Нам надана можливість вибору, але не надано можливості уникнути вибору
Айн Ренд «Атлант розправляє плечі»
Голова НБУ у своєму виступі 16 січня ц.р. у Верховній Раді України констатувала, що «в нас вже йде повномасштабна фінансова криза», а «повернути довіру населення та бізнесу до банківської системи може тільки впевненість у майбутньому ». Оскільки сьогодні неможливо знайти людину, впевнену не лише в віддаленому майбутньому, а навіть і в завтрашньому дні, то, слідуючи позиції пані Гонтаревої, і про довіру до банківської системи нам ще не скоро можна буде говорити.
Дійсно, не прогнозована реакція банків на адміністративні обмеження НБУ щодо операцій з національною валютою та окремі явно незаконні його «настанови», направлені на мінімізацію операцій з іноземною валютою, відлякують клієнтів та змушують їх відмовлятися від банківських послуг там, де можна відмовитись.
Однак здійснення більшості видів господарської діяльності неможливе без залучення банку, тож підприємці змушені витрачати зусилля, аби обрати для себе цю фінансову установу. При цьому, на жаль, сьогодні при виборі банку підприємцеві доводиться зрівнювати не показник найбільшого очікуваного комфорту від банківських послуг, а, скоріше, показник найменшого рівня перешкод, які йому спричинятимуться в ході надання таких послуг. Іншими словами,

підприємець обирає конкретний банк не тому, що він максимально полегшить йому життя, а тому, що такий банк мінімально таке життя ускладнюватиме.

Що стосується предмету вибору, то за офіційними даними НБУ станом на 01.12.2014 р. в Україні банківську ліцензію мають 165 банків. На перший погляд, вибрати є з чого.
Однак в сьогоднішніх реаліях навіть найдосвідченіший банкір чи фінансовий аналітик навряд чи візьметься рекомендувати будь-який банк із вказаного списку з точки зору його стабільної та надійної роботи навіть на найближчий рік, не говорячи вже про більший період. Особи, причетні до банківського сектору, можуть хіба що радити обрати чи відмовляти від обрання окремої банківської установи, виходячи із поточного стану речей, та й то з огляду на інформацію, яка їм відома в силу виконання їхніх посадових обов’язків.

То на що орієнтуватися при виборі банку?
Насамперед радимо визначитись із метою та тривалістю використання банківських послуг. Якщо йдеться про разову транзакцію або неперіодичні операції, то критерії, про які йтиметься нижче, не є першочерговими. Набагато важливішими будуть «фізичні параметри» – зокрема, зручне місце розташування банку, швидкість обслуговування, прийнятні тарифи, відсутні або мінімальні комісії за певні платежі, відсутність черг.
В разі необхідності довгострокової та активної співпраці із банком вказаних чинників буде замало, та й вони будуть вже друго- або й третьорядними. Набагато важливіше впевнитися у можливості банку відносно стабільно працювати найближчим часом (автор свідомо не вживає звичний для багатьох термін «надійність банку», оскільки, на думку автора, цей термін у найближчому майбутньому навряд чи можна буде в повній мірі застосувати до будь-якого українського банку). Отже, критеріями вибору прийнятного для співпраці банку в сьогоднішніх умовах можуть виступати наступні.

Власники банку
Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону про банки на власному веб-сайті банк зобов’язаний на постійній основі розміщувати актуалізовану інформацію про власників істотної участі у банку в обсязі, визначеному НБУ.
Зведена інформація про власників істотної участі в усіх українських банках розміщена на сайті НБУ в розділі «Банківський нагляд» (підрозділ «Інформація про власників істотної участі у банках України» ).
Крім того, згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1701 всі зареєстровані станом на 25.11.2014 р. банки зобов’язані до 25.05.2015 р. подати державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника, якщо засновник – юридична особа . Відтак зі вказаної дати відомості про реального власника банку мають міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та можуть бути доступними кожній зацікавленій особі.
Інформація про те, хто є власником банку, допоможе:
1. визначити українські державні банки та банківські установи із європейським капіталом, які багатьма експертами рекомендуються як найбільш надійні;
2. виокремити банки із російським «корінням». З огляду на вкрай негативні відносини України та інших країн із Російською Федерацією, слід дуже обережно ставитися до співпраці із такими банками. Окрім патріотичних міркувань (що саме по собі вже може стати вирішальним фактором для відмови від послуг такого банку), радимо зважати і на факт запровадження санкцій ЄС та США до власників та пов’язаних осіб деяких таких банків;
3. пересвідчитись у впливовості/забезпеченості власників банку для надання йому допомоги в разі необхідності. Зазвичай власники значних банків займаються також і іншим бізнесом. Тому не зайвим буде в медіа-просторі знайти інформацію щодо розвитку цього іншого бізнесу, його успішність, наявність проблем. Адже якщо власник банку має проблеми в іншому виді діяльності, банк може в разі необхідності і не дочекатися підтримки з боку свого власника. Особливо ризиковано обирати банк, власник якого перебуває у публічному спорі з іншим власником або третьою особою.

Репутація банку
Основні віхи розвитку банку, як правило, вказані на його власному веб-сайті. Однак очевидно, що там буде розміщена лише інформація, яка позитивно характеризуватиме банк. Корисною ця інформація може бути хіба що в частині визначення періоду існування банку. Адже чим довше банк функціонує на ринку банківських послуг, тим більшою є ймовірність того, що банк працюватиме і надалі. Також тривалий період існування банку може свідчити про меншу залежність його діяльності від політичної ситуації в країні або від окремих політичних сил.
Отож, інформацію щодо репутації банку доцільно шукати на спеціалізованих форумах, в новинах інформаційних агентств та фінансових виданнях/ресурсах.
Якщо учасники юридичної особи або фізична особа – підприємець відкриватимуть в банку депозитні рахунки як фізичні особи, розпочинати радимо із перевірки, що обраний банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. І хоча відповідно до діючого наразі законодавства участь усіх банківських установ у вказаному Фонді є обов’язковою, перевірка зайвою не буде. Актуальний перелік учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщений на його веб-сайті в розділі «Учасники Фонду» . Вказана установа гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом та відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, у розмірі загальної суми вкладів, але не більше 200 тисяч гривень. При цьому слід пам’ятати, що Фонд не гарантує кошти, розміщені на рахунках юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Вивчаючи репутацію банку, радимо особливу увагу приділити новинам за останні три роки діяльності банку. Також доцільно поцікавитись тим, як функціонував банк в кризовий період 2008-2009 років. Якщо банк робив усе, аби максимально задовольнити інтереси клієнтів (наприклад, видавав депозити, не дивлячись на мораторій НБУ), то існує імовірність, що і за нинішньої кризи він буде лояльним до клієнтів. Якщо ж банк шукав найменші «шпаринки», аби не виконувати свої зобов’язання, то його поведінка навряд чи зміниться й сьогодні.
З цією ж метою можна проаналізувати і ухвалені за участю конкретного банку рішення судів, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень , щодо правовідносин, які склались у вказаний кризовий період. Прогнозовано, таких рішень буде не мало, однак їх співвідношення щодо декількох банків може бути підставою для висновку про більшу лояльність одного банку по відношенню до іншого.
Крім того, пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень дозволяє ставити різноманітні фільтри, а тому за бажання можна з’ясувати поведінку банку в конкретних спірних ситуаціях, які найбільше хвилюють підприємця (порядок та бажання у поверненні банком депозитів, готовність дострокового розірвання кредитних договорів, порядок та умови звернення стягнення на заставлене майно тощо).
Звичайно ж, наведені міркування будуть виправданими за умови, що власник банку в 2008-2009 роках та на сьогоднішній день був одним і тим же. Якщо він змінився, то і на тотожність поведінки банку в різні кризові періоди розраховувати не варто. В цьому разі потрібно аналізувати принципи ведення новим власником свого бізнесу в 2008-2009 роках (див. підрозділ «Власники банку») та проектувати їх на політику банку під час сьогоднішньої кризи.

Банківські продукти та зв’язки банку
Якщо підприємцеві банк потрібен виключно для розрахунково-касового обслуговування, то при виборі банку слід орієнтуватись на:
– простоту відкриття поточного рахунку (мінімальні пакет документів та строк для відкриття рахунку). Нагадаємо, що перелік документів, які необхідні для відкриття поточного рахунку юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, визначений в п.3.2 Інструкції № 492, а для здійснення підприємницької діяльності фізичній особі – підприємцю – в п.3.4 вказаної Інструкції. Однак на практиці банки (особливо великі) часто вимагають додаткові документи для відкриття поточного рахунку – документи щодо засновників юридичної особи; правовстановлюючі документи на приміщення, де розміщується офіс юридичної особи; різноманітні довідки тощо. Тож перед тим, як вирушати до банку, слід з’ясувати (на веб-сайті банку, по телефону) умови для відкриття поточного рахунку: обсяг документів, які вимагатиме банк, а також строк, протягом якого банк відкриватиме рахунок;
– максимальну технологічність обслуговування (зокрема, підключення та обслуговування сучасних систем дистанційного обслуговування, в тому числі, в режимі 24/7);
– прийнятні тарифи та їх гнучкість, а також максимальну наближеність кількості та змісту послуг обраного пакету до реальних потреб підприємця. Так, якщо підприємець потребує більшої кількості послуг, ніж пропонує банк в тарифному пакеті, підприємцю доведеться додатково оплачувати послуги, які до такого пакету не входять. Якщо ж більша частина включених до пакету операцій завідомо не використовуватиметься підприємцем, то він платитиме за послуги, які фактично не отримуватиме. Тож підприємцю до відкриття рахунку в банку важливо розуміти, як такий рахунок використовуватиметься в подальшому: який обсяг безготівкових коштів планується, як часто відбуватиметься поповнення та зняття коштів, чи передбачається відкриття зарплатних проектів і т.д.
– У випадку, коли суб’єкт господарювання планує отримати кредит у банку та одночасно розміщувати в ньому депозит, доцільно обирати банк із оптимальним співвідношенням ставок на кредити та депозити. При цьому підприємця має насторожити факт, коли ставки по депозиту вищі за кредитні ставки. Це може свідчити про нагальну потребу банку в грошових коштах, та, як наслідок, у ймовірній неплатоспроможності.
Для підприємця – імпортера за існуючих обмежень обігу іноземної валюти може бути важливим критерій наявності у банку клієнтів – експортерів. Оскільки останні зобов’язані продавати визначену НБУ частину валютної виручки, підприємець – імпортер може домовитися із банком про оперативний викуп цієї валюти для виконання своїх зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами. А коли у банку немає клієнтів – експортерів, то і валютна виручка не надходить, а значить, немає предмету для домовленостей.
Крім того, підприємцям, орієнтованим на зовнішній ринок, доцільно обирати банки, які мають прямі кореспондентські рахунки в іноземних банках. Це зекономить і час на здійснення валютних платежів, і гроші на сплату різноманітних комісій.

Розмір банку
Багато фахівців рекомендують обирати великий банк, підкріплюючи свої аргументи відомим висловом «Занадто великий, щоб збанкрутувати». Дійсно, всі банки так чи інакше з’єднані між собою різноманітними фінансовими зв’язками. А чим більший банк, тим з більшою кількістю інших банків він співпрацює. Відтак при банкротстві великого банку дуже високою є ймовірність банкротства багатьох інших банків. Тому держава, скоріше за все, буде всіма доступними методами рятувати великий банк від краху – починаючи від кредитів рефінансування і закінчуючи викупом частини чи всього пакету акцій.
Водночас, робота великого банку потребує і великої бюрократії – рішення про надання кредитів, здійснення валютних операцій і т.д. там приймаються довше і складніше. З меншим банком домовитися простіше, оскільки легше знайти працівника, який приймає те чи інше потрібне для підприємця рішення. Часто такий працівник малого банку виконує різноманітні повноваження, у зв’язку із чим може одночасно приймати рішення і щодо інших важливих для підприємця питань. Тому в деяких випадках вирішення нагальної проблеми (наприклад, швидке отримання кредиту) визначатиме і вибір підприємця – він відмовиться від великого банку на користь зручнішого малого.

Наявність в банку інформаційного джерела
Авторові відомий випадок, коли значна сума коштів була зарахована на розрахунковий рахунок підприємця в п’ятницю, в кінці цього ж робочого ж дня підприємець сформував та передав до банку платіжні доручення на перерахування коштів своїм контрагентам на їхні рахунки в інших банках, а в понеділок офіційно стало відомо про призупинення банком таких операцій. З того понеділка пройшло біля п’яти місяців, а платіжні доручення так і залишились невиконаними.
Для уникнення таких та подібних ситуацій доцільно мати в банку людину, яка оперативно проінформує про реальну ймовірність настання потенційно несприятливих для підприємця ситуацій: наміру продажу активів банку, надмірну увагу НБУ, призупинення тих чи інших банківських операцій. Наявність такої інформації допоможе підприємцеві вирішити: продовжувати співпрацю із банком чи здійснити оперативне виведення своїх коштів із банку до того часу, поки це не стане неможливим.

Фінансові показники та економічні нормативи
У випадку наявності у підприємця необхідних економічних знань, він може проаналізувати фінансовий стан банку за його фінансовою звітністю, яка відповідно до ч. 8 ст. 69 Закону про банки має бути розміщена протягом місяця, наступного за звітним періодом, на веб-сайті банку та в його приміщеннях, до яких мають доступ клієнти.
Зведені дані фінансової звітності всіх українських банків розміщені на сайті НБУ в розділі «Банківський нагляд» (підрозділ «Дані фінансової звітності банків України» ).
Крім того, всі існуючі наразі в Україні банки створені у формі публічних акціонерних товариств, тож вони відповідно до Положення № 2826 мають розкривати інформацію про себе як емітенти цінних паперів. До інформації, що підлягає розкриттю, відноситься, зокрема: регулярна (квартальна, річна), особлива інформація, повідомлення про проведення загальних зборів. Вказані відомості оприлюднюються, в тому числі, шляхом розміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів. Наразі такою базою є http://stockmarket.gov.ua, архів якої розміщений на www.smida.gov.ua.
Пройшовши нескладну реєстрацію, на вказаних ресурсах можна отримати доступ до фінансової інформації, якої може не бути на власному веб-сайті банку та/або на веб-сайті НБУ (зокрема, дані аудиторського висновку за наслідками аудиту річної фінансової звітності банку).
На підставі фінансових показників обчислюються регулятивний капітал банку (один із найважливіших показників його діяльності) та економічні нормативи (капіталу, ліквідності, кредитного ризику, інвестування), визначені в розділі І Інструкції № 368, які є обов’язковими до виконання всіма банками України.
Порядок обрахування регулятивного капіталу та економічних нормативів банку міститься в Інструкції № 368, але він непосильний для підприємців, які не мають спеціальних знань та детальних показників діяльності банку.
Такі підприємці як один із критеріїв для вибору банківської установи можуть орієнтуватися на рейтинги банків, які (за твердженням їх авторів), складені на підставі зазначених вище фінансових показників та нормативів діяльності банків. Зазначені рейтинги можна знайти на сторінках окремих фінансових видань, а також на веб-сайтах спеціалізованих інформаційно-аналітичних, рейтингових агентств та консалтингових фірм.
У зв’язку із викладеним вище не можемо не застерегти, що за сьогоднішньої нестабільної економічної ситуації банки подають до НБУ «покращену» фінзвітність. Відтак регулятивний капітал та економічні нормативи, обраховані на підставі такої звітності, підчас не відповідають дійсному стану речей. Даний факт опосередковано підтверджує і керівництво НБУ. Зокрема, перший заступник Голови НБУ Олександр Писарук під час зустрічі 14.01.2015 р. з керівниками найбільших банків «особливу увагу приділив недосконалій «звітній» дисципліні банків» та «додав, що вже розроблено ряд законодавчих змін, які дадуть змогу . . . значно посилити відповідальність власників та менеджменту банків за . . . викривлення статистичної звітності» .
Отож, наразі доцільно орієнтуватися не виключно та не стільки на фінансові показники діяльності банку, а й враховувати в сукупності також інші критерії при обранні банківської установи.

Нормативна база:
Закон про банки
Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність».
Закон № 1701
Закон України від 14.10.2014 р. № 1701-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів».
Положення № 2826
Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 р. № 2826.
Інструкція № 368
Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368.
Інструкція № 492
Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492.