Опубліковано: АгроПро, № 10/2022 від 30.10.2022

У діяльності кожного підприємства рано чи пізно виникає необхідність отримати у користування майно, що належить іншій особі. Майно може бути різноманітним: від кавомашини до нерухомості. Та чи не найчастіше об’єктом передачі в користування стають автомобілі. У сфері сільського господарства до цього переліку додається ще й сільгосптехніка: комбайни, трактори, сівалки, оприскувачі тощо.

Часто ця техніка знаходиться у власності фізичної особи, яка є засновником, працівником, членом фермерського господарства тощо. Або ж така фізична особа і зовсім не пов’язана корпоративними чи трудовими відносинами із сільгосппідприємством. Тож проаналізуємо найчастіше вживані правові конструкції передачі фізичною особою сільгосппідприємству транспортних засобів (далі – ТЗ):

• оренду,
• позичку (безоплатне використання),
• вклад до статутного/складеного капіталу;
• внесок до додаткового капіталу

А також з’ясуємо, чи відрізнятимуться основні моменти цих правових конструкцій, якщо техніку передаватиме фізична особа-підприємець (далі – ФОП).

Враховуючи, що поставлені питання правового регулювання користування ТЗ мають багато особливостей та умов для регулювання – ми розділимо цю тему на декілька статей. В цьому номері проаналізуємо передачу ТЗ в оренду. В наступних – позичку та як вклад до статутного/складеного та додаткового капіталу.

Майно фізособи та ФОП: чи є різниця?

Розпочнемо із з’ясування питання належності майна фізособі та /чи ФОП,  оскільки нижченаведені аргументи будуть актуальними для всіх зазначених способів володіння і користування сільгосппідприємством (у т.ч. фермерським господарством) технікою фізособи.

Так, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України (надалі – ЦКУ), в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

З аналізу норм ст. 51, 52, ч. 1 ст. 302 ЦКУ можна виснувати, що законодавець не поділяє майно фізичної особи на її особисте майно та «підприємницьке» майно цієї ж фізичної особи (тобто, майно ФОП).

Аналогічну думку висловив Верховний Суд (далі – ВС).

ЦИТАТА «Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи – підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх <…> Чинне законодавство не виділяє такого суб’єкта права власності, як фізична особа-підприємець <…> Суб’єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи <…>» Постанова ВС від 25.10.2021 р. у справі № 910/1041/15-г

 Тож суб’єктом права власності на майно (у т.ч. і сільгосптехніку) чинним законодавством та судовою практикою визнається саме фізична особа, а не ФОП. Відтак, при перебуванні ТЗ у власності фізособи, вона вправі використовувати його без будь-яких додаткових підстав (акту приймання-передачі, договору тощо) і в своїй підприємницькій діяльності.

Отже, відповідний договір щодо надання в оренду майна (в т.ч.ТЗ) його власник може укласти і як ФОП (якщо має відповідний вид діяльності) і як фізособа. Якщо ж відповідного виду діяльності у ФОП не зареєстровано – такий договір він може укласти лише як фізособа.

Варто також пам’ятати, що відповідно до ст. 190 ЦКУ майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Відтак, і майнові права та обов’язки фізособи без статусу підприємця залишаються майновими правами та обов’язками ФОП і навпаки.

Аналогічну думку висловив ВС.

ЦИТАТА «у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (з внесенням до ЄДР запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов’язання (господарські зобов’язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов’язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17)» Постанова ВС від 25.10.2021 р. у справі № 910/1041/15-г

Тож якщо сільгосптехніка передавалась сільгосппідприємству фізособою у статусі ФОП, це жодним чином не впливає на визначення власника такої техніки – ним є саме фізособа. При цьому у разі припинення підприємницької діяльності ФОПвиконання зобов’язань за договорами щодо передачі сільгосптехніки не припиняються – їх продовжує виконувати фізособа як орендодавець і власник транспортних засобів.

Істотні умови договору оренди

Відповідно до ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Істотними умовами господарського (тобто, укладеного між ФОП та юрособою) договору оренди ТЗ в силу закону є предмет, ціна та строк (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, далі – ГКУ), а цивільного договору (укладеного між фіз- та юрособою) – лише предмет (ч. 1 ст. 638 ЦКУ).

Предмет

Предметом договору оренди ТЗ є власне транспортний засіб, визначений індивідуальними ознаками (марка та модель ТЗ; державний номер; рік випуску; колір; номер двигуна, шасі, кузова; реквізити свідоцтва про реєстрацію автомобіля в органах МВС (технічного паспорта) чи в іншому органі; комплектація тощо) і який зберігатиме свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Якщо характеристики ТЗ не вказати у договорі оренди, то такий договір матиме ознаки договору надання послуг сільгосптехнікою.

Крім того, разом з  ТЗ орендодавець має надати підприємству-орендарю відповідну технічну документацію на цей засіб, перелік якої зазначається в договорі оренди. Оскільки неспоживчий характер речі є особливістю оренди ТЗ, то його не можна розбирати на запчастини та використати їх для інших ТЗ

Строк

Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (ст. 631, 763 ЦКУ).

У випадку, коли договір укладено фізособою – не СПД, сторони вправі не вказувати в договорі оренди строк орендного користування ТЗ. У такому разі договір вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін такого договору оренди ТЗ може відмовитися від оренди в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць. Договором оренди ТЗ можна змінити цей строк: скоротити його (наприклад, до 15-ти днів) чи зробити тривалішим (півтора, два місяці тощо).

Якщо сільгосппідприємство продовжує користуватися орендованим ТЗ після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень її власника протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Протягом строку дії договору оренди ТЗ користуватись ним та нести відповідальність за його збереження має право виключно орендар. При цьому він самостійно здійснює використання ТЗ у своїй діяльності і має право без згоди власника укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення ТЗ (ст. 800 ЦКУ) . Відтак, власник ТЗ (навіть якщо він засновник, член ФГ чи працівник сільгосппідприємства) у період оренди ТЗ не вправі використовувати його для особистих потреб. 

Орендна плата

Варіант 1. Розмір орендної плати за користування ТЗ встановлюється договором оренди.

Варіант 2. Якщо розмір орендної плати не встановлений договором, то він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 762 ЦКУ).

Як бачимо, друге речення ч. 1 ст. 762 містить у собі оціночні поняття (категорії), які можуть викликати значні труднощі при визначенні розміру орендної плати у разі виникнення конфліктної ситуації між Сторонами або з контролюючими органами. Тому вважаємо недоцільним застосовувати другий варіант, з огляду на що з метою уникнення спірних ситуацій варто встановлювати розмір орендної плати у договорі.

Отже все ж радимо передбачати в договорі конкретний розмір орендної плати, аби не спокушати податківців встановити факт заниження орендної плати з відповідними податковими наслідками, які навряд чи потрібні сторонам такого договору.

Звернуть увагу, що заборони на встановлення орендної плати за користування ТЗ у розмірі 1, 10 чи 100 грн немає. Однак при цьому потрібно розуміти, що органи ДПС будуть приділяти особливу увагу таким операціям. Адже оренда плата є доходом фізособи – орендодавця, з якого має бути сплачений ПДФО та ВЗ. Тож у випадку, коли оренда буде заниженою, держава недоотримає ці податки.

Відтак, у податкових органів може виникнути спокуса визначити ПДФО та ВЗ із цін на оренду техніки, що склалась на цей час на ринку, а потім донарахувати ці платежі ФГ як податковому агенту. Обґрунтовувати це податківці можуть положеннями ПКУ щодо додаткових благ, безоплатно отриманих послуг чи ще якось. Тому якщо планується встановлювати занижену орендну плату за користування ТЗ, радимо оформляти позичку (докладніше про це у наступному номері, ред.).

Плата за користування ТЗ може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Зважаючи на свободу договору, сторони можуть передбачити і поєднання цих варіантів – тобто «змішану» оплату, коли частина орендної плати сплачується грошима, а решта – вирощеною сільгосппродукцією, наприклад.

«За замовчуванням» орендна плата за користування ТЗ сплачується щомісячно. Але сторони у договорі можуть передбачити й інший строк: квартал, рік.

Договором також може бути встановлено обов’язковий періодичний перегляд, зміна чи індексація розміру плати за користування ТЗ.

В такому разі доцільно в договір включити застереження про те, що до перегляду/зміни/індексації розміру орендної плати на наступний період орендар зобов’язаний сплачувати її у розмірі попереднього періоду (аби не виникало спірних питань щодо розміру орендної плати, якщо сторони вчасно не переглянули/змінили/проіндексували її).

Нагадаю, орендар звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦКУ). Так, наприклад, якщо внаслідок збройної агресії РФ (активні бойові дії, окупація) орендар не міг користуватися сільгосптехнікою, то орендна плата за цей місяць ані нараховуватися, ані сплачуватися не повинна.

При цьому згідно з актуальною судовою практикою у разі виникнення спору з власником щодо можливості використання орендованого майна в період воєнного стану саме орендар повинен буде довести, що можливості користування у нього не було (докладніше читайте в «АгроПРО», 2022, № 12, с. 13, ред.).

У разі завдання збитків у зв’язку із повномасштабним вторгненням російської федерації 24 лютого відповідальною особою тут згідно із українським законодавством визначена країна-агресор, тобто – російська федерація.

Тож якщо внаслідок влучання снаряду, мінування, ведення бойових дій або інших пов’язаних із війною обставин транспортний засіб було викрадено чи знищено, то відшкодовувати завдану цим шкоду орендар не буде, навіть якщо на нього договором оренди покладений ризик випадкового знищення або пошкодження орендованої сільгосптехніки.

У цьому разі орендарю потрібно негайно повідомити орендодавця про факт викрадення чи знищення ТЗ, а також звернутися до поліції, аби зафіксувати факт злочину. Що стосується орендних відносин, то відповідно до ч. 2 ст. 291 ГКУ у разі загибелі (знищення) об’єкта оренди договір оренди припиняється.

Підтвердження господарської операції

Норми ЦКУ не визначають оренду послугою, але з позиції Податкового кодексу України (далі – ПКУ) оренда – це послуга (пп. 14.1.185 ПКУ).

Відповідно до роз’яснень, наданих Мінфіном у листі  від 30.05.2016 № 31-11410-09-10/15182 послуга з оренди майна крім договору про оренду має підтверджуватися  окремим первинним документом. Зазвичай складають акт приймання-передачі наданих послуг.

Водночас, умови договору оренди можуть передбачати складання іншого окремого первинного документу, який є підтвердженням для розрахунків з оренди ТЗ (докладніше – в наступному розділі). Головне – щоб він містив всі реквізити, вказані у ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі – Закон № 996). 

Інші умови договору оренди

Сторони у договорі оренди ТЗ можуть погодити й інші умови. Зокрема, щодо:

– права сільгосппідприємства передавати ТЗ у суборенду (наприклад, без обмежень на підставі прямої вказівки у договорі оренди або лише за окремою письмовою згодою орендодавця або неможливість взагалі);

– оформлення передачі в оренду та повернення з оренди ТЗ (закріплення в договорі застереження типу: «Підписанням цього договору сторони підтверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування об’єкт оренди» чи вказівкою на необхідність складати акти приймання-передачі.

Форма акту приймання-передачі ТЗ в/з оренди чинним законодавством не затверджена. Тому сторони можуть його скласти у довільній формі. Можна також взяти за зразок Акт приймання-передачі транспортного засобу, наведений у додатку 2 до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388 (далі – Порядок № 1388). У ньому лише слід вказати, що ТЗ передається на виконання договору оренди;

– зобов’язань з ремонту ТЗ (тобто передбачити порядок інший ніж зазначено у  ст. 776 ЦКУ, де вказано, що поточний ремонт проводитиме орендар, а капітальний – власник ТЗ);

– строку, протягом якого орендар має повідомити про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди ТЗ на новий строк (найчастіше передбачають один місяць до закінчення строку дії договору);

– припинення договору оренди ТЗ у випадку зміни його власника. Адже якщо у договорі не буде такого застереження, то застосовується ст. ч. 1 ст. 770 ЦКУ, відповідно до якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

Форма договору оренди ТЗ

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 799 ЦКУ).

Якщо цього не відбудеться, то в силу ч. 1 ст. 220 ЦКУ такий договір є нікчемним (тобто, недійсним в силу закону, визнання судом такого договору недійсним не вимагається).

Суд може визнати такий договір дійсним лише у випадку, якщо:

• сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору оренди ТЗ, що підтверджується письмовими доказами;
• відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібне (ч. 2 ст. 220 ЦКУ). Але ж чи варто доводити до суду?

Проте якщо договір оренди буде укладений між юридичною особою та ФОП (або між двома ФОП), то нотаріальне посвідчення не потрібно. Вже більше 10 років суди касаційної інстанції дотримуються саме такої думки.

ЦИТАТА «Доводи позивача стосовно того, що до спірних правовідносин має бути застосовано положення ч. 2 ст. 799 ЦКУ, відповідно до якої договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, правомірно визнано судами безпідставним, оскільки наведена норма стосується правовідносин найму транспортного засобу за участю фізичної особи, а у цій справі правовідносини між сторонами – суб’єктами господарювання виникли у сфері господарської діяльності і у такому випадку чинне законодавства не передбачає обов’язкового нотаріального посвідчення договору» Постанова ВС від 06.03.2019 у справі № 910/22473/17

Реєстрація ТЗ за орендарем

За бажання агропідприємства можна звернутися до сервісного центру МВС з проханням видати йому тимчасовий реєстраційний талон на строк дії договору оренди ТЗ. Копія договору оренди додається до матеріалів, що необхідні для оформлення тимчасового реєстраційного талона.

У графі талона «Особливі відмітки» робиться запис «Дійсний до ____________ 20__ за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) серії ___ № ________» (п. 16 Порядку № 1388).

Страхування ТЗ

Порядок страхування відповідальності орендаря за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв’язку з використанням ТЗ, встановлюється законом (ч. 2 ст. 802 ЦКУ).

Так, відповідно до п. 1.6 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхування цивільно-правової відповідальності при використанні орендованого транспорту має здійснювати саме орендар.