Опубліковано: Земельний вісник України, № 7/2021

Мета виправдовує засоби – цей девіз органи розпорядження землею часто використовують у питанні відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у процесі приватизації. Наразі до переліку «креативних» відмов додалась ще одна – посилання на ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (ЗКУ), на підставі якої, начебто, для надання дозволу на розробку проекту землеустрою недостатньо нотаріально посвідченої згоди землекористувача на це, а потрібне попереднє припинення права постійного користування земельною ділянкою чи розірвання договору оренди землі.

Найцікавіше, що деякі суди першої та навіть апеляційної інстанції підтримують цю необґрунтовану позицію, з чим нещодавно стикнувся і автор. В цій статті хочемо розставити акценти правильно та визначити, коли оренда дійсно є перешкодою для приватизації. Читати повністю →

Опубліковано: Баланс-Агро № 28 від 19.07.2021

Мета виправдовує засоби – цей девіз податківці використовують давно і стабільно у питанні наповнення бюджетів. Не оминає він і сільгоспвиробників – платників єдиного податку (далі – ЄП), яких фіскали з різних формальних причин намагаються не допускати до перебування на спрощеній системі оподаткування у четвертій групі. Їхній інтерес очевидний – змусити аграріїв платити більшу суму податкових зобов’язань на загальній системі.

Сьогодні проаналізуємо найбільш поширені випадки позбавлення аграріїв податківцями статусу платників ЄП четвертої групи та навчимо, як відбитися від їхніх атак. Читати повністю →

Консультація опублікована в системі Expertus: Головбух-Агро

Запитання: Законом № 1423 (ст.149 ЗКУ) встановлено порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування: «земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів, які здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до їх повноважень». Чи свідчить вказана норма про можливість вчинення свавільних дій зі сторони таких розпорядників землі, зокрема ОТГ, по відношенню до земельних ділянок постійного користування ФГ (в т.ч. на стадії або під час прийняття рішення про їх викуп спадкоємцями)? Якщо так, то чи існують способи захисту, щоб попередити вчинення таких дій? Читати повністю →

Опубліковано: АгроПро № 13/2021

У сільгоспвиробників нерідко виникає необхідність проїхати, пройти або прокласти меліоративну систему (систему для зрошення) через сусідню земельну ділянку, яка належить іншій особі. Також на земельних ділянках сільгосппризначення виникає потреба  встановлювати споруди опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд тощо.

Аби це зробити з дотриманням законодавства,  доцільно встановлювати земельний сервітут.

На сьогодні  часто доводиться чути думку, що сервітут є альтернативою оренді землі. З одного боку  земельний сервітут, як і оренда, відноситься до видів користування чужою земельною ділянкою. Але з іншого за правовою природою, метою та підставою оренда та сервітут мають різну мету та цілі встановлення. Також різняться і завдання, які вирішуються за допомогою цих інститутів. Тому сервітут навряд чи може виступати альтернативою оренді.

На  характерних ознаках, особливостях та відмінностях сервітуту від оренди  зосередимось далі. Читати повністю →

Опубліковано: Землевпорядний вісник № 6/2021

Суддівська братія продовжує вражати стабільністю. І стабільність ця виражається не у незмінності (або, хоча б, довготривалому існуванні) правової позиції з певного питання, як хотілось би більшості юристів-практиків. Стабільність у діяльності суддів проявляється, як це не парадоксально, у безперервній зміні правових позицій при застосуванні одних і тих же правових норм. Цей процес дуже нагадує відому дитячу іграшку, в якій за незмінних складових з кожним рухом обертового механізму виникає зовсім інший візерунок.

Такий собі «калейдоскоп» судових рішень можна спостерігати чи не з кожного питання, яке виникає у професійній діяльності юриста. Це повною мірою стосується і сфери надання органами розпорядження землею дозволу на розроблення документації із землеустрою двом різним особам на одну і ту ж земельну ділянку. Читати повністю →

Опубліковано: Землевпорядний вісник № 4/2021

Кому актуально?

Земельний кодекс України 1990 року передбачав, крім державної та приватної, також колективну форму власності. Суб’єктами права колективної власності на землю визнавались колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

В той же час, Конституція України не передбачає такої форми власності, як колективна. Тож державою наприкінці минулого століття було розпочато процедуру переведення майна із колективної у приватну власність. В процесі проведення розпаювання у колективній власності фактично залишилась певна частина земель, які увійшли до площ, що паювались, але протягом багатьох років так і не були затребувані їх власниками (т.з. «невитребувані паї»), і право приватної власності на які не виникло. Загальна площа таких земель в межах України становить за різними оцінками більше мільйона гектарів.

В результаті землі, що формально продовжують перебувати у колективній власності, фактично не мають власника, за них не сплачується плата за землю. Легально оформити право їх оренди було неможливо.

Тож законодавець в Законі України № 899[1] передбачив право органу розпорядження землею передавати такі землі в оренду. В подальшому Закон № 2498[2] вніс суттєві корективи у питання оренди невитребуваної землі.

В подальшому відповімо на найпоширеніші запитання у цій сфері. Читати повністю →

Опубліковано: Баланс-Агро № 19 від 17.05.2021

 В Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.03 р. № 899-IV (далі – Закон № 899) передбачено право місцевих рад передавати нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї) в оренду.

Раніше ми писали про процедуру такої передачі, умови та форму договору оренди, а також порядок державної реєстрації права оренди. Сьогодні ж поговоримо про те, чи існує можливість поновлення (подовження дії, пролонгації) такого договору. Читати повністю →

Опубліковано: Землевпорядний вісник № 12/2020

Нинішній склад Верховного Суду доволі креативно підходить до вирішення спорів, у яких судова практика здавалось би, була давно усталеною. Яскравим прикладом цього стала нещодавня постанова Об’єднаної палати КАС у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 291/1009/18[1], у якій фактично вирішувалось питання, чи є виділ реорганізацією. Чому ця позиція є визначальною для орендарів земельних ділянок та яким чином висновки Об’єднаної палати ВС впливають на їхню діяльність – читайте в цьому матеріалі. Читати повністю →

Опубліковано: Землевпорядний вісник № 6/2020

Кожен, хто мав справу із нормативним регулюванням фермерських господарств, може підтвердити, що законодавець дуже поскупився на норми, присвячені цим сільськогосподарським утворенням. А коли на додачу до куцого «фермерського» законодавства додається ще й постійне користування – давня та болюча проблема аграрного сектору, – то ситуація взагалі видається надскладною.

Тут маємо на увазі випадки, коли громадянам за старим земельним законодавством надавалась у постійне користування (на підставі відповідного Державного акту) земельна ділянка для зайняття фермерством. Після створення фермерського господарства як юридичної особи частину площі, визначеної Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, було розпайовано між членами такого фермерського господарства. Решта площі не передавалась в оренду. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ніким не скасований, зміни до нього не вносилися.

Який же правовий статус цих «решток»? Хто має на них право? І якщо все ж оформляти оренду, то чи потрібен аукціон? Давайте розбиратися. Читати повністю →

Опубліковано: Баланс-Агро № 50 від 26.10.2020

уть питання. Право членів фермерських господарств (далі – ФГ) отримати безплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки передбачено ст. 32 Земельного кодексу (далі – ЗК). Аналогічні положення містяться і в ст. 13 Закону від 19.06.03 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973). Але практичне застосування цих норм викликає багато запитань. На них ми і надамо відповіді у цій статті. Читати повністю →