Чи може ТОВ, що не працює в сфері сільського господарства орендувати земельну ділянку, яка має цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» для розміщення своєї техніки, її ремонту та виготовлення мобільних кіосків

Консультація опублікована в системі Expertus: Головбух

Запитання: Чи може ТОВ, що не працює в сфері сільського господарства орендувати земельну ділянку, яка має цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» для розміщення своєї техніки, її ремонту та виготовлення мобільних кіосків? Водночас в договорі передбачити, що витрати на електроенергію та водопостачання покладаються на ТОВ та сплачувати з ТОВ комунальні послуги?

 Відповідь: визначення цільового призначення земельної ділянки міститься у ст. 1 Закону про землеустрій[1]– ним визнається використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

У ст. 19 ЗКУ[2] передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Всього на сьогодні існує дев’ять категорій земель, серед яких:

  • землі сільськогосподарського призначення (глава 5 ЗКУ);
  • землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (глава 13 ЗКУ).

У межах кожної категорії земель виокремлено декілька видів цільового призначення земель, Класифікація яких наразі затверджена наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548 (надалі – Класифікація).

В Загальних положеннях вказано, що Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів.

Землі сільськогосподарського призначення згідно із Класифікацією – це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше.

Відповідно до ст. 23 ЗКУ землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Лінії електропередачі і зв’язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо (ч. 3 та ч. 4 ст. 23 ЗКУ).

До несільськогосподарських угідь ч. 2 ст. 22 ЗКУ відносить господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо

Згідно із Класифікацією землі сільськогосподарського призначення поділені на чотирнадцять видів (коди 01.01-01.14), серед яких і для ведення особистого селянського господарства (код 01.03).

У відповідності до ст. 1 Закону про ОСГ[3] особисте селянське господарство проводиться з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Отже, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства є придатними для потреб сільського господарства, а тому згідно зі ч. 1 ст. 23 ЗКУ повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Стаття 33 ЗКУ передбачає, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Наведені норми дають підстави для висновку, що без зміни цільового призначення земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства може передаватися фізособою у користування юридичній особі лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства. Розміщення ТОВ, що не працює в сфері сільського господарства, на такій ділянці своєї техніки, її ремонту та виготовлення мобільних кіосків напевне буде трактуватися контролюючим органом як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідальність. Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 91 і п. «а» ч. 1 ст. 96 ЗКУ власники та користувачі земельної ділянки зобов’язані забезпечувати її використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 143 ЗКУ використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою примусове припинення прав на земельну ділянку (як власності, так і користування) у судовому порядку.

Щодо інших форм відповідальності, то адміністративна може настати за ст. 53 КпАП[4] (порушення правил використання земель, що включає, в тому числі, використання земель не за цільовим призначенням). Кримінальна відповідальність настає лише при встановленні таких складів злочинів, як забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля (ст. 239 ККУ[5]), безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту (ст. 254 ККУ).

Зрозуміло, що для притягнення особи до такої відповідальності орган розпорядження землею/правоохоронний орган/суд має довести наявність всіх кваліфікуючих ознак вказаних правопорушень.

Аби уникнути вищенаведених ризиків, ТОВ можна внести зміни до переліку своїх КВЕДів, додавши якісь із групи 01.6 «Допоміжна діяльність у сільському господарстві та післяурожайна діяльність».

При цьому ст. 7 Закону про ОСГ передбачає можливість самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва; надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.

Це означає, що ТОВ як орендар земельної ділянки для ведення ОСГ вправі створювати майстерні для ремонту техніки, інші будівлі для зберігання інвентарю та забезпечення діяльності господарства, а також зводити будівлі, необхідні для надання послуг у сільськогосподарському виробництві. Головне – пов’язати цю діяльність із власним веденням сільського господарства або діяльністю для сільськогосподарських товаровиробників. Інакше питань контролюючих органів щодо використання земельної ділянки для ведення ОСГ не за цільовим призначенням не уникнути.

Що стосується покладання на ТОВ як орендаря витрат на електроенергію та водопостачання, а також сплати з ТОВ комунальних послуг, то така можливість прямо випливає із Закону про ЖКП[6]. Так, у ст. 1 вказаного Закону передбачено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. При цьому індивідуальним споживачем вказана стаття називає фізичну або юридичну особу, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

[1]Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003№ 858-IV.

[2] Земельний кодекс України від 25.10.2001№ 2768-III.

[3] Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-IV.

[4]Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.

[5]Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

[6] Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *