Шляхи спадкування фермерського господарства

Опубліковано:  журнал «АгроPRO» № 5 за березень 2019 рік, с.16-21.

 Спадкування – це тема, в якій існує чимало нюансів, де орієнтуються лише окремі фахівці. В ній багато колізій, стосовно яких ведуться перманентні суперечки, в тому числі і в судових інстанціях. Сьогоднішній матеріал присвячений одному із таких питань, а саме:

 – як успадкувати фермерське господарство (далі – ФГ),

– яка юридична доля земель господарства,

– земель, переданих засновнику– спадкодавцю у постійне користування для створення ФГ.

Проблеми спадкування ФГ як майнового комплексу

У ч. 1 ст. 22 Закону України від 19.06.2003 р. № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі – Закон № 973) передбачено, що успадкування ФГ (цілісного майнового комплексу (далі – ЦМК) або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Ця норма дає підстави для висновку, що законодавець передбачає спадкування ФГ як ЦМК або його частини.

НОТАТКА

 До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

 ч. 2 ст. 191 Цивільного кодексу України

Цілісним майновим комплексом є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об’єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб’єкти господарської діяльності

п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»,

затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440

 Фермерське господарствояк цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання.

ч. 1 ст. 22 Закону № 973

Отже ЦМК ФГ складається із його майна. Однак у ст. 20 Закону № 973 передбачено, що майно ФГ належить йому на праві власності. Тож власником ЦМК є саме ФГ (юридична особа), а не його засновник/член – фізична особа.

Спадкуванням відповідно до ст. 1216 ЦКУ є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відтак, успадкувати ФГ як ЦМК спадкоємець засновника/члена ФГ не може, оскільки такий ЦМК належить юридичній особі (ФГ), а не фізичній.

Є і інші перешкоди у спадкуванні ФГ як ЦМК. Так відповідно до ч. 3 ст. 191 ЦКУ та ч. 3 ст. 66 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) ЦМК підприємства визнається нерухомістю і може бути об’єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Згідно із ст. 5 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) підприємства як ЦМК є окремими та самостійними об’єктами, на які потрібно реєструвати речові права. Отже, право власності на ЦМК виникає з моменту реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 331 ЦКУ, ч. 2 ст. 3 Закону № 1952).Тож ЦМК ФГ може включатися до складу спадщини спадкодавця лише у разі, коли право власності на такий ЦМК було зареєстроване за спадкодавцем.

Зважаючи на вищевикладене обґрунтування щодо належності ЦМК юридичній особі (ФГ), зареєструвати право власності на ЦМК за фізичною особою (хай навіть і засновником чи членом ФГ), навряд чи вдасться. Тобто немає правовстановлюючого документу, який посвідчує право власності спадкодавця на ЦМК ФГ. А подання такого документу нотаріусу є обов’язковою умовою для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації (див. до пп. 4.15 п. 4 глави 10розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5).

Таким чином, норма ч. 1 ст. 22 Закону № 973 про спадкування ФГ як ЦМК є досить суперечливою і не може бути виконаною на практиці.

Які ж є варіанти спадкування ФГ?

Шлях 1. Спадкування частки у статутному капіталі (превентивний)

Тому  знаючи проблему спадкування ФГ, фермер – майбутній спадкодавець може попередити виникнення труднощів шляхом створення (формування) статутного капіталу ФГ. У такому разі спадкуватиметься не майно ФГ у складі ЦМК, а частка у статутному капіталі ФГ, яка належить фізичній особі – засновнику (члену) ФГ.

У результаті цієї процедури спадкоємець стає членом ФГ замість спадкодавця і вже в такому статусі отримує контроль над майном ФГ.

Це актуально як для ФГ, у яких один член (він же засновник), так  із декількома членами, оскільки у процесі спадкування неминуче виникне питання щодо розміру участі у ФГ кожного із них.

На можливості спадкування частки у статутному капіталі не лише господарських товариств, а й інших юридичних осіб наголошує і Верховний Суд (далі – ВС). Зокрема, у постанові ВС від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17 суд зазначив, що

«…лише у випадках якщо в установчих документах приватного підприємства є вказівка на наявність у нього статутного капіталу, можливе спадкування корпоративних прав на приватне підприємство. Спадкування частки учасника товариства не підпадає під заборону п. 2 ч. 1 ст.1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі…».

І хоча висновок ВС стосується приватного підприємства, він у повній мірі може бути застосований і до ФГ, у якого сформовано статутний капітал.

Крім того, у постанові Великої Палати ВС від 30.05.2018 у справі № 916/978/17 зазначено, що корпоративні відносини виникають і у, фермерських господарствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Тому якщо ФГ створене без статутного капіталу (бо його формування не визнано обов’язковим) або частки членів не визначено, необхідно ще за життя засновника (члена) ФГ – майбутнього спадкодавця сформувати статутний капітал ФГ та зареєструвати зміни до статуту господарства.

Правовим підґрунтям для такого кроку є закріплений у ст. 19 Конституції України принцип стосовно того, що юридичним особам приватного права дозволено все, що прямо не заборонено законом.

До того ж, перелік положень, що може містити статут ФГ, не є вичерпним (ч. 4 ст. 1 Закону № 973). Це означає, що до статуту ФГ можна включити будь-які положення. Головне – вони не повинні суперечити законодавству України.

Тим більше, що практика знає такі випадки – в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) зареєстровані ФГ саме зі статутним капіталом.

Алгоритм формування статутного капіталу ФГ наступний.

  1. Прийняття уповноваженим органом ФГ (визначається на підставі статуту) рішення про:
  • формування статутного капіталу ФГ;
  • розподіл часток у статутному капіталі господарства між його членами (якщо один засновник – про належність йому 100% статутного капіталу);
  • внесення змін до статуту господарства у зв’язку із формуванням статутного капіталу.

РЕКОМЕНДАЦІЯ: якщо ФГ має декількох членів, то у новій редакції статуту ФГ варто закріпити, що у разі смерті члена ФГ його частка переходить до його спадкоємця(ів) без згоди інших членів ФГ. Також за аналогією із ТОВ у статуті слід детально прописати процедуру вступу спадкоємця до складу членів ФГ (подання ним відповідної заяви, підпис на якій засвідчується нотаріально; безумовність вступу до ФГ або необхідність надання іншими членами згоди на вступ спадкоємця(ів) до ФГ; наслідки неподання спадкоємцем заяви про вступ до ФГ тощо).

  1. Проведення державної реєстрації нової редакції статуту ФГ (зі статутним капіталом).

Після смерті засновника/члена ФГ частка у статутному капіталі господарства спадкується у загальному порядку відповідно до книги 6 ЦКУ.

Спадкоємець засновник/член ФГ має звернутися до нотаріуса (в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування) за видачею йому свідоцтва про право на спадщину (ч. 1 ст. 1297 ЦКУ). Для включення до свідоцтва частки в статутному капіталі ФГ нотаріус звернеться за інформацією до ЄДР. Тож внесення відомостей щодо статутного капіталу є обов’язковим..

Відтак, спадкування частки у статутному капіталі ФГ відбуватиметься із видачею спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину на таку частку.

Також слід враховувати, що стати членами ФГ(власниками частки у статутному  капіталі ФГ)мають право тільки спадкоємці, які є родичами спадкодавця у розумінні  ч. 3 ст. 3 Закону № 973. В іншому випадку, тобто спадкоємці, які не входять до вказаного кола осіб, вправі вимагати виплати їм вартості їхньої частки.

Доля земель ФГ. Зміна складу членів господарства жодним чином не впливає на право власності, постійного користування, оренду чи інший правовий титул земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ФГ як юридичної особи. Спадкоємець стає членом ФГ замість спадкодавця і вже в такому статусі отримує контроль над землями ФГ.

Шлях 2. Спадкування частки у складеному капіталі (практичний, позасудовий)

Деякі нотаріуси, розуміючи проблематику спадкування ФГ, готові видавати свідоцтва про право на спадщину на частку у складеному капіталі ФГ. На підставі такого свідоцтва вони замінюють засновника/члена ФГ у ЄДР його спадкоємцем.

Тож якщо за життя спадкодавця статутний капітал ФГ не було сформовано (у класичному його розумінні – із визначенням розміру часток його членів), однак статут ФГ передбачає наявність складеного капіталу, то спадкоємець може спробувати використати цей варіант.

Очевидно, що у нотаріуса виникатиме менше запитань, коли ФГ на 100% належало спадкодавцю (тобто, ФГ було створено однією особою, а інших членів ФГ немає). В такому разі нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину на частку у складеному капіталі члена ФГ, яка дорівнює 100%.

Складніше, коли у складі ФГ разом із спадкодавцем є й інші члени ФГ. В такому разі нотаріуси для видачі свідоцтва про право на спадщину вимагають докази на підтвердження розміру частки спадкодавця у складеному капіталі ФГ.

Як правило, це довідка про розмір у відсотковому вираженні та грошової вартості такої частки спадкодавця. Така довідка підписується головою ФГ і, якщо це передбачено внутрішніми документами ФГ, то і бухгалтером. Якщо голова ФГ і є спадкодавцем, то така довідка підписується лише бухгалтером.

Деякі нотаріуси вважають, що частка спадкодавця у складеному капіталі ФГ має відображатися у ЄДР. Тому вони не видають свідоцтв, якщо відповідних відомостей у вказаному реєстрі немає.

РЕКОМЕНДАЦІЯ:  перш ніж звертатися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, спадкоємцю(ям) варто попередньо провести переговори із всіма нотаріусами, які компетентні вести спадкові справи за місцем відкриття спадщини, і дізнатися про всі нюанси видачі ними свідоцтв про право на спадщину на частку у складеному капіталі ФГ. Зрозуміло, що обирати варто того, з ким буде найменше клопоту у питанні збору документів, необхідних для отримання такого свідоцтва.

Доля землі. У відповідності до ст. 19 Закону № 973 до складу майна ФГ (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами ФГ.

Отже, отримавши свідоцтво про право на спадщину на частку у складеному капіталі ФГ спадкоємець як (спів)власник ФГ отримає права власності та користування земельними ділянками, які належать цьому господарству..

У випадку, коли спадкоємців декілька, вони на підставі ч. 2 ст. 22 Закону № 973 можуть поділити земельну ділянку (земельні ділянки), які належать ФГ на праві власності та входять до складу успадковуваної частки у складеному капіталі ФГ.

Однак така ділянка (ділянки) поділу не підлягає(ють), якщо в результаті поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для відповідного регіону на підставі постанови КМУ від 10.12.2003 р. № 1908.

Шлях 3. Визнання майнових права засновника/члена ФГ (судовий)

Якщо реалізація двох попередніх шляхів виявились невдалою для спадкоємця, і нотаріус не погоджується видавати свідоцтво про право на спадщину, спадкоємець може захистити свої права та законні інтереси у судовому порядку.

Свої вимоги йому слід обґрунтовувати наступними аргументами.

За загальним правилом, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦКУ). Перелік прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини закріплений у ст. 1219 ЦКУ. До цього переліку не відносяться ні майнові права засновника/члена ФГ, ні його частка у складеному капіталі ФГ. Тож загальна норма щодо обсягу спадкової маси не містить заборон щодо спадкування вказаних майнових прав (частки).

Відповідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ) № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Тому перед поданням позову спадкоємцеві варто отримати письмову відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, аби потім суд не відмовив спадкоємцю у задоволенні його позову з формальних підстав.

У позові слід просити визнати за спадкоємцем майнові права засновника (члена) ФГ, зазначити ідентифікаційний код та місцезнаходження ФГ. Відповідачами можуть виступати інші спадкоємці, члени ФГ (за їх наявності), а у разі їх відсутності – місцева рада, на території якої знаходиться ФГ.

Доля земельної ділянки, переданої спадкодавцю на праві постійного користування. Вищевикладені міркування щодо застосування ст. 1218 ЦКУ та ст. 1219 ЦКУ повною мірою стосуються і спадкування права постійного користування земельною ділянкою, переданою засновнику ФГ для його створення. Окрім того, смерть фізичної особи – постійного землекористувача не відноситься до вміщеного у ст.141 ЗКУ переліку підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Тому до середини 2016 року існувала логічна та достатньо усталена судова практика, згідно із якою за спадкоємцем визнавалося право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику ФГ для його створення (в якості прикладу можна навести постанову ВГСУ від 13.04.2016 у справі № 907/649/15).

Однак у 2016 році ВСУ у постанові від 05.10.2016 р. у справі № 181/698/14-ц (6-2329цс16) та в ухвалі від 23.11.2016 р. у справі № 657/731/14-ц (6-3113цс15) було висловлено правову позицію, відповідно до якої право користування земельною ділянкою, яке виникло у особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій таке право належало, і не входить до складу спадщини.

Ця, м’яко кажучи, дивна позиція наразі є домінуючою у правозастосовчій судовій практиці, підтвердженням чого є безліч постанов ВС. А тому позови про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування подавати не дуже перспективно. Хіба що справа потрапить до такого судді, який знайде сміливість відійти від вищевикладеної правової позиції ВСУ, як приміром суддя Апеляційного суду Полтавської області у справі 525/1385/16-ц (докладний аналіз судового рішення див. «АгроПРО», 2018, № 2, с. **- ред.).

У рішенні по вказаній справі, окрім вищенаведеного обґрунтування, міститься посилання на судову практику Європейського суду з прав людини та зроблено такі висновки:

  • право постійного користування землею є власністю особи;
  • держава (державні органи) не вправі «свавільно», всупереч вимог закону, позбавляти особу права власності (чи права користування);

коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Висновок: Незважаючи на десятиліття існування ФГ, питання щодо спадкування майна їх засновників/членів все ще залишається проблемним. Вважаю, що більшості труднощів можна уникнути шляхом формування статутного капіталу ФГ та визначення розміру участі засновників/членів у такому ФГ. Зрозуміло, що це можливо зробити лише за життя майбутніх спадкодавців. В іншому випадку спадкоємцям для оформлення спадщини доведеться шукати толкового нотаріуса або звертатися до суду.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *