Опубліковано: АгроПро, 2021
Вклад до статутного капіталу: чия власність?
Підприємством є самостійний суб’єкт господарювання, створений особами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної, іншої господарської діяльності (ст. 62 Господарського кодексу України, далі – ГКУ). Фермерські господарства (далі – ФГ) також є підприємствами у розумінні ГКУ, оскільки вони є формою підприємницької діяльності громадян (ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV, далі – Закон № 973).
Майно підприємства (у тому числі ФГ) становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (ст. 66 –ГКУ, ст. 19 Закону № 973). Джерелами формування майна підприємства єгрошові, нематеріальні та матеріальні внески засновників.
Матеріальним внеском (матеріальними цінностями) засновника до статутного фонду юридичної особи може бути земельна ділянка (пп. «б» ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України, далі – ЗКУ).
Таким чином, земельна ділянка може бути внесена засновником підприємства до статутного капіталу. Така передача є її відчуженням, в результаті чого відбувається заміна власника цієї ділянки: підприємство набуває статусу власника такої земельної ділянки.
Підприємству, як власнику, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, у т.ч. отриманою земельною ділянкою. При цьому на зміст права власності не впливають ані місцезнаходження власника, ані місцезнаходження майна (в т.ч. земельної ділянки) (ст. 317 Цивільного кодексу України, далі – ЦКУ). Також законодавством встановлено, що власник (ст. 319 ЦКУ):
- володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;
- має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону: продати чи відчужити в інший спосіб, передати в користування;
- при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства, а держава не втручається у здійснення ним права власності.
Отже, земельна ділянка, що була передана підприємству його засновником (членом) як вклад до статутного капіталу, дозволяє підприємству розпоряджатися нею (ділити і відчужувати) так само, як і іншими майном, набутим у власність в інший спосіб.
Чи діє заборона на відчуження землі на користь юридичних осіб
Як зазначено вище, внесення земельної ділянки до статутного капіталу підприємства є нічим іншим, як її відчуженням на користь юридичної особи.
А згідно з пп. «б» п. 15 Перехідних положень ЗКУ до 01.01.2024 р. забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до:
- земель для ведення товарного сільгоспвиробництва;
- земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства;
- земельних часток (паїв).
Класифікатор видів цільового призначення земель (далі – КВЦПЗ) наразі викладений у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 р. № 1051. Згідно із КВЦПЗ землі сільгосппризначення поділені на дев’ятнадцять видів (коди 01.01-01.19), це:
Таблиця 1
Код КВЦПЗ | Назва | Код КВЦПЗ | Назва |
01.01 | Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва | 01.10 | Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства |
01.02 | Для ведення фермерського господарства | 01.11 | Для надання послуг у сільському господарстві |
01.03 | Для ведення особистого селянського господарства | 01.12 | Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції |
01.04 | Для ведення підсобного сільського господарства | 01.13 | Для іншого сільськогосподарського призначення |
01.05 | Для індивідуального садівництва | 01.14 | Для цілей підрозділів 01.01-01.13 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду |
01.06 | Для колективного садівництва | 01.15 | Земельні ділянки запасу під сільськогосподарськими будівлями і дворами |
01.07 | Для городництва | 01.16 | Земельні ділянки під полезахисними лісовими смугами |
01.08 | Для сінокосіння і випасання худоби | 01.17 | Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами чи юридичними особами) |
01.09 | Для дослідних і навчальних цілей | 01.18 | Земельні ділянки загального користування, які використовуються як польові дороги, прогони |
01.19 | Земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами |
Ураховуючи викладене до 01.01.2024 р. заборонено передавати до статутного фонду підприємств земельні ділянки з кодами 01.01, 01.03 (ті, які виділені в рахунок земельних часток (паїв)) та власне на земельні частки (паї).. Земельні ділянки з іншим КВЦПЗ можна вносити до статутного капіталу підприємства.
Як оцінити вклад?
Що стосується ТОВ, то вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів засновників, у яких взяли участь всі засновники ТОВ (ч. 3 ст. 13 Закону України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»). Якщо немає одностайної згоди засновників – можуть залучити незалежного оцінювача.
Що стосується ФГ, то Законом № 973 не передбачено, в якій формі здійснюється оцінка земельної ділянки членами ФГ. Як правило, оцінка визначається у порядку, передбаченому статутом ФГ (у зразку статуту, розробленому редакцією журналу «АгроPRO» для ФГ у якому декілька членів, пропонувалося оцінювати внески у порядку, передбаченому для ТОВ – ред.).
Що стосується приватних підприємств, то порядок грошової оцінки внеску засновника також має визначатися у статуті (теж саме стосується і ФГ де один засновник), про це йдеться у листі Держкомпідприємництва від 26.12.2007 р. № 9705.
Якщо:
- засновник один, то він приймає розпорядження, у якому фіксує оціночну вартість внеску;
- засновників декілька, то узгодження вартості внесків оформлюється протоколом загальних зборів засновників;
- згоди щодо оцінки внесків не досягнуто у суб’єкта оціночної діяльності замовляється оцінка, яка оформлюється актом оцінки майна.
Вказані документи складаються в довільній формі, оскільки законодавством вимоги до їх форми не встановлені.
У протоколі (розпорядженні) засновників мають бути вирішені питання про:
– збільшення статутного капіталу;
– внесення вкладу засновником (із визначенням їх розміру та виду) та розподіл між засновниками (членами) часток у статутному капіталі;
– внесення змін до статуту шляхом затвердження його нової редакції, де вказати відомості про земельну ділянку, що вноситься до його статутного капіталу;
– здійснення всіх необхідних заходів для державної реєстрації нової редакції статуту .
Нагадаємо, що справжність підписів засновників (членів ФГ) на рішенні про внесення змін до статуту та самому статуті засвідчується нотаріально (п. 6 та п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»).
Як оформити передачу?
Передачу земельної ділянки до статутного капіталу ФГ оформлюють актом приймання-передачі вкладу до статутного капіталу (лист Держкомпідприємництва від 16.11.2004 р. № 8022).
В акті приймання-передачі земельної ділянки варто відобразити:
– дату складання;
– ПІБ/найменування осіб, що беруть участь в прийманні-передачі земельної ділянки;
– індивідуальні характеристики земельної ділянки – кадастровий номер, площу, цільове призначення, місце розташування, реквізити правовстановлюючого документу на землю тощо;
– її вартість згідно із розпорядженням, протоколом чи актом оцінки.
Обов’язково слід простежити, щоб акт приймання-передачі містив, крім усього іншого, реквізити первинного документу, передбачені ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Акт приймання-передачі земельної ділянки до статутного капіталу з боку юридичної особи підписується його керівником або іншою уповноваженою зборами особою.
Державна реєстрація права власності
Державній реєстрації прав підлягає, у т.ч., право власності на нерухоме майно, до якого відноситься і земельна ділянка (ст. 181, 334 ЦКУ, ст. 4 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі – Закон № 1952).
Право власності підприємства на земельну ділянку, внесену його засновником (членом) як вклад до статутного капіталу, виникає з моменту державної реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – Держреєстр прав) (ст. 334 ЦКУ).
Перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності встановлений ст. 27 Закону № 1952 не є вичерпним. Тому підставою для такої реєстрації можуть бути й інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема, акт приймання-передачі майна.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127 (далі – Порядок № 1127).
Для державної реєстрації права власності у зв’язку з внесенням майна до статутного капіталу державному реєстратору подаються (п. 48 Порядку № 1127):
1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність підприємства (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Держреєстрі прав);
2) документ, що підтверджує факт передачі такого майна (акт приймання-передачі майна або інший документ);
3) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності);
4) письмова згода суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільгосппризначення (орендаря) у випадках, передбачених законом.
Справжність підписів на акті приймання-передачі майна та на письмових згодах, вказаних у п. 2, п. 4 має бути засвідчена нотаріусом.