Замість штрафу – санкції, або як змінився порядок притягнення до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів

Опубліковано: газета «Бухгалтерія», № 34 (1073) від 26.08.2013 р., с. 67-71

Встановлення додаткових обмежень чи зобов’язань мало кому подобається, а тому на кожен новий законодавчий обов’язок ті, відносно кого такий обов’язок встановлено, зазвичай, одразу ж реагують запитанням: «А що мені буде за його невиконання?»
Розуміючи це, більшість розробників нормативно-правових актів при покладанні на суб’єктів нових зобов’язань одночасно визначають відповідальність (негативні правові наслідки) за їх невиконання. Ті ж із суб’єктів нормотворення, які не роблять це одразу, роблять пізніше, бо наглядно бачать мізерність відсотку осіб, які виконують обов’язок без визначення покарання за його недотримання.
У свою чергу, законодавчі норми про конкретні санкції за вчинення правопорушення не будуть працювати без встановлення механізму їх застосування, тобто без визначення того, хто та як такі санкції застосовуватиме.
У попередній статті, присвяченій новелам «ціннопаперового» законодавства -2013 , було акцентовано увагу читачів на введених з початку року нових обов’язках суб’єктів ринку цінних паперів та негативних правових наслідках, які передбачено за їх невиконання.
Тож сьогодні поговоримо про зміну процедури правозастосування таких норм, тобто про те, як змінився порядок притягнення до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів.
Оскільки за вказані правопорушення санкції застосовуються як до юридичних, так і до фізичних осіб, в подальшому проаналізуємо зміни в правозастосовчій процедурі щодо кожної із названих категорій.

Стосовно юридичних осіб нововведення зосереджені в діючій з початку поточного року новій редакції ст.12 Закону № 448, а також нових Правилах.
Загальні зміни. Одразу ж впадає у вічі, що замість словосполучення «накладання штрафів» в новій редакції ст.12 Закону № 448 вживається словосполучення «застосування санкцій». Це означає, що з 01.01.2013 р. дію ст.12 Закону № 448 розширено і вона застосовується не лише при штрафуванні юридичних осіб, а й у разі застосування до них інших санкцій (наприклад, у разі зупинення або анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку).
Очевидно, керуючись тією ж метою розширення сфери дії, із нової редакції ст.12 Закону № 448 вилучено посилання на застосування її лише стосовно санкцій, передбачених ст.11 вказаного Закону. Зазначене свідчить про те, що за визначеною у вказаній статті процедурою до юридичних осіб застосовуються всі санкції: як передбачені Законом № 448, так і закріплені в інших нормативно-правових актах.
Уведено і додаткові гарантії для юридичних осіб: згідно із нововведеннями ст.12 Закону № 448 юридична особа може бути притягнута до відповідальності за вчинення правопорушення на ринку цінних паперів не пізніше трьох років з дня його вчинення незалежно від санкції. При цьому юридична особа не може бути притягнута до відповідальності за дії, що були предметом перевірки, за результатами якої не було виявлено правопорушень на ринку цінних паперів.
Зміни в переліку осіб, які розглядають справи про правопорушення. Згідно із діючими до 01.01.2013 р. Правилами до таких осіб відносились Голова, члени Комісії, начальники територіальних органів Комісії, а також працівники центрального апарату Комісії за письмовим дорученням Голови або членів Комісії та працівники територіальних органів Комісії за письмовим дорученням начальника відповідного територіального органу Комісії. Усі вказані особи мали право розглядати справи про правопорушення, однак їх компетенція щодо застосування санкцій до юридичних осіб різнилася. Так, Голова та члени Комісії вправі були застосовувати всі передбачені законодавством санкції. Начальники територіальних органів могли без обмежень (спеціальних повноважень) застосовувати всі санкції, крім зупинення на строк до одного року дії ліцензії, анулювання дії ліцензії, зупинення торгівлі на фондовій біржі, а також анулювання свідоцтва про реєстрацію об’єднання як саморегулівної організації фондового ринку. Такі санкції начальники територіальних органів вправі були застосовувати за наявності надання відповідних повноважень Комісією. Працівники ж центрального апарату та територіальних органів Комісії, які діяли за письмовим дорученням відповідних посадових осіб, могли застосовувати єдину санкцію до учасників ринку цінних паперів – попередження.
У нових Правилах перелік осіб, які вправі розглядати справи про правопорушення щодо юридичних осіб, відповідає ст.12 Закону № 448 – ними є Голова, члени НКЦПФР та уповноважені Комісією посадові особи.
Хто є такими особами, наразі визначає рішення НКЦПФР «Про надання повноважень уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку посадовим особам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 11.09.2012 р. № 1239. Вказане рішення Комісії не є загальнодоступним і не міститься в жодній відомій автору базі нормативно-правових актів. Однак його текст можна отримати за відповідним зверненням про доступ до публічної інформації , а також воно має бути надане уповноваженою особою НКЦПФР на вимогу юрособи, відносно якої порушена справа про правопорушення на ринку цінних паперів.
Що ж до компетенції уповноважених осіб, то порівняно із попередніми Правилами в переліку санкцій, які вони вправі застосовувати до юридичних осіб, в нових Правилах відсутні:
– зупинення торгівлі на фондовій біржі та
– зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондовій біржі або торгівлі ними на будь-якій фондовій біржі, зупинення клірингу та укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів на певний строк.
До речі, обсяг Правил значно скоротився за рахунок виключення із нього конкретного переліку фінансових санкцій (штрафів), які застосовуються до юридичних осіб. У Правилах закріплено лише вказівку на те, що такі санкції застосовуються відповідно до ст.11 Закону № 448. Такий крок є доцільним та виправданим, оскільки, з одного боку, немає сенсу дублювати в підзаконному нормативно-правовому акті те, що міститься в законі, а з іншого – в разі розширення чи скорочення в ст.11 Закону № 448 переліку правопорушень та санкцій за їх вчинення (як це сталось і на початку цього року), суперечностей із Правилами більше не виникатиме, внаслідок чого НКЦПФР не потрібно буде змінювати Правила в цій частині.
Крім того, за новими Правилами начальникам територіальних органів, додатково до вже названих вище, необхідно отримати від Комісії повноваження також для зупинення на строк до одного року розміщення (продажу) та обігу цінних паперів того чи іншого емітента.
Положення щодо повноважень працівників центрального апарату (територіальних органів) Комісії, які вправі за письмовим дорученням розглядати справи та застосовувати санкції, взагалі зникли із нових Правил. Це дає підстави стверджувати, що якщо вказані особи на підставі рішення Комісії спеціально не будуть уповноважені на виконання таких функцій, то вони не вправі розглядати справи про правопорушення на ринку цінних паперів та застосовувати санкції.
Нововведення в процедурі розгляду справ. Однією із новел Правил є закріплення наслідків відмови особи від отримання направлених НКЦПФР документів. Так, в абз. 3 п. 14 Правил передбачено, що особа, яка відмовилася одержати перелічені в ньому документи, складені у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, вважається такою, що її повідомлено належним чином про факти, викладені в таких документах. Такими фактами є: порушення справи; дата, час та місце складення акта про правопорушення; дата, час та місце розгляду справи про правопорушення; зупинення та відновлення провадження у справі; застосування санкції; строк виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери.
Факт відмови адресата від отримання зазначених документів відображається особою, яка доставляє документи (а вони можуть доставлятися лише під розписку або рекомендованим листом), та засвідчується власним підписом такої особи.
Знаючи про такий нюанс, слід дуже обережно відноситись до відмови у неотриманні документації від НКЦПФР. Тим більше, що крім відмови від отримання, є й інші причини повернення відправнику документів без вручення їх адресатові.
Так, згідно із пп.3.1.1.3 п.3.1 розділу 3 Порядку пересилання поштових відправлень існує 10 причин повернення поштового відправлення відправнику, серед яких найбільш підходящою до розглядуваного випадку є «за закінченням строку зберігання». Відповідно ж до п. 117 Правил надання послуг поштового зв’язку поштові відправлення, поштові перекази повертаються об’єктом поштового зв’язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.
Тому «небажану» кореспонденцію від НКЦПФР можна просто не забирати у листоноші чи відділенні поштового зв’язку (звичайно, якщо це не суперечить умовам укладеного з оператором поштового зв’язку договору), внаслідок чого через місяць з дня надходження така кореспонденція буде повернута до НКЦПФР з відміткою «за закінченням строку зберігання». Виходячи з буквального тлумачення абз. 3 п. 14 Правил, за такої причини неотримання юридичною особою документів від НКЦПФР будуть відсутні підстави вважати її повідомленою належним чином про викладені в таких документах обставини.
Нові Правила (на відміну від попередніх) закріплюють конкретний строк повідомлення юридичної особи, щодо якої порушено справу, про дату, час та місце складання акта про правопорушення – не пізніше ніж за 5 робочих днів (р.д.) до дати складання акта.
Ще однією новелою в процедурі розгляду справ щодо юридичних осіб є змінений порядок вилучення документів, які підтверджують факт порушення. Так, при вилученні документів особі вручається оригінал протоколу про таке вилучення (раніше – копія). При цьому вказаний протокол видається особі в момент вилучення документів (до цього – після закінчення перевірки і проведення вилучення документів).
Правилами також уточнюється, що при колегіальному розгляді справи усі документи, що стосуються цієї справи, підписуються усіма уповноваженими особами, які здійснювали розгляд справи. Відповідно, відсутність підпису будь-якого члена колегії на будь-якому документі по справі є підставою для скасування цього документу з мотивів його невідповідності законодавчим вимогам щодо його оформлення.
За дії попередніх Правил неврегульованим залишалось питання щодо випадків винесення розпорядження про усунення порушень законодавства без порушення самої справи. Так, в п. 2 розділу ХІV попередніх Правил визначалась лише можливість винесення такого розпорядження, без конкретизації підстав для цього. Така ситуація зумовлювала існування неоднакової правозастосовної практики уповноваженими особами НКЦПФР, коли питання щодо порушення справи залишалось на їх розсуд. У нових Правилах це питання врегульоване шляхом закріплення положення про те, що розпорядження про усунення порушень законодавства без порушення справи може бути винесено у випадках, передбачених рішенням Комісії. Рішенням НКЦПФР від 26.02.2013 року № 279 такі випадки були передбачені, однак рівно через місяць вказане рішення було скасоване Комісією . Тож допоки НКЦПФР не визначилась із підставами існування розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери без порушеної справи, винесенню такого розпорядження завжди має передувати порушення відповідної справи.
Нові строки. Ця категорія змін є найчисленнішою. Загальна тенденція полягає у тому, що НКЦПФР виділяється більше часу для здійснення її повноважень, а для юросіб строки скорочено. Найсуттєвіші зміни такі:
– матеріали справи від особи, яка виявила порушення та склала відповідний акт, передаються особі, яка має право застосовувати санкцію, протягом 5-ти р.д. після складання акту про правопорушення (раніше – 3-х р.д.);
– рішення про застосування санкції приймається протягом 30-ти р.д. після отримання документів, що підтверджують факт правопорушення (до 01.01.2013 р. – протягом 10-ти р.д. у разі накладення штрафу та 15-ти р.д. в разі застосування інших санкцій). Поряд із цим у п. п. 4 та 5 розділу ІІІ нових Правил уточнено, що в разі зупинення провадження у справі про правопорушення перебіг строку призупиняється з дати винесення відповідної постанови. З дати винесення постанови про відновлення провадження у такій справі перебіг строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення;
– у випадку виявлення правопорушення під час проведення перевірки справа порушується не пізніше 10-ти р.д. після підписання акта перевірки (за попередніми Правилами – не пізніше 5-ти р.д.);
– акт про правопорушення на ринку цінних паперів складається та підписується не пізніше 20-ти р.д. з дати винесення постанови про порушення справи (раніше – 15-ти р.д.);
– у разі неявки керівника або представника юридичної особи на підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів один примірник акта надсилається юридичній особі одночасно з постановою про розгляд справи (до 01.01.2013 р. – не пізніше наступного робочого дня після складення акту);
– заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами може бути подано особою, до якої застосовано санкцію, протягом одного місяця після того, як вона дізналася або могла дізнатися про ці обставини (раніше – двох місяців).
Новели перегляду постанов про накладення санкцій. За новими Правилами всі винесені щодо юридичних осіб постанови про накладення санкцій оскаржуються до центрального апарату НКЦПФР та розглядаються Комісією (раніше скарги могли розглядатись також Головою та членами Комісії одноособово). У разі несвоєчасності подання скарги та/або її невідповідності вимогам Правил щодо форми такої скарги, вона не приймається до розгляду Комісією, про що скаржник повідомляється листом за підписом Голови Комісії (раніше – за підписом уповноваженої особи, якою винесена оскаржувана постанова). Рішення про продовження пропущеного з поважних причин строку на подання вказаної скарги за відповідним клопотанням скаржника також приймає Голова Комісії (а не особа, яка винесла оскаржувану постанову, як було раніше).

Для фізичних осіб порядок притягнення до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів теж змінився, хоча і не так суттєво, як для юросіб.
Так, головною подією першої половини цього року в розглядуваному питанні для громадян та посадових осіб є затвердження Інструкції, яка набирає чинності з дня офіційного опублікування рішення НКЦПФР від 26.03.2013 р. № 432, яким її було затверджено. Тому процедура здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо фізичних осіб регулюватимуться чотирма нормативно-правовими актами: Законом № 448, КпАП, Правилами (розділи І, ІІ, ІХ-ХV, ХVІІ, ХVІІІ) та Інструкцією.
Існування такої значної кількості документів, якими регулюється одна процедура, навряд чи можна вважати виправданим. Тим більше, що Інструкція здебільшого дублює положення КпАП та Правил. Конкретизація в Інструкції певних законодавчих положень (про це йтиметься нижче), на думку автора, зовсім не потребувала окремого документу. Досить було цю конкретизацію закріпити в Правилах. Або якщо вже і затверджувати Інструкцію, то одночасно з вилученням із Правил положень щодо розгляду справ про адмінправопорушення стосовно фізичних осіб та перенесенням їх до Інструкції. А так виходить, що одна і та ж норма (наприклад, щодо наслідків вчинення особою двох чи більше адмінправопорушень) міститься одночасно (!) в трьох нормативно-правових актах.
Виходячи із принципу пріоритетності дії положень нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу, взагалі втрачає сенс регулювання Правилами, Інструкцією чи іншим підзаконно-правовим актом тих питань, які вже врегульовані КпАП. Так, якщо питання регулюватиметься однаково законом (яким є КпАП) та підзаконним нормативно-правовим актом, то це буде лише дублюванням, відтак жодного юридичного значення таке положення підзаконного акту не матиме. Якщо ж норми вказаних документів по-різному регулюватимуть певні відносини (існуватиме колізія), то в силу вищевказаного принципу застосовуватиметься норма КпАП, як акту вищої юридичної сили. Отже, знову норма підзаконного акту жодного юридичного значення не матиме.
Висновок: в розглядуваному випадку врегулювання Правилами та Інструкцією тих відносин, які вже врегульовані КпАП, не створюватиме для суб’єктів цих відносин жодних правових наслідків. Хіба що змусить Комісію в разі виникнення колізії (наприклад, у випадку зміни норм КпАП) привести норми Інструкції та Правил у відповідність із такими новими Закону.
Водночас, від вищеописаного необхідно розрізняти конкретизацію (доповнення) певного положення закону положеннями підзаконного нормативно-правового акту. В такому разі застосуванню підлягатимуть вказані положення обох документів в сукупності (звичайно, якщо норми підзаконного акту не суперечитимуть закону. Прикладом такої суперечності може бути випадок, коли в законі наведено вичерпний перелік ознак (критеріїв) певного явища, а підзаконний нормативно-правовий акт доповнює цей перелік новими ознаками).
Відтак в подальшому не аналізуватимемо положення Інструкції та Правил, які продубльовані із КпАП, а зосередимось на тих нових положеннях вказаних актів, які доповнюють норми Кодексу.
Перелік осіб, які розглядають справи про правопорушення щодо громадян чи посадових осіб, в Правилах уніфіковано із аналогічним переліком щодо юридичних осіб – ними є Голова, члени НКЦПФР та уповноважені Комісією посадові особи (аналіз цих нововведень див. вище).
Зміни в процедурі розгляду справ. Фізичних осіб повною мірою стосуються проаналізовані вище нововведення щодо наслідків відмови від одержання документів, перелічених в абз. 3 п. 14 Правил. Тож фізичним особам слід також дуже обережно відноситись до відмови у неотриманні документації від НКЦПФР та слідкувати за тим, щоб підставою для повернення «небажаних» документів до Комісії була інша причина, ніж відмова отримати документи.
Як вже згадувалось вище, значимими положеннями Інструкції є ті, які конкретизують (доповнюють) положення КпАП. Зокрема, Інструкцією деталізуються окремі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення та постанови, винесеної у справі про адміністративне правопорушення, а саме:
– при відображенні відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначається повністю (без скорочень) її прізвище, ім’я та по батькові; число, місяць, рік, місце народження, а також повна адреса місця проживання; громадянство; найменування і адреса підприємства, установи, організації, де працює особа, її посада, дані паспорту та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
– суть правопорушення має відображатися таким чином, щоб якомога точніше відповідати фактичним обставинам правопорушення, а також диспозиції відповідної статті КпАП;
– якщо є свідки вчинення правопорушення, в протоколі відображаються адреси їх місць проживання та проставляються їх підписи.
Конкретизує Інструкція і вимоги до оформлення протоколу: всі його реквізити заповнюються розбірливим почерком українською мовою; не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, яка вчинила правопорушення, щодо якої його складено. У разі виявлення помилки допускається виправлення за умови запису «Виправленому вірити» та підпису уповноваженої особи, яка склала протокол.
Також Інструкція визначає правила ведення діловодства у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, кожна справа формується у вигляді окремої папки, в якій містяться всі документи, що стосуються справи, та опис цих документів. Справі присвоюється номер, який відповідає номеру постанови, винесеної за результатом розгляду справи про правопорушення. При цьому в справі обов’язково повинні бути всі постанови, винесені під час її провадження, а також протокол про адміністративне правопорушення та рішення у справі. Всі аркуші справи мають бути пронумеровані та прошиті. Додаткові документи, які приєднуються до справи, вносяться в опис та розміщуються після раніше внесених в опис документів.

Як бачимо, зміни порядку притягнення до відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів торкнулись як юридичних, так і фізичних осіб. А тому орієнтуватися в нових правилах слід і тим, і іншим. Такі знання, на нашу думку, допоможуть правильно побудувати свої відносини із уповноваженими особами Комісії та, за необхідності, захиститись від їх неправомірної поведінки.

Нормативна база
Закон № 448
Закон України від 30.10.96 р. № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
КпАП
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X.
Закон про рекламу
Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР «Про рекламу».
Правила
Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджені рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 р. № 1470.
Інструкція
Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, затверджена рішенням НКЦПФР від 26.03.2013 р. № 432.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *