КОМЕНТАР до листа Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07.10.2014 р. № 18208/10/28-10-06-2-11

Опубліковано: газета «Бухгалтерія», № 47 (1138) від 24.11.2014 р., с. 66-68

Коментований Лист нагадує такий собі коктейль із роз’яснень податківців, які були надані в різний час стосовно різних питань, що виникли у зв’язку із ситуацією на сході України. Міжрегіональне ГУ Міндоходів спробувало ув’язати такі роз’яснення одне з одним, проте інгредієнти коктейлю виявилися непоєднуваними та не утворили індивідуального неповторного смаку. Відтак коктейль (чи то пак, Лист) навряд чи смакуватиме запитувачу.
Судіть самі.
В запиті фактично ставиться два запитання:
1. Як відповідно до чинного законодавства трактувати активні бойові дії, які з квітня п.р. ведуться за місцезнаходженням запитувача та його структурних підрозділів, а саме – в містах Донецьку, Горлівці та Макіївці?
2. Як розглядати та відображати запитувачу витрати, понесені в результаті таких бойових дій, у вигляді псування та втрати сировини, готової продукції, втрати необоротних активів?

У відповіді Міжрегіонального ГУ Міндоходів на перше запитання фактично йдеться про продовження граничних строків подання податкових декларацій на території Донецької та Луганської областей. Однак суть запитання, як бачимо, зовсім не в цьому. Єдиний момент в Листі, що дійсно стосується відповіді на перше запитання, це згадка про форс-мажорні обставини та порядок їх засвідчення. Водночас, це слід було аналізувати в контексті умов запитання, а не з посиланням на підстави продовження граничних строків подання податкових декларацій.
Відповідаючи на друге запитання, Міжрегіональне ГУ Міндоходів зосередилось на аналізі правової суті витрат, понесених запитувачем в результаті бойових дій. При цьому аналіз відображення таких витрат в його податковому обліку звівся лише до цитування п.140.3 ст.140 ПКУ.

Що хочеться додати до сказаного в Листі
Стосовно першого запитання. Закон № 1669 , який є чинним з 15.10.2014 р., доповнює Закон України від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 141, згідно із якою до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) віднесені, зокрема, дії іноземного ворога та військові дії.
Відтак активні бойові дії в містах Донецьку, Горлівці та Макіївці є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Згідно із ст.10 Закону № 1669 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції (далі – АТО), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до ч.2 ст.1 та Закону № 1669 територія проведення АТО – це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Початковий перелік таких населених пунктів на виконання п.5 ст.11 Закону № 1669 затверджений розпорядженням КМУ від 30.10.2014 р. № 1053-р. Міста Донецьк, Горлівка та Макіївка входять до вказаного переліку.
Порядок видачі ТПП України сертифікату про форс-мажор закріплений у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 р. № 40(3).
Таким чином, єдиним належним та достатнім документом, яким бойові дії в містах Донецьку, Горлівці та Макіївці підтверджені для запитувача в якості обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат ТПП України, виданий відповідно до вищевказаного Регламенту.

Щодо другого запитання. В запиті йдеться про те, що внаслідок бойових дій запитувач зазнав витрат у вигляді псування і втрати таких груп активів:
1. оборотних (сировина та готова продукція); та
2. необоротних (які саме це активи, в запиті не уточнюється. Водночас, оскільки йдеться про фактичну втрату, тобто фізичне знищення таких активів, то ними, скоріше за все, були основні засоби).
Пункт 140.3 ст.140 ПКУ, який процитовано в Листі, стосується неможливості віднесення до витрат суми фактичних втрат товарів. До товарів із наведеного вище переліку втрачених активів запитувача відноситься лише готова продукція. Тому на відображення ним витрат від втрати сировини та основних засобів вказана норма не поширюється. Стосовно вказаних активів діють інші правила ПКУ.
Так, відповідно до п.146.16 ст.146 ПКУ у разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об’єкта основних засобів.
Це підтверджується і положенням пп.14.1.191. п.14.1 ст.14 ПКУ, згідно з яким не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили.
Що стосується ПДВ, то ліквідація основних засобів у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили не розглядається як постачання таких основних засобів (абзац другий п.189.9 ст.189 ПКУ), внаслідок чого податковий кредит за такою операцією не зменшується (не коригується), податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.
Інша ситуація зі знищеною (зіпсованою) внаслідок бойових дій сировиною запитувача. З неї не зможуть бути виготовлені та реалізовані товари. Оскільки п.138.4 ст.138 ПКУ визнає витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, то відсутність доходу від такої реалізації товарів для податківців означає і відсутність вказаних витрат. Отже, вартість знищеної (зіпсованої) внаслідок бойових дій сировини запитувача податківці найімовірніше не визнаватимуть його витратами на підставі п.138.4 ст.138 ПКУ.
При цьому податківці, скоріше за все, наполягатимуть на необхідності застосування в цьому випадку п.198.5. ст.198 ПКУ, відповідно до якого платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування за товарами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *