Арешт урожаю: підстави, процедура, наслідки для сторін

Опубліковано: «АгроUA» № 4 за квітень 2019 рік, стор.  7-8.

Арешт майна може бути останньою надією врятувати свій врожай від зазіхань ласих до чужого, як це трапилось у резонансній справі на Харківщині[1].

З іншого боку, сільське господарство – дуже ризикована діяльність, адже отримання гарного врожаю залежить від багатьох факторів. При цьому реалії українського аграрія полягають у тому, що відібрати врожай можуть не лише повінь, посуха чи мороз, а й владні інституції. Одним із дієвих механізмів останніх є арешт майна, який може використовуватися у цивільному (господарському), кримінальному процесах, а також на стадії примусового виконання рішення. Тож особі, урожай якої арештовано, насамперед треба визначитися, за якою процедурою його накладено, аби розуміти алгоритм подальших дій.

Сьогодні ми розповімо, які особливості цієї процедури у кожному із перелічених вище випадків, як захищатися від недобросовісного обмеження прав власника щодо розпорядження вирощеним урожаєм або як використати цей інститут для захисту своїх прав.

Арешт урожаю як забезпечення позову

Загалом, заходи забезпечення позову (ЗЗП) вживаються, якщо їх невжиття істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відтак, арешт урожаю як захід забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення суду у випадку, якщо позов буде задоволено.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає такого ЗЗП, як арешт майна. І хоча ним передбачається можливість забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, все ж спори навколо врожаю мають здебільшого приватноправовий характер, а тому не вирішуються в адміністративних судах.

Відтак, арешт урожаю як ЗЗП найімовірніше буде застосований господарським судом (якщо обидві сторони конфлікту є юридичними особами або ФОП) чи судом загальної юрисдикції (якщо хоча б одна зі сторін є фізичною особою).

ЦПКУ та ГПКУ містять аналогічні норми щодо забезпечення позову шляхом арешту. Водночас, спори відносно урожаю виникають здебільшого між господарюючими суб’єктами. Тому, аби не перевантажувати цей матеріал законодавчими нормами, за необхідності посилатимемось на норми виключно ГПКУ.

Отож, арешт урожаю як ЗЗП допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. При цьому відповідна заява розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. І лише у виняткових випадках (коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову) суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Саме тому в більшості випадків арешт урожаю виявляється несподіванкою для його власника.

Разом із тим, ухала суду про накладання арешту має бути містити доводи щодо:

  • розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо арешту (тобто відповідності предмету позову, на забезпечення якого він вживається, а також з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії);
  • забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
  • наявності зв’язку між арештом урожаю і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
  • імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі не накладення арешту;
  • запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

До того ж, арешт не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб’єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Зазначення судом всіх наведених вище обґрунтувань в ухвалі про накладення арешту на врожай продиктоване вимогами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», яку до цього часу активно використовують господарські суди.

Відтак, відсутність перелічених вище обґрунтувань в ухвалі про арешт врожаю може бути підставою для її скасування судом апеляційної/касаційної інстанції за скаргою зацікавленої особи.

Як свідчить аналіз судової практики Верховного Суду, ухвали про накладення арешту на урожай скасовувались через те, що заявником не було визначено навіть приблизну вартість вирощеного врожаю, що унеможливлювало вирішення питання щодо співмірності накладання арешту із заявленими позовними вимогами.

Окрім того, Верховний Суд врахував загальну площу спірних земельних ділянок, на яких були посіяні сільгоспкультури, та дійшов висновку, що їхня вартість може значно перевищувати розмір збитків, про відшкодування яких просить позивач[2].

У аналізованій справі Верховний Суд також погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що врожай сільськогосподарських культур, про арешт якого клопоче позивач, є швидкопсувним продуктом та на нього відповідно до положень ГПКУ та ЦПКУ не можна накладати арешт та забороняти вчиняти дії, пов’язані зі збором цього врожаю.

З іншого боку, якщо Ви як заявник вимоги про арешт урожаю бажаєте, щоб така ухвала не була скасована судами вищестоящих інстанцій, то обґрунтуйте у заяві про забезпечення позову наявність усіх вищевказаних обставин. Тоді суду буде легше не помилитися і зазначити всі необхідні обґрунтування в ухвалі про накладення арешту на врожай.

Звичайно ж, збіжжя необхідно максимально ідентифікувати – зазначити вид, рік посіву врожаю, засіяну площу, вказати, на території якої місцевої ради він вирощується, а також перелічити кадастрові номери оброблюваних земельних ділянок.

Оскільки врожай є рухомим майном та ще й річчю, не визначеною індивідуальними ознаками, то навіть після арешту відповідач (або на його прохання інша особа) зможе таємно зібрати врожай, який потім неможливо буде ідентифікувати. Тому в заяві про накладення арешту варто клопотати про визначення особи, яка вправі зібрати дозрілий врожай за допомогою власної або залученої спеціалізованої сільськогосподарської техніки та перемістити до обраного зберігачем місця для подальшого відповідального зберігання. Інакше виконавець передасть арештоване майно на зберігання боржнику або його представникові (ст. 58 Закону про виконавче провадження).

Якщо врожай на момент постановлення ухвали вже зібрано, то в заяві про накладення арешту необхідно зазначити його вид, рік збору, кількість (вагу), точне місцезнаходження складу, де зберігається врожай, а також ідентифікувати власника такого складу.

На оскарження ухвали про накладення арешту у зацікавленої особи у господарському судочинстві є 10 календарних днів з дня складення повного її тексту, у судочинстві цивільному – 15 календарних днів. При цьому якщо ухвала про накладення арешту не була вручена такій особі у день складення повного її тексту (а так зазвичай і відбувається), то вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на 10/15 днів (залежно від виду процесу) з дня вручення відповідної ухвали суду.

Якщо рішення апеляції не влаштовує скаржника, для оскарження арешту врожаю можна звернутися до Верховного Суду. Для цього ГПКУ відводить 20 календарних днів, а ЦПКУ30 календарних днів.

Водночас, незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження, ухвала суду про арешт врожаю підлягає негайному виконанню з дня її постановлення. Вона є виконавчим документом відповідно до Закону про виконавче провадження, з огляду на що повинна відповідати всім вимогам такого документу. Примірник ухвали про накладення арешту на врожай негайно надсилається судом заявнику, всім особам, яких стосується арешт урожаю і яких суд може ідентифікувати, а також направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

При задоволенні позову, арешт урожаю продовжуватиме діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили. У випадку, коли протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, арешт діятиме до повного виконання судового рішення.

Разом із тим, арешт урожаю може бути скасований за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо суд залишить позов без розгляду, закриє провадження у справі або ухвалить рішення про повну відмову у задоволенні позову, він у відповідному судовому рішенні має зазначити про скасування арешту врожаю. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Арешт урожаю у кримінальному провадженні

Найчастіше урожай арештовується у кримінальних провадженнях, відритих щодо самовільного зайняття земельної ділянки (ст. 1971 ККУ). Водночас, судовій практиці відомі випадки, коли на нього накладався арешт і у справах стосовно протидії законній господарській діяльності (ст. 206 ККУ), шахрайства (ст. 190 ККУ) та ін.

Реалізація цього варіанту відбувається на підставі ст. 170 КПКУ, яка допускає арешт урожаю з метою забезпечення:

  • збереження речових доказів;
  • спеціальної конфіскації;
  • конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
  • відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З клопотанням про арешт урожаю до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.

Клопотання розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду. Розгляд відбувається за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача (якщо клопотання подано ним), підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника врожаю, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Про накладення арешту на врожай слідчий суддя або суд постановляє ухвалу. У ній обов’язково має бути зазначено про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту врожаю; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Ухвала про арешт врожаю виконується негайно слідчим, прокурором.

Скасувати постановлену в кримінальному провадженні ухвалу про арешт урожаю (або ж власне арешт врожаю) можна виключно у порядку КПКУ, на чому неодноразово наголошували судові установи різних інстанцій (зокрема, і Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13).

Так, якщо підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець врожаю, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, були присутні при розгляді питання про арешт сільгосппродукції, то вони мають протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали оскаржити її до апеляційного суду на підставі ст. ст. 392 -396 КПКУ.

У випадку, коли судове засідання щодо накладення арешту на врожай відбувалося за їхньої відсутності, то вказані особи повинні подати клопотання про скасування власне арешту на врожай (а не ухвали про накладення такого арешту). Підставою для подання такого клопотання є ст. 174 КПКУ. Воно подається до суду, яким вирішено питання про накладення арешту на врожай.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Арешт урожаю скасовується, якщо заявник доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Як приклад досить ґрунтовної аргументації клопотання про скасування арешту на врожай та постановленої на його підставі ухвали про скасування арешту можна навести справу
№ 757/3748/19-к[3].

Арешт урожаю у виконавчому провадженні

Застосувати цей варіант можливо тоді, коли відносно власника врожаю існуватиме судове рішення, яке вступило в законну силу, та на підставі такого рішення виданий виконавчий документ (наказ господарського суду, виконавчий лист), який поданий державному чи приватному виконавцю для примусового виконання рішення суду.

Накладення арешту на врожай відбувається у цьому випадку на підставі ст. 56 Закону про виконавче провадження після проведення опису врожаю. В результаті цієї дії виконавець складає постанову про опис та арешт майна боржника. У таких постановах зазвичай вказується особа, якій врожай передається на зберігання під розписку (буває, що врожай залишається на зберіганні боржника, але частіше виконавець призначає іншу особу – як правило, вказану у відповідному клопотанні стягувача).

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження, а якщо обов’язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу – також зберігачу.

Якщо власник врожаю є боржником у виконавчому провадженні, то арешт з врожаю знімається лише у випадках, визначених ч. 4 ст. 59 Закону про виконавче провадження, а також за рішенням суду, ухваленим за скаргою боржника – власника врожаю на постанову виконавця про опис та арешт майна боржника.

Та спірні ситуації частіше трапляються, коли арешт накладено на врожай, що не належить боржнику у виконавчому провадженні. Зокрема, це відбувається у випадках, коли державним виконавцем накладено арешт на посіви агропідприємства, що орендує земельні ділянки у боржника. Або як у резонансній справі на Харківщині[4], про яку йшлося на початку статті, – коли право оренди земельних ділянок було поновлено за попереднім орендарем – боржником у виконавчому провадженні, а ці ділянки вже були оброблені та засіяні новим орендарем і арешт було накладено на майбутній врожай такого нового орендаря.

У такому разі належним способом захисту прав власника врожаю буде подання позову до суду про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Очевидно, що власник врожаю має надати докази на підтвердження свого права власності на сільгосппродукцію. Орієнтиром у оформленні зазначеного позову та зборі доказової бази може слугувати справа № 383/1479/15-ц[5].

У якості загального висновку зауважимо, що арешт на врожай може бути накладений за різними процедурами. Тож власнику арештованого збіжжя або особі, зацікавленій у такому арешті, необхідно насамперед визначитись із механізмом, за яким проводився/проводитиметься арешт, а вже потім вчиняти правильні кроки задля захисту своїх прав та законних інтересів.

 

[1] Див. процесуальні рішення у справі № 1810з-18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

[2] Див. постанову Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 183/5286/18 (www.reyestr.court.gov.ua/Review/78160629)

[3] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79950930

[4] Див. процесуальні рішення у справі № 1810з-18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

[5] Постанова Верховного Суду від 06.03.2019 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80751438).

Нормативна база:

ЦКУ

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

ЦПКУ

Цивільний процесуальний кодекс від 18.03.2004 № 1618-IV.

ГПКУ

Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII.

ККУ

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

КПКУ

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI.

Закон про виконавче провадження

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *