Пам’ятаєте анекдот: «Їхали два пішоходи: один швидко, а інший навпаки – на північ»? Мабуть, такою ж логікою керувалась і ДФСУ при відповіді на запитання, чи користуються пільгами щодо сплати земельного податку іноземні громадяни та особи без громадянства. Свій висновок про неможливість такого користування ДФСУ аргументувала низкою таких «умовиводів»:
– пільга щодо сплати земельного податку поширюється лише на площу земельних ділянок, вказану у п. 281.2 ПКУ (т. зв. граничні норми);
– в межах таких же граничних норм здійснюється приватизація земельних ділянок згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України;
– оскільки іноземці та апатриди не мають права набувати землю у власність у процесі приватизації, вони не можуть користуються пільгами щодо сплати земельного податку.
Однак відповідно до п. 281.1 ПКУ від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як бачимо, у вказаному переліку пільговиків немає такого критерію, як отримання земельної ділянки у процесі приватизації. Більше того, у жодній нормі ПКУ не визначено, що користування пільгою зі сплати земельного податку залежить від шляху набуття права власності на землю. Тож сам лише факт запозичення із Земельного кодексу України цифр для визначення граничних норм площі земельних ділянок, на які поширюється пільга зі сплати земельного податку, м’яко кажучи, недостатній для висновку про позбавлення іноземних громадян та осіб без громадянства пільг зі сплати земельного податку. Принаймні, у консультаційному, а не в анекдотичному аспекті.
