Опубліковано: журнал «Головбух», № 34 (993) від 12.09.2016 р., с. 22-23
Члени колишнього сільгосппідприємства у свій час отримали сертифікати на право на земельну частку (пай), в яких зазначалась площа сільгоспугідь в умовних кадастрових гектарах. До цієї площі входили: рілля, сіножаті, пасовища та багаторічні насадження. У 2002 році громадяни отримали державні акти на право власності на земельну ділянку, в яких було вказано тільки ріллю. Як відповідно до існуючого на сьогодні земельного законодавства оформити правовстановлюючі документи на інші види сільгоспугідь, що зазначені в сертифікатах (сіножаті, пасовища, багаторічні насадження)?
Наразі організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, регулюються Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 р. № 899-IV (далі – Закон № 899) та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 899 земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Отже, членам колишнього сільгосппідприємства потрібно перевірити, чи відповідає площа виділеної їм земельної ділянки розміру земельної частки (паю), вказаному в їхніх сертифікатах на право на земельну частку (пай).
Якщо площа виділеної земельної ділянки співпадає із розміром земельної частки (паю), то це свідчить про реалізацію членами колишнього сільгосппідприємства свого права на виділення земельної ділянки у натурі на всю площу земельної частки (паю). Відповідно, у такому випадку підстав для оформлення правовстановлюючих документів на інші види сільгоспугідь у них немає.
У разі, якщо площа виділеної земельної ділянки менша розміру земельної частки (паю), то члени колишнього сільгосппідприємства можуть, керуючись названою вище частиною 3 статті 3 Закону № 899, ініціювати виділення їм землі додатково площею, яка становитиме різницю між розміром земельної частки (паю) та площею виділеної земельної ділянки.
Для цього членам колишнього сільгосппідприємства потрібно звернутись до органу, який розпоряджається комунальною або державною землею, із заявою про виділення їм земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідному розмірі в рахунок залишкової площі земельної частки (паю).
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 899 сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації – за межами населених пунктів.
Водночас, відповідно до пізніше прийнятого законодавства розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗКУ, здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) безпосередньо або її територіальні органи, визначені в установленому порядку (ст. 15 ЗКУ, підпункт 31 пункту 4 Положення про Держгеокадастр, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15).
Нагадаємо, що згідно із пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-VI у державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
– на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна державної власності;
– які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
– які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок комунальної власності.
Таким чином, якщо земля, яка виділятиметься в натурі (на місцевості) в рахунок земельної частки (паю), знаходиться в межах населеного пункту, членам колишнього сільгосппідприємства потрібно звернутись із заявою про виділення їм земельної ділянки до відповідної сільської, селищної або міської ради, якщо поза межами населеного пункту – рекомендуємо звертатися до відповідної райдержадміністрації та Держгеокадастру (його відповідного територіального органу).
Подальші дії компетентного органу щодо виділення членам колишнього сільгосппідприємства у натурі (на місцевості) земельних ділянок в рахунок належних їм земельних часток (паїв) прописані в статті 5 Закону № 899.