Опубліковано: Баланс-Агро № 44 від 01.11.2022

Цьогоріч внаслідок блокування портів росією аграрії були змушені шукати інші логістичні рішення при експорті сільгосппродукції. Більшість із них надала перевагу перевезенню автотранспортом. При такому вирішенні питання нерезиденти-покупці зазвичай наполягають на тому, щоб закріпленим у зовнішньоекономічному договорі моментом переходу права власності на зерно було дата його відвантаження на складі покупця (тобто, за межами території України). Втілюючи у життя цей сценарій, багато експортерів стикнулись із тим, що при прийманні-передачі зерна його кількість (вага) відрізняється від тієї, що перетнула кордон України та зазначена у супровідній документації (зокрема, у митній декларації). При цьому непоодинокими були випадки, коли маса зерна при прийманні-передачі виявилась більшою, ніж при завантаженні та перетині кордону.

У цій статті проаналізуємо, які відхилення по кількості сільгосппродукції можна передбачити контрактом без коригування супровідних та інших документів, а також що робити у випадках, коли втрати/надлишки є наднормативними.

Загальне законодавство про поставку за кількістю

Перш ніж наводити норми вітчизняного законодавства, зробимо застереження: воно застосовуватиметься у випадку, якщо сторони у зовнішньоекономічному договорі прямо не передбачили, що застосовується право іншої країни.

Таку можливість надає ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV, згідно із якою сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Водночас, у ст. ст. 32 та 44 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право країни місцезнаходження продавця за договором купівлі-продажу.

Отже, якщо сторони у зовнішньоекономічному договорі не погодили інше, до договору експорту українського зерна застосовуватиметься право України.

Тож, відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України (надалі – ЦКУ) кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару передбачені у ст. 670 ЦКУ: якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, – вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов’язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. І лише у випадку, коли покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов’язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Тому аби із контрагентом-нерезидентом не було суперечок щодо його обов’язку прийняти та оплатити поставлене зерно понад масу, вказану у супровідних документах (зокрема, у митній декларації), у договорі поставки цілком законно можна передбачити, що український сільгоспвиробник зобов’язується передати (поставити), а нерезидент-покупець зобов’язується прийняти і оплатити сільгосппродукцію у погодженій сторонами кількості +\- 5% на вибір продавця (наприклад).

Допустимі нормативні відхилення у вазі зерна

Чинне законодавство до таких відхилень відносить розбіжності, що зумовлені такими причинами:

1) природним приростом/убутком (вага зерна збільшується/зменшується за рахунок вологи, домішок).

Так, допустима похибка при визначенні вологості зерна і олійних культур: ± 0,5% – для пшениці, жита, ячменю, проса, вівса, соняшника; ± 0,7% – для кукурудзи, гороху, квасолі (відповідно до ГОСТ 13586.5-93 «Зерно. Метод визначення вологості »і ДСТУ 4811: 2007. «Насіння олійних культур. Метод визначення вологості».

Допустима похибка при визначенні сміттєвої і зернової (олійної) домішки зерна або олійних культур: від ± 0,2% до ± 3% – в залежності від загального вмісту сміттєвої домішки в зерні або олійних культурах (відповідно до ГОСТ 30483-97 «Зерно. Методи визначення загального і фракційного вмісту сміттєвої і зернової домішок; утримання дрібного зерна і крупності; змісту зерна пшениці, пошкоджених клопом-черепашкою; вмісту металомагнітних домішок » і ГОСТ 10854-88 «Насіння олійне. Метод визначення бур’янів, олійної та особливо обліковуваної домішки»);

2) похибкою ваг, яка допускається в їхньому техпаспорті.

Відповідно до розділу 13 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1998 № 363, при визначенні кількості вантажу за допомогою зважування перевізник не несе матеріальної відповідальності у випадках розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортних документах, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує технічної норми точності ваг.

Така похибка може становити 20-80 кг на одній автомашині, в залежності від типу автомобільних ваг.

3) природним убутком зерна при транспортуванні.

Такі норми визначені постановою Держпостачу СРСР № 63 від 02.06.1986 «Про затвердження норм природного убутку окремих видів вантажів при перевезеннях автомобільним транспортом», яка досі застосовується відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Тож норми при перевезенні автотранспортом зерна, зерносуміші і відходів першої категорії, насіння олійних культур і трав, хлібопродукції, висівок складають 0,07% від маси вантажу насипом (незалежно від відстані) та 0,05% від маси вантажу у тарі (незалежно від відстані).

У ч. 1 ст. 687 ЦКУ передбачено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості . . . здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором.

Тож у зовнішньоекономічному договорі варто передбачити, що до нормативних втрат (розбіжностей) за кількістю перевезеного зерна включаються всі три перелічені вище групи. У зв’язку із цим до договору поставки рекомендуємо включити наступні положення: «при виявленні у результаті приймання-передачі товару нормативних втрат (розбіжностей) за кількістю, товар вважається доставленим постачальником без надлишків чи втрат та має бути прийнятий покупцем в обов’язковому порядку. При цьому відхилення (як в плюс, так і в мінус) в межах нормативних втрат (розбіжностей) відноситься до первісної вартості товару, а оприбуткуванню підлягає фактично отримана кількість товару за даними його зважування в місці поставки за ціною одиниці товару, що визначається шляхом поділу загальної вартості товару (партії товару) на таку фактично отриману кількість товару за даними його зважування в місці поставки. При цьому жодні зміни до умов договору не вносяться, а також не здійснюються будь-які коригування товаросупровідних та інших документів за Договором. Зобов’язання з поставки вважаються у цьому випадку виконаними постачальником належним чином».

Домовленість сторін щодо норм убутку/приросту зерна

При пошуку варіантів врегулювання розбіжностей у вазі зерна при перетині кордону і відвантаженні на складі покупця за кордоном, часто у сторін виникає питання щодо можливості на власний розсуд за домовленістю між собою визначити в договорі більші норми природного убутку/приросту сільгосппродукції, аніж передбачені нормативно (вказані у попередньому розділі).

Вважаємо, що завадою цьому є положення ст. 6 ЦКУ, відповідно до якої сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч. 2). При цьому сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Однак сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 ЦКУ).

Положення нормативно-правових актів щодо норм природного убутку/приросту зерна, які перелічені у попередньому пункті, мають імперативний характер і не передбачають можливості сторін договору домовлятися про інші показники.

Підтверджує такий висновок і Харківський окружний адміністративний суд, який у рішенні від 26.10.2021 у справі № 520/15454/21 (ЄДРСР, реєстр. № 100785538) зазначив: «чинним законодавством України не передбачено самостійне визначення суб’єктами господарювання показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості, ведення кількісно-якісного обліку зерна та убутку. . . . Самостійного визначення суб’єктами господарювання норм природного убутку продукції при розрахунку сум податку на додану вартість Податковим кодексом України не передбачено. . . . За таких обставин суд приходить до висновку про те, що норми природного або іншого убутку, крім наведених вище, законодавчо не встановлені, а отже такий убуток є понаднормовим». Зауважимо, що це рішення в апеляційному та касаційному порядку поки не переглядалось.

Тож якщо сторони у зовнішньоекономічному договорі поставки автотранспортом визначать більші норми убутку або приросту поставленої сільгосппродукції, аніж закріплені нормативно, то у разі судового спору із контролюючим органом є висока ймовірність того, що суд стане на бік фіскалів.

Документальне оформлення нестачі/надлишків

Донедавна будь-яке відхилення у вазі зерна, у тому числі й нормативне, документували актом типової форми № М-7 «Акт про приймання матеріалів», яка була затверджена наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 193.

Однак з 22.10.2021 наказ № 193 визнано таким, що втратив чинність, згідно з наказом Держслужби статистики № 266.

Тому у зовнішньоекономічному договорі поставки варто прописати також умови щодо назви, реквізитів, порядку складання та підписання акту (іншого документу) про нестачу/надлишок поставленого зерна. Можна за домовленістю між собою використовувати і форму № М-7, виклавши її у підписаному сторонами додатку до договору як зразок.

Важливо при складанні такого документу включити всі обов’язкові реквізити, перелічені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996. При цьому до нього слід включити висновок комісії підписантів щодо причин нестачі/надлишків поставленої сільгосппродукції (у т.ч. і у разі, якщо вони не перевищують нормативних меж).

Документ доцільно підписувати у кількості, достатній для отримання одного примірника кожним учасником правовідносин, з обов’язковою присутністю представника від кожного із учасників.

З огляду на те, що на підставі митної декларації формується податкова накладна, розбіжності у кількості поставленої сільгосппродукції (окрім нормативних втрат) зумовлюють необхідність коригування вказаних документів.

Так, згідно зі ст. 269 Митного кодексу України (надалі – МКУ) за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов’язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. При цьому зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 33 Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ № 450 від 21.05.2012 (надалі – Положення № 450) за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У заяві за формою згідно з додатком 3 до цього Положення, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Відповідно до п. 34 Положення № 450 не дозволяється внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання.

Таким чином, разом із заявою про внесення змін до митної декларації варто подавати і акт (інший документ), де вказано про наявність нестачу/надлишок поставленого зерна, а також за наявності – копію додаткової угоди до зовнішньоекономічного договору поставки з відкоригованою кількістю/ціною товару.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа у розглядуваному випадку вносяться шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4 до Положення № 450.

Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з п. 32 Положення № 450, не пізніше наступного робочого дня після його оформлення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід’ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (п. 37 Положення № 450).

Аби уникнути доволі непростої процедури коригування митної декларації та податкової накладної, у якості альтернативи можна домовитись із нерезидентом-контрагентом щодо документального оформлення поставленого зерна на підставі відомостей, зазначених у митній декларації при перетині кордону автотранспортом. А виниклі різниці у ціні закрити шляхом підписання первинних документів з іншої господарської операції – надання послуг, наприклад.