Відповідно до п.«б» ч.1 ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV земельні ділянки, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності, можуть входити до складу земель фермерського господарства. При цьому згідно із ч.2 вказаної статті права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Однак ні вказаним Законом, ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено автоматичного виникнення у фермерського господарства права володіння та користування земельними ділянками, які перебувають у власності його членів.

А це означає, що перехід від члена фермерського господарства до такого господарства – юридичної особи права володіння та користування земельною ділянкою має відбуватися за волевиявленням члена фермерського господарства в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.
Та це й логічно, адже член фермерського господарства як фізична особа може бути власником земельних ділянок, які знаходяться в іншій місцевості та/або жодним чином не пов’язані із веденням фермерського господарства. А надання фермерському господарству автоматичного права володіння та користування земельними ділянками, належними члену фермерського господарства, обмежуватиме його право приватної власності на землю, яке в силу ст. 41 Конституції України є непорушним.

Отже, отримання фермерським господарством права володіння та користування земельною ділянкою, яка знаходиться у власності члена такого господарства, має відбуватися за волевиявленням власника земельної ділянки, оформленим відповідно до вимог чинного законодавства України.

Види користування землею та порядок набуття такого права користування передбачені, зокрема, в главах 15-161 розділу ІІІ Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 р. (далі – ЗКУ) та розділі ІІ Книги 3 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ).
Найбільш прийнятними із них в розглядуваній ситуації є оренда та емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб).
Ще однією підставою може бути внесення членом фермерського господарства права користування земельною ділянкою до статутного капіталу такого господарства. Можливість такої операції передбачена в ч.1 ст.86 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV, згідно із якою вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути, зокрема, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами. І хоча у вказаній статті йдеться про господарські товариства, наведене може бути застосоване і до фермерського господарства, якщо його статутом передбачена можливість внесення до статутного капіталу права користування земельною ділянкою. В цьому випадку до такого вкладу за аналогією закону має бути застосована і ч.2 ст.148 ЦКУ, відповідно до якої якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном (в розглядуваному випадку – земельною ділянкою), то відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Звертаємо увагу, що в цьому разі до статутного капіталу фермерського господарства передається не сама земельна ділянка, а право користування нею. Тому власником такої землі залишається член фермерського господарства, якому в разі виходу із фермерського господарства земельна ділянка повертається господарством із користування. Відповідно, фермерське господарство в цьому разі отримує право користування земельною ділянкою на період з моменту набуття особою статусу засновника (члена) фермерського господарства до моменту втрати особою такого статусу.
Ще один шлях оформлення права користування фермерського господарства на землю, належну на праві власності його членам, вказує Держінспекція з контролю за використанням і охороною земель в листі № 6-13-312/157 від 02.03.2006 р. – це укладання договору про спільну діяльність.
Наведений перелік варіантів отримання фермерським господарством права користування землею, яка є власністю його членів, не є вичерпним. Однак для всіх можливих варіантів спільним є наявність оформленого волевиявлення власника земельної ділянки (члена фермерського господарства) на передачу права користування землею фермерському господарству як юридичній особі.

При цьому член фермерського господарства та саме фермерське господарство є окремими та самостійними учасниками цивільних правовідносин, а тому вони можуть укладати між собою будь-які не заборонені законодавством правочини. Відповідно, для укладення угоди між членом фермерського господарства та цим господарством щодо передачі останньому права користування земельною ділянкою, такому члену фермерського господарства не потрібно виходити із його складу (тобто припиняти членство у фермерському господарстві). Такий висновок слідує, в тому числі, і з положень названого вище листа Держінспекції з контролю за використанням і охороною земель № 6-13-312/157 від 02.03.2006 р.