Користування фермерським господарством землею своїх членів: теорія і практика

Опубліковано: Баланс-Агро № 36 від 13.09.2021

Фермерське господарство – чи не найпроблемніша наразі організаційно-правова форма юридичних осіб. Адже законодавець дуже поскупився на норми, присвячені цим сільськогосподарським утворенням. Та й існуючі нормативно-правові акти щодо регулювання діяльності фермерських господарств (ФГ) виписав вкрай недосконало.

Це повною мірою стосується і земель ФГ – обов’язкової складової цього виду господарської діяльності. Так, у ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.03 р. № 973-IV (далі – Закон № 973) та ч.1 ст. 31 Земельного кодексу України (далі – ЗК) передбачено, що землі ФГ можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам – членам ФГ на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

При цьому права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закону № 973).

Складається враження, що наведені норми писав соціаліст-утопіст. Адже законодавець не вважав за доцільне зробити навіть мінімальні застереження щодо підстав такого володіння і користування (чи то односторонній правочин – заява члена ФГ, чи двохсторонній правочин – відповідний договір) та навіть категорії та/або цільового призначення земельної ділянки (виключно для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва тощо).

Із буквального тлумачення ч. 2 ст. 12 Закону № 973 вбачається, що будь-якою земельною ділянкою, належною фізичній особі – члену ФГ на праві власності, володіє та користується фермерське господарство як особа юридична. Однак це суперечить як закладеним в ст. 41 Конституції України принципам непорушності права приватної власності на землю, так і здоровому глузду, адже очевидно, що фермерське господарство не повинне мати жодного відношення до земельної ділянки, отриманої членом ФГ як фізичною особою, наприклад, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Звідси і таке різноманіття та чисельність судової практики щодо належності ФГ земельних ділянок, переданих його членам на праві оренди та у власність. Сьогодні розберемося, якими земельними ділянками своїх членів та на якій підставі вправі володіти та користуватися ФГ як юридична особа.

Орендовані засновниками землі для створення ФГ: автоматичний перехід

Наразі у судовій практиці панує позиція т. зв. «автоматичного» набуття фермерським господарством права на земельну ділянку, надану засновникам господарства в оренду для ведення фермерства.

Ґрунтується вона на наступних висновках Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС), викладених у постанові від 30.06.20 р. у справі № 927/79/19 (ЄДРСР, реєстр. № 90458899):

  1. Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою.
  2. Отже, після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов’язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.
  3. Після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього в силу норм Закону № 973 прав і обов’язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.
  4. При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов’язковим.
  5. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, що обмежено ч. 1 ст. 81 Закону України «Про оренду землі» від 10.98 р. № 161-XIV (далі – Закон № 161), а здійснюється встановлений нормами Закону № 973 перехід прав та обов’язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону № 973 та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Тож, використовуючи вищенаведену позицію ВП ВС, для закріплення орендованих засновником ФГ земельних ділянок за таким фермерським господарством як юридичною особою, можна застосувати наступний алгоритм:

  1. Розробити та зареєструвати нову редакцію статуту ФГ, де закріпити, що до складу земель ФГ входять орендовані засновником ФГ земельні ділянки (зі вказівкою площі, кадастрового номеру, реквізитів договорів оренди землі).
  2. Звернутись до державного реєстратора із документами щодо проведення державної реєстрації за ФГ права оренди земельних ділянок на підставі договорів, укладених його засновником.
  3. У разі відмови державного реєстратора – оскаржити таку відмову до суду і в судовому порядку визнати право оренди за ФГ на підставі договорів, укладених його засновником..

Землі, орендовані членами ФГ після його створення: автоматизму немає

Наведений вище підхід Верховний Суд застосовує виключно до тих земельних ділянок, які були надані засновникам саме для створення ФГ. Тобто, дата надання землі в оренду має передувати даті державної реєстрації ФГ. Окрім того, з правовстановлюючих документів ФГ має слідувати, що ФГ створене саме на цій землі.

Підтвердження цьому знаходимо у постановах ВП ВС від 20.03.19 р. у справі № 619/1680/17-ц (ЄДРСР, реєстр. № 80854586) та від 15.01.20 р. у справі № 698/119/18 (ЄДРСР, реєстр. № 87053622): «після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства, в порядку визначеному законом, на конкурентних основах».

При цьому у постанові від 15.01.20 р. у справі № 698/119/18 ВП ВС вказала, що «ФГ «Багата Хата» є юридичною особою, для створення якої ОСОБА_1 як громадянин задовго до видання оскарженого наказу вже отримала земельну ділянку, що встановив суд апеляційної інстанції. Тому немає підстав вважати, що земельна ділянка згідно з оскарженим наказом і договором оренди виділялася для того ж фермерського господарства, і що обов’язки землекористувача земельної ділянки після укладення цього договору здійснює ФГ «Багата Хата», а не ОСОБА_1».

Отже, якщо земельна ділянка передавалась члену ФГ в оренду після державної реєстрації ФГ, або до цієї дати, але не для створення саме цього ФГ, то автоматичного набуття прав і обов’язків орендаря на цю земельну ділянку ФГ не набуває.

У таких випадках передача права користування земельною ділянкою до ФГ має відбуватися за волевиявленням члена ФГ в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.

Так, член ФГ може передати її фермерському господарству в суборенду, якщо це не заборонено договором оренди.

Або ж член ФГ може внести право оренди приватної землі до статутного (складеного) капіталу ФГ. Так, відповідно до ч. 5 ст. 93 ЗК право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися (а відтак – і передаватись до статутного капіталу) без погодження із власником такої земельної ділянки. Передачу варто оформити письмовим правочином (актом), підписаним членом ФГ та головою (іншою уповноваженою особою) ФГ. Такий правочин (акт) буде підставою для державної реєстрації переходу права оренди у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.04 р. № 1952-IV.

Окрім того, можливість внесення права користування землею до складеного капіталу ФГ передбачена і ч. 1 ст. 19 Закону № 973.

Звертаємо увагу, що вносити право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності до статутного капіталу юросіб прямо забороняє ч. 1 ст. 81 Закону № 161.

Права ФГ на власні ділянки його членів

На відміну від оренди, Верховний Суд наразі не займає позицію про автоматичний перехід до ФГ права власності на земельну ділянку, надану його засновнику у власність для створення ФГ.

Навпаки, у постанові від 02.06.21 р. у справі № 372/1075/19 (ЄДРСР, реєстр. № 97565629) Верховний Суд зазначив, що «земельну ділянку яка є об’єктом права особистої приватної власності члена господарства, господарство може використовувати у своїй діяльності та здійснювати лише право володіння і користування цією землею (ч. 2 ст. 12 Закону № 973), не маючи права розпоряджатися нею (ч. 1 ст. 78 ЗК), що є обов’язковою складовою змісту права власності на землю. Право розпорядження земельними ділянками, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності закріплено ст. 14 Закону № 973, якою визначено (в тому числі), що члени фермерського господарства відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину».

При цьому ВП ВС у постанові від 21.01.20 р у справі № 908/2606/18 (ЄДРСР, реєстр. № 87918848) зазначила, що «у фермерського господарства право володіння та користування земельною ділянкою, що належить його члену на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону. Іншими словами, фермерське господарство має право володіння та користування такими земельними ділянками під час членства особи у цьому господарстві».

Аналогічні міркування викладені у постанові від 18.02.20 р. у справі № 918/335/17 (ЄДРСР, реєстр. № 88138141). Тут ВП ВС дійшла до висновку, що ФГ в силу закону є землекористувачем земельних ділянок, що були отримані членами ФГ у власність (шляхом приватизації) із земель, що раніше надавались засновнику ФГ у постійне користування для створення ФГ.

Тож і власником врожаю (посівів і насаджень сільськогосподарських культур, виробленої сільськогосподарської продукції), що вирощений на таких земельних ділянках, є фермерське господарство як юридична особа, а не його члени.

З посиланням на вищенаведену постанову ВП ВС, Верховний Суд у постанові від 21.04.21 р. у справі № 478/959/19 (ЄДРСР, реєстр. № 96544649) зазначив, що ФГ залишається землекористувачем і у тому випадку, коли надана засновнику у власність земельна ділянка переходить у спадщину спадкоємцю такого засновника, який залишається членом ФГ.

Відтак, згідно із актуальною існуючою практикою ВС, фермерське господарство в силу закону (ч. 2 ст. 12 Закону № 973) може володіти та користуватися земельними ділянками з відповідним цільовим призначенням, які належать на праві власності членам такого ФГ, без укладання між ФГ та його членами будь-яких правочинів щодо передачі права користування такими земельними ділянками.

Податкові правовідносини

Водночас, вищенаведену позицію щодо переходу до ФГ в силу закону прав володіння та користування земельними ділянками, що перебувають у власності чи оренді його членів, не підтримують фіскальні органи.

Так, податківці давно і послідовно відстоюють позицію, що виконувати обов’язки власника/користувача землі (зокрема, сплачувати плату за землю) має фізособа – член ФГ, якому земельна ділянка надавалась на праві власності чи у користування (див., наприклад, ІПК від 25.03.19 р. № 1240/ІПК/20-40-12-03-20, від 06.02.19 р. № 419/ІПК/22-01-12-04-14, від 24.07.18 р. № 3244/ІПК/21-22-12-05-11).

Наразі таку позицію підтримує і Верховний Суд в адміністративних справах. Так, у постанові від 14.07.2021 у справі № 821/488/18 (ЄДРСР, реєстр. № 98367830) він дійшов до висновку, що «хоча земельна ділянка станом перебувала у фактичному користуванні Фермерського господарства «АГРО-ВЛАД», позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу. Таким чином, оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1, то саме на нього відповідно до п. 288.2 Податкового кодексу України (надалі – ПК) покладено обов’язок щодо сплати орендної плати згідно з умовами договору оренди землі. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем Фермерське господарство «АГРО-ВЛАД» не змінює статусу ОСОБА_1 як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов’язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов’язку і фактична сплата Фермерським господарством «АГРО-ВЛАД» орендної плати за землю».

Зазначена правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 08.07.21 р. у справі 120/3966/19-а (ЄДРСР, реєстр. № 98187683) та від 18.06.21 р. у справі № 400/1730/19 (ЄДРСР, реєстр. № 97771444).

Відтак, податківці цілком можуть не визнавати і вирощену на таких ділянках сільгосппродукцію власно вирощеною фермерським господарством, що може поставити під загрозу його статус як платника єдиного податку 4-ої групи.

Як передати ФГ права володіння і користування землею

Тож аби уникнути вищенаведених негативних наслідків, радимо документально оформляти передачу ФГ його членами прав володіння та користування земельними ділянками, що належать членам ФГ на праві власності. Це можна зробити шляхом:

1) внесення права володіння і користування земельною ділянкою до статутного чи складеного капіталу ФГ;

2) оформлення договірних відносин.

Так, види користування землею і порядок набуття такого права користування передбачені, зокрема, у главах 15-161 розділу ІІІ ЗК та розділі ІІ Книги 3 Цивільного кодексу України (ЦК).

Найбільш прийнятними у нашій ситуації є оренда й емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб).

В той же час, член ФГ і власне ФГ є окремими і самостійними учасниками цивільних правовідносин. І тому вони можуть укладати між собою будь-які правочини, не заборонені законодавством. Головне – наявність оформленого волевиявлення власника земельної ділянки (члена ФГ) на передачу права володіння і користування землею фермерському господарству як юридичній особі.

Отже, чинне законодавство України та сформована на його підставі судова практика дозволяє фермерському господарству володіти та користуватися земельними ділянками, що належать на праві власності чи оренді його членам, в силу закону, без укладання будь-яких правочинів (додаткових угод). Водночас, аби мінімізувати ризик виникнення спірних ситуацій з контролюючими органами або між членами ФГ та самим ФГ, радимо документально оформлювати передачу членами ФГ прав володіння та користування землею такому ФГ як юридичній особі.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *