Виплата дивідендів акціонерними товариствами: право чи обов’язок?

Опубліковано: газета «Бухгалтерія», № 25 (908) від 21.06.2010 р., с. 71-74

За пам’яті автора, кожний Закон про Держбюджет на відповідний рік містив неоднозначні, суперечливі та навіть скандальні положення, що викликали жваве обговорення та здебільшого справедливу критику як правників-теоретиків, так і практикуючих юристів. Головною метою закріплення таких положень, на нашу думку, було якомога швидше та повніше наповнити державну казну, хай навіть шляхом нехтування буквою та духом закону.
Не став винятком і Закон про Держбюджет-2010, який наразі є чи не найголовнішою темою для дискусій в правничих колах. В цій статті поговоримо про ті нововведення вказаного Закону, які стосуються нарахування та виплати дивідендів акціонерними товариствами (далі – АТ). Одразу ж обумовимо, що ця стаття не стосуватиметься АТ, пов’язаних із державою через статутний капітал, які повинні виплачувати т.зв. «держдивіденди» на підставі спеціальних норм – ст. ст. 58 та 59 Закону про Держбюджет-2010.
Суть питання
Пунктами 10 – 11 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону про Держбюджет-2010 передбачено застосування у 2010 році окремих норм Закону про госптовариства та Закону про АТ із врахуванням змін, визначених цими пунктами.
Так, до Закону про госптовариства на 2010 рік внесені наступні зміни:
– можливість АТ в повному обсязі розпоряджатись чистим прибутком лише після проведення обов’язкових розрахунків та сплати обов’язкової суми дивідендів;
– загальні збори акціонерів мають затверджувати строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами.
Закон про АТ в 2010 році застосовуватиметься із такими змінами:
– законодавчим закріпленням розміру дивідендів (не менше 30% чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку);
– заміною положень щодо можливості загальних зборів акціонерів приймати рішення про виплату річних дивідендів та затвердження їх розміру на положення про затвердження загальними зборами річних дивідендів у розмірі, що перевищує 30%.
Вбачається, що головною метою зазначених нововведень є спроба зобов’язати прибуткові АТ виплатити в 2010 році дивіденди своїм акціонерам та, відповідно, сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток на підставі п. 7.8 ст. 7 Закону про прибуток.
А тому такі на перший погляд незначні зміни породжують ряд важливих для діяльності АТ запитань, а саме:
– яким чином співвідносити положення Закону про госптовариства, Закону про АТ та статуту АТ?
– яка підстава для нарахування та виплати дивідендів – виключно законодавчі приписи та/або рішення загальних зборів акціонерів?
– чи мають право загальні збори акціонерів прийняти рішення про направлення всього прибутку АТ, наприклад, на розвиток виробництва такого товариства?
Давайте розбиратися по черзі.
Нормативні приписи: які для кого
Розділом ХVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про АТ передбачений строк у два роки з моменту набуття чинності вказаним Законом (30.04.2009 року) для:
– приведення у відповідність із Законом про АТ статутів та інших внутрішніх положень АТ, створених до набрання ним чинності;
– залишення в силі статей 1-49 Закону про госптовариства, які стосуються діяльності АТ.
А це означає, що АТ, створені до 30.04.2009 року і статути яких ще не приведені у відповідність із Законом про АТ, до 30.04.2011 року керуються статтями 1 – 49 Закону про госптовариства, прийнятими на його підставі підзаконними нормативно-правовими актами, а також своїми статутами, розробленими та затвердженими відповідно до таких актів.
АТ, створені після набрання чинності Законом про АТ, а також товариства, створені до набрання ним чинності, які привели свої статути у відповідність із вказаним Законом, керуються Законом про АТ, прийнятими на його підставі підзаконними нормативно-правовими актами та своїми статутами, розробленими та затвердженими відповідно до таких актів.
У відповідності до п. 7.1 Рекомендацій № 04-5/14 та абз. 17 Роз’яснення № 8 дане правило поширюється на взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами, а отже, і на відносини щодо виплати дивідендів.
В подальшому відповімо на поставлені та супутні їм запитання окремо для кожної зазначеної групи АТ.
АТ, які керуються Законом про госптовариства («старі» АТ)
Підстава виплати дивідендів. Згідно із п. «д» ч. 5 ст. 41 Закону про госптовариства до компетенції загальних зборів акціонерів відноситься, в тому числі, затвердження порядку розподілу прибутку. До того ж, статут вказаних АТ у відповідності до ч. 4 ст. 57 ГКУ та ч. 2 ст. 4 Закону про госптовариства повинен містити відомості про порядок розподілу прибутків.
Отже, в товариствах, створених до 30.04.2009 року і статути яких ще не приведені у відповідність із Законом про АТ, в 2010 році порядок розподілу прибутку (в тому числі і його спрямування на виплату дивідендів) затверджують загальні збори акціонерів. А це означає, що виплата дивідендів проводиться виключно на підставі відповідного рішення загальних зборів акціонерів.
На цьому наголошує і ВГСУ в п. 2.22. Рекомендацій № 04-5/14 – «суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів АТ про спрямування прибутку на виплату дивідендів».
Обов’язковість виплати дивідендів. АТ відповідно до положень глави 7 ЦКУ є юридичними особами приватного права, а отже стосовно них діє принцип: «дозволено все, що не заборонено законом». Відносини щодо створення та діяльності АТ за своєю суттю є цивільними, які згідно із ст. 1 ЦКУ засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
При цьому АТ здійснюють набуті ними цивільні права та обов’язки через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦКУ).
Отже, оскільки інше прямо не заборонено законом, загальні збори акціонерів вказаних товариств на власний розсуд можуть визначити напрямки використання отриманого товариством прибутку. Відповідно, в 2010 році загальні збори цілком законно та обґрунтовано можуть прийняти будь-яке із нижчезазначених рішень:
– спрямування прибутку на виплату дивідендів або
– визначити інший спосіб його використання (наприклад, направлення всього прибутку АТ на розвиток виробництва), або
– поєднання зазначених випадків.
І навіть якщо загальні збори акціонерів не приймуть жодного рішення щодо використання отриманого раніше прибутку, будь-який інший орган чи особа (включаючи і суд) не вправі прийняти рішення про його спрямування на виплату дивідендів, оскільки це виходить за межі їх компетенції. Така позиція знайшла підтвердження і в судовій практиці (див., наприклад, п. 2.22. Рекомендацій № 04-5/14).
Розмір дивідендів (в разі наявності підстави для їх сплати). Для визначення відповідності розміру дивідендів вимогам закону вирішальне значення має час прийняття рішення про їх виплату.
Так, згідно із п. 1 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону про Держбюджет-2010 вищевказані зміни до Закону про АТ та Закону про госптовариства набрали чинності 30.04.2010 року. А тому якщо рішення про виплату дивідендів прийнято загальними зборами акціонерів до вказаної дати, то будь-який затверджений такими зборами розмір дивідендів не суперечитиме закону, оскільки на час прийняття рішення законодавчого обмеження розміру дивідендів не існувало, а Закон про Держбюджет-2010 відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в часі.
А от із розміром дивідендів, рішення про виплату яких прийнято після 30.04.2010 року, не все так однозначно.
З одного боку, статути АТ згідно із наведеними вище нормами Закону про госптовариства та ГКУ мають містити положення про порядок виплати частки прибутку (дивідендів), який включає, в тому числі, і визначення розміру дивідендів.
З іншого боку, нова редакція п. «д» ч. 5 ст. 41 Закону про госптовариства передбачає, що затвердження загальними зборами акціонерів строку та порядку виплати дивідендів здійснюється з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами. При цьому ВГСУ в п. 7.1.1. Рекомендацій № 04-5/14 визначає статті 1-49 Закону про госптовариства як складову Закону про АТ.
У зв’язку із цим в разі, коли загальні збори акціонерів приймають рішення про виплату дивідендів після 30.04.2010 року, радимо визначати їх розмір не меншим, ніж передбачений оновленою ст. 30 Закону про АТ (30% чистого прибутку).
При обґрунтуванні меншого розміру дивідендів (у випадку виникнення спірної ситуації) не допоможе навіть посилання на положення статуту АТ, згідно із якими розмір дивідендів визначається на розсуд загальних зборів акціонерів, оскільки усталена судова практика йде шляхом незастосування (неприйняття до уваги) положень статуту АТ, що суперечать вимогам закону (п. п. 22, 25 Постанови № 13 ).
Якщо ж вказаний розмір дивідендів з якихось причин неприйнятний для АТ, краще прийняти рішення про спрямування прибутку на інші цілі, а не на виплату дивідендів.
Товариства, які керуються Законом про АТ («нові» АТ), опинились у менш вигідному становищі, оскільки вони не можуть посилатися на вищевказані норми Закону про госптовариства. Однак навіть такі АТ, на думку автора, не повинні в обов’язковому порядку сплачувати дивіденди в 2010 році. Чому? Аргументуємо.
Відповідно до вже згадуваної ч. 4 ст. 57 ГКУ статут розглядуваних АТ повинен містити положення про порядок розподілу прибутків АТ. Найімовірніше, за статутом аналізованих АТ таке питання відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів (по аналогії із першою групою товариств).
А це означає, що вищевикладені положення щодо підстав, обов’язковості виплати дивідендів та їх розміру актуальні і для «нових» АТ.
При цьому зауважимо, що віднесення статутами таких АТ питання про напрямки використання прибутку товариства до компетенції загальних зборів акціонерів не суперечитиме закону, оскільки законодавство не містить прямої заборони такого віднесення. Більше того, п. 25 ч. 2 ст. 33 Закону про АТ прямо передбачає, що статутом або положенням про загальні збори товариства до виключної компетенції загальних зборів може бути віднесено вирішення інших питань.
Про можливість вирішення цього питання загальними зборами акціонерів свідчить і аналіз ст. 31 Закону про АТ. Так, вказана норма містить перелік випадків, коли АТ не має права приймати рішення про виплату дивідендів, відповідно, у всіх інших випадках вказане рішення може бути прийняте загальними зборами акціонерів.
Отже, якщо статутом «нового» АТ питання про розподіл прибутку товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, то, оскільки Закон про АТ не містить прямої заборони, збори можуть прийняти рішення про будь-які напрямки використання прибутку, в тому числі і спрямування його в повному обсязі на розвиток виробництва товариства. При цьому відсутність вказаного рішення не дає права будь-якому іншому органу чи особі (включаючи і суд) приймати таке рішення, оскільки це не входить до їх компетенції.
У разі, коли статут «нового» АТ не містить положень щодо порядку розподілу прибутків АТ або такі положення неоднозначні, радимо скористатись передбаченим ч. 1 ст. 33 Закону про АТ правом загальних зборів акціонерів вирішувати будь-які питання діяльності товариства та прийняти рішення про напрямки розподілу прибутку АТ. При цьому, знову ж таки ж вищевказаних міркувань, прибуток не обов’язково має бути спрямований на виплату дивідендів, він в повному обсязі може бути направлений на інші цілі.
А от відсутність рішення про розподіл прибутку в даному конкретному випадку не рекомендована, оскільки якщо вирішення такого питання не віднесено до компетенції жодного органу управління АТ, суд може задовольнити позовну заяву акціонера та стягнути на його користь дивіденди на підставі ст. 30 Закону про АТ. Тому таким АТ слід вирішити питання про розподіл прибутку на загальних зборах акціонерів.
Можлива відповідальність
Цілком вірогідно, що державні органи матимуть іншу точку зору щодо розглядуваного питання і вважатимуть, що, виходячи із нової редакції зазначених вище норм Закону про госптовариства та Закону про АТ, товариство за наявності у нього прибутку зобов’язане в 2010 році обов’язково виплатити дивіденди своїм акціонерам.
Водночас, чинне законодавство України не містить відповідальності АТ за невиплату дивідендів, неприйняття рішення про розподіл прибутку товариства або прийняття рішення про спрямування такого прибутку в повному обсязі на інші цілі, ніж виплата дивідендів акціонерам.
Ч. 3 ст. 1635 КпАП передбачає відповідальність посадової особи емітента за порушення порядку або строку виплати дивідендів виключно за наявності відповідного рішення загальних зборів. А тому якщо рішення про виплату дивідендів не приймалось, то і відповідальність за вказаною статтею не настає.
Авансовий внесок з податку на прибуток, виходячи із буквального тлумачення підпунктів 7.8.1 та 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону про прибуток, нараховується та вноситься до бюджету також лише у разі прийняття рішення емітентом про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам). За відсутності такого рішення немає підстави для виплати дивідендів та, відповідно, для нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Нормативна база
ЦКУ
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV
ГКУ
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV
КпАП
Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X
Закон про Держбюджет-2010
Закон України від 27.04.2010 р. № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»
Закон про госптовариства
Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства»
Закон про АТ
Закон України від 17.09.2008 р. № 514-VI «Про акціонерні товариства»
Закон про прибуток
Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


One thought on “Виплата дивідендів акціонерними товариствами: право чи обов’язок?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *