Опубліковано: AgroUA № 8 за серпень 2019 рік, стор. 6-7.

Кожен із господарюючих суб’єктів здійснює свою діяльність у власних інтересах, бажаючи досягти певного корисного для себе ефекту. Та іноді власних потужностей недостатньо, а придбавати їх економічно недоцільно або вимагає значних часових затрат. Саме тоді виникає необхідність об’єднати активи з іншим суб’єктом господарювання та досягти спільної мети в оптимальному для сторін співвідношенні. Ідеальним інструментом для юридичного врегулювання таких відносин є договір про спільну діяльність без створення юридичної особи на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство).

Читати повністю →

Опубліковано: БухгалтеріяUA  № 27 від 01.07.2019 р.– стор. 29-30.

Конституційний Суд України продовжує роздавати подарунки: бізнес ще перебуває у піднесеному настрої від визнання неконституційним сплати авансового внеску при примусовому виконанні судових рішень, як КСУ видав чергове позитивне для осіб приватного права рішення. Цього разу воно стосується помилково/надміру сплаченої плати землю за земельні ділянки, розміщені на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Читати повністю →

Опубліковано:  довідник Економіста № 5 за травень 2019 рік, с.68-77.

Кожен, хто мав справу із нормативним регулюванням існування фермерських господарств, може підтвердити, що законодавець дуже поскупився на законодавчі норми щодо цих сільськогосподарських утворень. І це попри те, що фермерські господарства визнаються законодавцем прогресивною формою підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України!

Читати повністю →

Опубліковано: БухгалтеріяUA  № 26 від 24.06.2019 р.– стор. 50-55.

Оптимізація фінансових ресурсів і податкових платежів, диверсифікація ризиків, консолідація напрямків бізнесу – ось основні причини злиття, приєднання, поділу або виділу акціонерних товариств (АТ).

Читати повністю →

Опубліковано: БухгалтеріяUA  № 6 червень 2019 р.– стор. 67 – 72.

Нормативна база:

ЦКУ

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

ЗКУ

Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III.

Закон про оренду землі

Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

Кожен із господарюючих суб’єктів здійснює свою діяльність у власних інтересах, бажаючи досягти певного корисного для себе ефекту. Коли інтереси двох (або більше) суб’єктів господарювання можуть бути взаємно задоволеними в оптимальному для них співвідношенні, сторони укладають договір, в якому прописують умови такого взаємовигідного співробітництва. У такому разі сторони вочевидь розраховують на те, що договір припиниться внаслідок належного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по закінченню строку, на який його було укладено. Читати повністю →

Опубліковано: БухгалтеріяUA № 6 червень 2019 р.– стор. 26-30.

У розділі ІІІ ЗКУ передбачено, що особа може набути земельну ділянку на праві власності або користування (в оренду, постійне користування, на умовах емфітевзису, суперфіцію, на праві земельного сервітуту).

Усі вказані інститути відповідно до Закону про держреєстрацію прав є речовими правами на земельну ділянку. Разом із тим, лише стосовно земельного сервітуту існує законодавча норма, згідно із якою він не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (ч.2 ст.101 ЗКУ). Всі інші речові права на земельну ділянку мають переходити у процесі реорганізації юридичної особи до її правонаступників. Нижче йтиметься про нюанси такого переходу, а також про дії, які необхідно вчинити правонаступнику задля переоформлення на себе речових прав на землю. Читати повністю →

Опубліковано: журнал Головбух № 5 (1108) від 01.02.2019.

Цей матеріал з’явився як відповідь на наступне запитання нашого читача: «В квітні 2018 року Підприємство отримало дозвіл на спеціальне водокористування підземними водами на виробничі та санітарно-гігієнічні цілі. Свердловина знаходиться на території виробничої ділянки. Підприємства. Вода використовується виключно при виробництві бетонних сумішей. Підприємство воду не продає, не відчужує ні населенню, ні господарським підприємствам (за видами діяльності Підприємство не має КВЕДу по реалізації води). Чи потрапляє Підприємство під дію Закону № 996-ХІV від 16.07.1999, а саме – в перелік підприємств, які з 2018 року зобов’язані подавати фінансову звітність за Міжнародними стандартами, як підприємства, що видобувають надра (підземні води) державного значення?».

Читати повністю →

Опубліковано: «АгроUA» № 5  за травень 2019 рік, стор.  8-9.
Читати повністю →

Опубліковано: AgroUA № 5 за травень 2019 рік, стор. 4-5.

Запитання: фізособа – громадянин України у 2009 році отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку. Ця земельна ділянка була передана в оренду сільгосппідприємству. Пізніше ця фізособа виїхала з України до Росії (2010 рік) і отримала громадянство Росії.

Чи має право вона укладати новий договір оренди (попередній договір закінчився), маючи при цьому громадянство іншої країни?

Читати повністю →

Опубліковано: «АгроUA» № 4 за квітень 2019 рік, стор.  7-8.

Арешт майна може бути останньою надією врятувати свій врожай від зазіхань ласих до чужого, як це трапилось у резонансній справі на Харківщині[1].

З іншого боку, сільське господарство – дуже ризикована діяльність, адже отримання гарного врожаю залежить від багатьох факторів. При цьому реалії українського аграрія полягають у тому, що відібрати врожай можуть не лише повінь, посуха чи мороз, а й владні інституції. Одним із дієвих механізмів останніх є арешт майна, який може використовуватися у цивільному (господарському), кримінальному процесах, а також на стадії примусового виконання рішення. Тож особі, урожай якої арештовано, насамперед треба визначитися, за якою процедурою його накладено, аби розуміти алгоритм подальших дій.

Сьогодні ми розповімо, які особливості цієї процедури у кожному із перелічених вище випадків, як захищатися від недобросовісного обмеження прав власника щодо розпорядження вирощеним урожаєм або як використати цей інститут для захисту своїх прав. Читати повністю →