Опубліковано: Землевпорядний вісник № 4/2021
Кому актуально?
Земельний кодекс України 1990 року передбачав, крім державної та приватної, також колективну форму власності. Суб’єктами права колективної власності на землю визнавались колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
В той же час, Конституція України не передбачає такої форми власності, як колективна. Тож державою наприкінці минулого століття було розпочато процедуру переведення майна із колективної у приватну власність. В процесі проведення розпаювання у колективній власності фактично залишилась певна частина земель, які увійшли до площ, що паювались, але протягом багатьох років так і не були затребувані їх власниками (т.з. «невитребувані паї»), і право приватної власності на які не виникло. Загальна площа таких земель в межах України становить за різними оцінками більше мільйона гектарів.
В результаті землі, що формально продовжують перебувати у колективній власності, фактично не мають власника, за них не сплачується плата за землю. Легально оформити право їх оренди було неможливо.
Тож законодавець в Законі України № 899[1] передбачив право органу розпорядження землею передавати такі землі в оренду. В подальшому Закон № 2498[2] вніс суттєві корективи у питання оренди невитребуваної землі.
В подальшому відповімо на найпоширеніші запитання у цій сфері. Читати повністю →