Платіж «не туди»: як повернути

Опубліковано: журнал «Головбух», № 48 (1055) від 22.12.2017

Суб’єкти господарювання у своїй діяльності припускаються різних помилок, зокрема, роблять помилкові банківські перекази. Проаналізуємо помилки, що трапляються під час переказу коштів: хто помиляється, в чому і — найголовніше — як їх виправити.

Помилково отримані (перераховані) кошти: як повернути(Експертус)

Порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок регулюють Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі  Закон № 2346) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (далі  Інструкція № 22).

Помилковий переказ

Унаслідок помилкового переказу кошти списують з рахунку неналежного платника та/або зараховують на рахунок неналежного отримувача або видають у готівковій формі (п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346; п. 1.4 Інструкції № 22). Трапляється таке з вини банку або іншого суб’єкта переказу (власника рахунку).

У цих актах є і визначення неналежного отримувача та неналежного платника:

  • Неналежний отримувач особа, якій без законних підстав зарахували на рахунок суму переказу або видали у готівковій формі;
  • неналежний платник особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказали кошти.

Як бачимо, помилковим під час перерахування коштів може бути їх списання з рахунку особи, що не є належним платником, і зарахування їх на рахунок особи, яка має отримати ці кошти на законних підставах (належний отримувач). Інший вид помилки:кошти списують із рахунку належного платника, але зараховують їх на рахунок особи, яка не має права отримати ці кошти (неналежний отримувач). Ще одним видом помилки є ситуація, коли неналежними є і платник, і отримувач коштів. Останній варіант теоретично можливий, але на практиці трапляється рідше.

Помилкове перерахування коштів може статися з вини як банку, так і платника.

ВРІЗ 1

Зважте

Порядок повернення коштів

залежить від того, хто винний у помилковому переказі

Вид помилки й особа, що винна у помилковому переказі коштів, визначають і процедуру виправлення ситуації.

Вина банку

Якщо банк порушив правила розрахункових операцій і помилково переказав грошові кошти, він несе відповідальність(ч. 3 ст. 1092 Цивільного кодексу України; ЦК).

Порушення правил розрахункових операцій з боку банку:

  • списали кошти без законних підстав за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на договірне списання;
  • зарахували кошти за неправильними реквізитами (всупереч реквізитам платіжного документа) тощо.

Спеціальні правила стосовно відповідальності банку за помилки під час перерахування коштів містять Закон № 2346 та Інструкція № 22. Алгоритм поведінки банку для відновлення статусу-кво, який існував до помилкового переказу, залежить від виду помилки.

 Списали правильно, але зарахували «не тому»

Таку помилку виправляють за правилами підпункту 32.3.1 і статті 35 Закону № 2346, а також пунктів 2.36 і 2.37 Інструкції № 22.

1)  банк-порушник негайно після виявлення помилки переказує власним коштом суму переказу належному отримувачеві. Якщо він цього не зробить, належний отримувач має право цього зажадати (у т. ч. в судовому порядку,подавши позов про стягнення суми коштів). Він також може вимагати, щоб банк сплатив пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день прострочення, починаючи від дати завершення помилкового переказу. Сума пені не може перевищувати 10% суми переказу.

2) Банк-порушник негайно повідомляє неналежного отримувача про помилковий переказ і про необхідність переказати банку еквівалентну суму коштів.

Повідомлення надсилають неналежному отримувачеві безпосередньо або через банк, що його обслуговує. Форму повідомлення наведено у додатку 22 до Інструкції № 22.

3) Неналежний отримувач протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку перераховує йому суму помилкового переказу.

Якщо неналежний отримувач не поверне грошей у зазначений строк, банк-порушник також має право вимагати повернення суми переказу і сплати пені в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожен день, починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно. Сума пені також не може перевищувати 10% суми переказу.

ВРІЗ 2

ВРАХУЙТЕ

Чужі грошові кошти

слід повернути протягом трьох робочих днів з дати отримання повідомлення банку

4) Банку судовому порядку стягує з неналежного отримувача суму помилкового переказу та пеню, якщо отримувач не поверне грошей добровільно..

Позовні вимоги банк обґрунтовує посиланням на наведені вище законодавчі норми та главу 83 ЦК («Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»). За змістом статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Банк платника робить усе, щоб повернути такі кошти, самостійно, не залучаючи платника чи належного отримувача.

списали з рахунку «не того» платника

Тут застосовують підпункт 32.3.2 Закону № 2346 і пункт 2.38 Інструкції № 22. Банк знову-таки відповідає своїми грошима — він переказує відповідну суму на рахунок неналежного платника. Крім того, банк-порушник зобов’язаний сплатити неналежному платникові пеню у розмірі процентної ставки за своїми короткостроковими кредитами. Пеню сплачує за кожен день від дня помилкового переказу до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Умови повернення помилково зарахованих грошових коштів можна прописати у договорі на розрахунково-касове обслуговування, що укладають між собою банк і клієнт під час відкриття рахунку.

У договорі між банком і платником, що постраждав, може бути передбачена й інша відповідальність за неправомірні дії банку. Банк-порушник має виконувати такі договірні зобов’язання.

Вина платника

Платник несе відповідальність за точність інформації, яку зазначає у документі на переказ (п. 33.2 Закону № 2346). Відтак,якщо він неправильно обрав чи оформив платіжний інструмент, це помилка платника. І відповідатиме за неї він особисто. Тому, якщо, наприклад, банк переказав кошти за неправильними реквізитами, що платник зазначив у платіжному дорученні, притягти банк до відповідальності навряд чи вдасться.

ВРІЗ 3

УВАГА

За правильність заповнення

реквізитів розрахункового документа відповідає особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку

Як платник повертатиме свої помилково перераховані кошти, залежить від того, чи зарахували уже платіж на рахунок отримувача.

Якщо помилку виявили оперативно і кошти ще не списали з рахунку платника, то й повертати їх не потрібно. Достатньо подати до банку платника документ про відкликання платіжного доручення. Платник має право це зробити у будь-який час до списання платежу з його рахунку(п. 23.1 Закону № 2346,п. 2.29 Інструкції № 22). Документ про відкликання платник складає у довільній формі на папері або в електронному вигляді.

Якщо кошти вже списали, але ще не зарахували на рахунок отримувача, повернути їх також нескладно. Для цього платник подає своєму банку документ про відкликання коштів. Банк платника того самого дня дає банку отримувача вказівку повернути кошти, і банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, що в ній зазначили. Потім банк отримувача повідомляє свого клієнта, що кошти відкликав платник (п. 23.4 Закону № 2346,п. 2.29 Інструкції № 22).

Найскладніше, коли внаслідок помилки платника кошти вже зарахували на рахунок неналежного отримувача. Ось що слід зробити.

  1. Виявивши помилку, платник негайно надсилає неналежному отримувачеві вимогу повернути суму переказу. У вимозі зазначає дату перерахування коштів, точну суму помилкового переказу, повні й точні банківські реквізити платника для повернення коштів, а також строк для виконання вимоги та відповідальність за його порушення.

Свої вимоги платник обґрунтовує наведеними вище законодавчими нормами і главою 83 ЦК, яка регулює обов’язок особи, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому таке майно. У теорії права це називається кондикційними зобов’язаннями (лат. — той, що стосується вимоги про повернення). Отже, саме главу 83 ЦК застосовує платник, коли висуває до неналежного отримувача вимогу повернути суму помилкового переказу.

Вимогу надсилають цінним листом із описом вкладення і повідомленням про вручення або вручають неналежному отримувачеві кур’єром. На примірнику платника ставлять позначку про те, що її одержав отримувач. Аби пришвидшити реакцію неналежного отримувача, варто також надіслати йому вимогу електронною поштою та/або факсом.

Строку для повернення коштів, помилково перерахованих з вини платника, Закон № 2346 та Інструкція № 22 не визначають. Неналежний отримувач має повернути помилково зараховані на його рахунок кошти у строки, встановлені законодавством України, за їх порушення він несе відповідальність згідно із законодавством України(п. 2.35 Інструкції № 22).

Конкретики цьому питанню надає стаття 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.1995 № 227/95(далі — Указ № 227). За цією нормою підприємства незалежно від форм власності мають у п’ятиденний строк повертати платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти. У разі виявлення фактів порушення такого строку з керівника підприємства і головного бухгалтера стягують до Держбюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

ВРІЗ 4

ДО ВІДОМА

Неналежний платник

зобов’язаний повернути помилковий переказ протягом п’яти днів

Податківці та суди активно цей законодавчий акт. Тому у вимозі платника про повернення помилкового переказу варто зазначати строк повернення коштів із посиланням саме на вимоги статті 6 Указу № 227.

Фіскали також наполягають на оподаткуванні ПДВ сум помилково отриманих коштів,якщо їх не повернули у п’ятиденний строк. Таку їх позицію викладено у ЗІР (категорія 101.06) та в індивідуальній податковій консультації ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.05.2017 № 151/ІПК/10/04-36-12-01-16. Тому, якщо неналежний отримувач зволікатиме з поверненням коштів, цілком ймовірно, що податківці нарахують йому податкові зобов’язання з ПДВ за цієї сумою.

ВРІЗ 5

УВАГА

За несвоєчасне повернення

помилково отриманих коштів керівника підприємства і головбуха можуть оштрафувати  у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів зарплати

Крім того, у вимозі можна згадати про судовий порядок вирішення спору, якщо неналежний отримувач не поверне кошти. Якщо суд задовольнить позов платника, він покладе на неналежного отримувача витрати на сплату судового збору і правничу допомогу.

  1. Неналежний отримувач надає своєму банку розрахунковий документ на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Банк неналежного отримувача не несе відповідальності, якщо той не подасть своєчасно розрахункового документа на їх повернення (п. 2.35 Інструкції №22).

3.Банки виконують розрахунковий документ неналежного отримувача.

  1. Якщо неналежний отримувач не виконає добровільно вимог платника, платник у судовому порядку стягує з неналежного отримувача суму помилкового переказу.

До позову про повернення суми помилкового переказу платник обов’язково долучає копію вимоги про сплату помилково перерахованих коштів, яку надіслав неналежному отримувачеві, а також докази її відправлення (вручення) такому отримувачу.

РЕЗЮМЕ

Якщо кошти помилково перерахували не тому платникові або не з того рахунку, ретельно з’ясовуємо ситуацію, встановлюємо всі факти й обираємо вірний шлях виправлення ситуації. Єдина справжня помилка — не виправляти своїх минулих помилок(Конфуцій).

Підверстка

«…положення глави 83 ЦКУ застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Крім того, у кондикційному зобов’язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред’явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі».

Постанова ВСУ від 25.10.2017 у справі № 910/500/15-г (www.reyestr.court.gov.ua/Review/70006899)

 


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *