Опубліковано: АгроПро, № 11/2022 від 17.11.2022

В «АгроPRO», 2022, № 20 ми розпочали розглядати можливості використання сільгосппідприємством транспортного засобу (далі – ТЗ), в т. ч. сільгосптехніки, що належить фізичній особі. Зокрема, детально проаналізували оренду ТЗ.

В цьому номері пропонуємо розглянути передачу ТЗ до статутного/складеного капіталу та до додаткового капіталу. 

Внесок до статутного капіталу

До статутного капіталу можна внести:

• безпосередньо ТЗ;
• право володіння/користування ТЗ. 

Внесення ТЗ (підзаголовок)

Згідно зі ст. 66 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Одним з джерел формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.

Фермерське господарство (далі – ФГ) не є винятком. Аналогічна норма міститься у ст. 19 Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973).

Таким чином, у разі внесення фізичною особою ТЗ як вкладу до статутного/складеного капіталу сільгосппідприємства (в т. ч. ФГ) відбувається заміна його власника: сільгосппідприємство (в т. ч. ФГ) стає власником ТЗ. Натомість фізична особа отримує частку у статутному/складеному капіталі сільгосппідприємства (в т. ч. ФГ) та відповідний розмір корпоративних прав (про необхідність здійснення оцінки вкладу, документальне оформлення тощо – в наступних розділах статті).

Внесення права володіння/користування ТЗ (підзаголовок)

Фізичні особи, які не бажають позбавлятись права власності на належний їм ТЗ, можуть передати до статутного фонду сільгосппідприємства (у т. ч. ФГ) право володіння/користування ТЗ.

Це передбачено ст. 115 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та ст. 86 ГКУ. Згідно з нормами цих статей учасники можуть внести до статутного капіталу, зокрема, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами та майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку.

Аналогічну норму містить і ст. 19 Закону № 973, яка прямо передбачає, що до складу майна ФГ можуть входити, зокрема, інші майнові права. Але Закон № 973 не регулює механізм та наслідки передачі до статутного/складеного капіталу прав користування майном, що належить на праві власності його членам. Тому ці положення доцільно деталізувати у статуті ФГ. Якщо ж статут таких положень не містить, радимо їх відобразити у рішенні засновника чи протоколі членів ФГ про внесення ТЗ до складеного капіталу ФГ.

Проведення оцінки вкладу (підзаголовок)

Обов’язкове проведення незалежної експертної оцінки майна стосовно формування статутного/складеного капіталу передбачено у разі (ст. 7 Закону України від 12.07.2001 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», далі – Закон № 2658):

• створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності, крім випадків, встановлених законом;
• визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до нього вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;
• внесення державними науковими установами та державними університетами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств.

Закон № 973 це питання не регулює.

Таким чином, у ситуації, коли засновниками сільгосппідприємства (членами ФГ) є фізичні особи, а не суб’єкти державного/комунального сектора, ТЗ або право володіння/користування ним можна вносити до статутного/складеного капіталу сільгосппідприємства (в т. ч. ФГ) без проведення незалежної експертної оцінки.

Водночас порядок грошової оцінки та внесення вкладів засновників (членів) повинен визначатися в установчих документах юридичної особи (лист Держкомпідприємництва від 26.12.2007 р. № 9705). Тож потрібно керуватися відповідними положеннями статуту сільгосппідприємства (ФГ), якщо вони є.

Зокрема, статутом може бути передбачено, що засновники (члени) можуть самостійно за своєю згодою (краще – одностайною) визначити вартість майна та майнових прав, що вносяться до статутного фонду. Або ж можуть залучити з цією метою незалежного оцінювача, який діятиме на підставі Закону № 2658.

Документальне оформлення (підзаголовок)

В установчому документі сільгосппідприємства має фіксуватися порядок формування статутного/складеного капіталу. Тож необхідно визначити, який порядок внесення майна (або майнового права – права користування майном) прописаний у статуті конкретного сільгосппідприємства.

Оскільки вклад до статутного/складеного капіталу впливає на його розмір, то необхідно оформити рішення засновника або скликати та провести збори учасників (членів ФГ), на яких узгодити питання про:

1) збільшення статутного/складеного капіталу;

2) внесення вкладу у вигляді ТЗ чи права користування ним одним із засновників сільгосппідприємства (членів ФГ) із визначенням згоди сільгосппідприємства (в т. ч. ФГ) прийняти ТЗ до статутного/складеного капіталу та новий розподіл часток у статутному/складеному капіталі у зв’язку з цим;

3) внесення змін до статуту шляхом затвердження його нової редакції, де вказати, зокрема, про збільшення статутного/складеного капіталу, зазначити відомості про ТЗ або право володіння/користування ним, за рахунок якого відбувається збільшення;

4) нюанси передачі сільгосппідприємству (в т.ч. ФГ) права володіння і користування ТЗ (якщо до статутного/складеного капіталу вноситимуться майнові права), а саме:

–      вказівку, що майно, передане тільки в користування, повертається йому у натуральній формі без винагороди;

– строк передачі – ним може бути весь період діяльності господарства (до його ліквідації) або період до виходу особи, що його передала, з числа учасників (членів ФГ), залежно від того, яка подія настане раніше; або ж певний конкретний строк, протягом якого сільгосппідприємство володітиме та користуватиметься власністю своїх членів (5, 10 років тощо);

– спосіб визначення грошової оцінки майнового права як вкладу;

– порядок повернення майнового права учаснику сільгосппідприємства/члену ФГ (визначити документ, який слугуватиме підставою для повернення (наприклад, акт приймання-передачі), та строк повернення);

5) здійснення всіх необхідних заходів для державної реєстрації змін до відомостей про сільгосппідприємство у ЄДР.

При внесенні до статутного (складеного) капіталу сільгосппідприємства ТЗ рішення засновника або протокол зборів учасників (членів ФГ) варто нотаріально посвідчувати принаймні у двох примірниках. Оскільки один подається для перереєстрації ТЗ, а другий слід залишити у сільгосппідприємства (ФГ) для надання в разі необхідності зацікавленим особам.

При внесенні до статутного (складеного) капіталу сільгосппідприємства права володіння та користування ТЗ рішення засновника або протокол зборів можна посвідчити в одному примірнику (адже ТЗ не перереєструється).

Нагадаємо, що відповідно до п. 6 та п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755) справжність підписів учасників (членів ФГ) на рішенні про внесення змін до статуту та самому статуті сільгосппідприємства засвідчується нотаріально.

В обох випадках оформлюються акти приймання-передачі. При передачі ТЗ складають акт приймання-передачі основних засобів, а при передачі права користування –  акт оцінки і акт приймання-передачі майнових прав. Такі рекомендації надані у листі Держкомпідприємництва від 16.11.2004 р. № 8022. Вказані документи з боку сільгосппідприємства підписуються його керівником або іншою уповноваженою особою. Вони складаються в довільній формі, оскільки вимоги до їх форми не встановлені.

Проте при оформленні цих документів потрібно дотримуватися норми ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, рекомендуємо включати також такі відомості:

– дату складання;

– ПІБ/найменування засновників/членів, що беруть участь в прийманні-передачі майна;

– вид майна, що передається як вклад (ТЗ або право володіння та користування ТЗ);

– індивідуальні (або родові) характеристики ТЗ (наприклад, марку, колір, номер кузова, номер держреєстрації транспортного засобу і т. д.);

– посилання на правовстановлюючі документи на ТЗ.

В актах приймання-передачі варто відображати вартість ТЗ або прав користування ним (якщо є, то згідно з актом оцінки).

Внесення змін до ЄДР (підзаголовок)

Для внесення змін до ЄДР щодо розміру статутного/складеного капіталу сільгосппідприємства державному реєстратору потрібно подати:

• заяву за формою 2, затвердженою наказом Мін’юсту від 18.11.2016 р. № 3268/5 (у редакції наказу Мін’юсту від 19.05.2020 р. № 1716/5);
• оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновника (учасника)/протокол зборів, про який йшлося у попередньому пункті;
• нову редакцію статуту;
• квитанцію про сплату адмінзбору (у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у 2022 році це 744,30 гривень).

Для внесення змін до ЄДР держреєстратору виділено 24 години після надходження документів (ч. 1 ст. 26 Закону № 755).

Перереєстрація ТЗ (підзаголовок)

Відповідно до абз. 3 п. 34 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 р. № 1388 (далі – Порядок № 1388), перереєстрація ТЗ, який є внеском до статутного/складеного капіталу, проводиться на підставі:

• свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта);
• акта приймання-передачі ТЗ за формою згідно з додатком 2, справжність підпису на якому засвідчено нотаріально;
• нотаріально засвідченої копії рішення сільгосппідприємства про згоду прийняти ТЗ;
• нотаріально засвідченої копії виписки з розділу статуту сільгосппідприємства щодо внесення ТЗ до статутного (складеного) капіталу.

У разі внесення до статутного капіталу права користування ТЗ перереєстрація ТЗ не здійснюється (адже його власник не змінився). У такому разі за бажання агропідприємства можна звернутися до сервісного центру МВС з проханням видати йому тимчасовий реєстраційний талон на строк передачі права користування ТЗ. Копія рішення засновника/протокол зборів та акт приймання-передачі майнових прав додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.

У графі талона «Особливі відмітки» робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ № ________» (п. 16 Порядку № 1388).

Внесок  до додаткового капіталу

На практиці цей варіант не набув широкого розповсюдження, оскільки має низку недоліків. По-перше, чинне законодавство не містить навіть визначення поняття «додатковий капітал». По-друге, у законодавстві відсутні чіткі та зрозумілі умови щодо порядку та умов формування додаткового капіталу.

З іншого боку, цей варіант може стати у пригоді, коли оформлення договірних відносин щодо користування ТЗ чи внесення ТЗ до статутного/складеного капіталу з тих чи інших причин є неприйнятним (через необхідність нотаріального посвідчення правочинів, внесення змін до ЄДР тощо).

Так, «родоначальником» законодавчих норм про додатковий капітал вважається ч. 2 ст. 51 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі – Закон № 1576), яка передбачає, що додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Однак з 17.06.2018 р. норми Закону № 1576 втратили чинність, зокрема, у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ).

Прийнятий натомість Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275) не містить жодного слова ані про додатковий капітал, ані про додаткові внески учасників без зміни статутного капіталу. Закон № 973 також не регулює це питання.

Тому наразі при формуванні додаткового капіталу послуговуються законодавством з бухгалтерського обліку, а саме:

• Законом № 996, п. 5 П(С)БО 15 «Дохід» та п. 3 розд. І НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», де вказано, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Тобто якщо зростання капіталу пов’язане із внесками учасників, то дохід не визнається;
• розділом «Рахунок 42 «Додатковий капітал» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291.

Так, на рахунку 42 «Додатковий капітал» узагальнюється інформація:

• про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість;
• про вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб;
• про інші види додаткового капіталу.

При цьому на субрахунку 422 «Інший вкладений капітал» обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Інших норм щодо правової природи, джерел та порядку формування, використання додаткового капіталу чинне законодавство України не містить.

Тож вносити ТЗ або право використання/користування ним (втім, як і будь-яке інше майно) до додаткового капіталу сільгосппідприємства варто лише у випадку, коли вказані вище питання щодо додаткового капіталу врегульовані його статутом.

Якщо таких положень немає у чинній редакції статуту, радимо перед внесенням ТЗ або права використання/користування ТЗ до додаткового капіталу внести зміни до статуту сільгосппідприємства (шляхом викладення його у новій редакції), де врегулювати всі ці моменти.

Закріпити такі положення у статуті дозволяє як ч. 6 ст. 11 Закону № 2275, так і ч. 4 ст. 1 Закону № 973, відповідно до яких статут ТОВ/ФГ може містити інші положення, що не суперечать законодавству України. Відтак, учасники ТОВ/засновник (члени) ФГ вправі закріпити у статуті:

• визначення додаткового капіталу;
• порядок прийняття рішення щодо внесення вкладів до нього;
• визначення джерел та порядку формування додаткового капіталу сільгосппідприємства;
• чітке та однозначне застереження про те, що внесене до додаткового капіталу майно є власністю ТОВ/ФГ;
• розмежування додаткових внесків до статутного капіталу та вкладів до додаткового капіталу;
• порядок використання додаткового капіталу тощо.

Після закріплення таких положень у статуті сільгосппідприємства, можна приступити і до їх реалізації – вносити ТЗ до додаткового капіталу ТОВ/ФГ.

Оскільки вищим органом управління ТОВ є загальні збори, а ФГ – засновник чи збори членів ФГ, логічно в статуті саме на ці органи покласти виключні повноваження щодо прийняття рішень про формування додаткового капіталу.

Внесення вкладів до додаткового капіталу, проведення їх оцінки, документальне оформлення цієї операції, переоформлення ТЗ подібні до відповідних питань формування статутного/складеного капіталу. А тому при використанні цього варіанту передачі сільгосппідприємству ТЗ, радимо використовувати відповідні рекомендації щодо статутного (складеного ) капіталу, викладені вище.

Чи не єдина відмінність формування додаткового капіталу від формування статутного полягає у тому, що його внесок не потребує внесення змін до статуту та держреєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР. Адже розмір статутного/складеного капіталу, розміри часток у ньому чи склад учасників/членів сільгосппідприємства не змінюється.

Насамкінець зауважимо, що податкові питання формування додаткового капіталу сільгосппідприємства – платника єдиного податку ІІІ групи аналізував і Мінфін.

ЦИТАТА …Оскільки для цілей бухгалтерського обліку збільшення додаткового капіталу за рахунок внесків засновниками є операцією, що приводить до збільшення власного капіталу та при цьому не приводить до збільшення доходу підприємства, то, відповідно, внесення грошових коштів засновниками як додатковий капітал без зміни розміру статутного капіталу не включається до складу доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи)… Лист Мінфіну від 08.12.2019 р. № 11210-09-62/32343