Фермерське господарство у формі ФОП: правові підстави для користування землею

Опубліковано: Баланс-Агро № 10-11 від 14.03.2022

Недосконалість законодавства України стосовно діяльності фермерських господарств повною мірою стосується і земель ФГ – обов’язкової складової цього виду господарської діяльності. Так, у ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.03 р. № 973-IV (далі – Закон № 973) та ст. 31 Земельного кодексу України (далі – ЗК) передбачено, що землі ФГ можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України – членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

При цьому права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закону № 973).

У цій статті з’ясуємо, чи має особливості наведена норма у діяльності ФГ у формі ФОП та як вирішуються земельні питання між таким ФГ та його членами щодо користування земельними ділянками, що знаходяться у власності/користуванні таких членів.

Земля у власності/користуванні ФОП

Найпростіше із землею, власником чи користувачем якої є одноосібний фермер – ФОП.

Адже у ст. 52 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) передбачено, що ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

При цьому ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Це означає, що законодавець не поділяє майно фізичної особи на її особисте майно та «підприємницьке» майно цієї ж фізичної особи (тобто, майно ФОП).

Саме так зазначив Верховний Суд у постанові від 03.05.18 р. у справі
№ 807/779/17 (ЄДРСР, реєстр. № 73811931): «чинне законодавство не виділяє такого суб’єкта права власності, як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця, що обумовлює висновок про те, що суб’єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи, а правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності і майно має реєструватися саме за фізичною особою».

Тож при перебуванні земельної ділянки у власності фізособи, вона вправі використовувати її без будь-яких додаткових підстав (акту приймання-передачі, договору тощо) і в своїй підприємницькій діяльності як ФОП (у т.ч. і з метою сільгоспвиробництва).

З тих самих міркувань не потрібно складати/укладати будь-які акти, договори, угоди щодо земельних ділянок, які належать на праві спільної сумісної власності фізособі, яка реєструється підприємцем, і члену господарства. Адже відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відтак, Голова ФГ – ФОП вже є суб’єктом права власності на цю ділянку, а тому і передача йому цієї земельної ділянки у власність чи користування (одна із правомочностей власника) позбавлена будь-якого сенсу.

При цьому відповідно до ст. 190 ЦК майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Відтак, і майнові права та обов’язки фізособи без статусу підприємця залишаються майновими правами та обов’язками ФОП і навпаки.

Підтвердження цьому знаходимо у постанові Верховного Суду від 12.03.19 р. у справі № 909/367/18 (ЄДРСР, реєстр. № 80632727): «однією з особливостей підстав припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення підприємницької діяльності – фізичної особи-підприємця (з внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов’язання (господарські зобов’язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

При цьому виходячи з системного аналізу змісту положень статті 781 ЦК і частини 2 статті 291 ГК України відсутні правові підстави ототожнювати такі підстави припинення договору оренди як ліквідація юридичної особи-орендаря та припинення фізичною особою-підприємцем (орендарем) своєї підприємницької діяльності, так як чинне цивільне законодавство не передбачає можливості припинення договору оренди в разі ліквідації фізичної особи-підприємця».

Тож якщо земельна ділянка передавалась для ведення фермерського господарства у постійне користування, в оренду чи на підставі емфітевзису фізособі без статусу підприємця, то і після її реєстрації ФОП така особа вправі використовувати цю земельну ділянку для сільгоспвиробництва. При цьому не потрібно укладати жодних правочинів (оренда, суборенда, внесення до складеного капіталу тощо), адже особа не може передати у користування чи відчужити будь-що сама собі.

Земля у власності членів ФГ у формі ФОП

Стосовно володіння та користування ФГ земельними ділянками, що перебувають у власності його членів, існує вже достатньо усталена судова практика. І хоча стосується вона здебільшого ФГ – юросіб, проте цілком і повністю може застосовуватись і ФГ у формі ФОП. Обґрунтовано це тим, що Закон № 973 не містить відмінностей між цими двома видами ФГ у сфері земельних відносин.

Отож, у постанові від 02.06.21 р. у справі № 372/1075/19 (ЄДРСР, реєстр. № 97565629) Верховний Суд зазначив, що «земельну ділянку, яка є об’єктом права особистої приватної власності члена господарства, господарство може використовувати у своїй діяльності та здійснювати лише право володіння і користування цією землею (ч. 2 ст. 12 Закону № 973), не маючи права розпоряджатися нею (ч. 1 ст. 78 ЗК), що є обов’язковою складовою змісту права власності на землю. Право розпорядження земельними ділянками, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності закріплено ст. 14 Закону № 973, якою визначено (в тому числі), що члени фермерського господарства відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину».

При цьому ВП ВС у постанові від 21.01.20 р. у справі № 908/2606/18 (ЄДРСР, реєстр. № 87918848) зазначила, що «у фермерського господарства право володіння та користування земельною ділянкою, що належить його члену на праві приватної власності, виникає в силу прямої вказівки закону. Іншими словами, фермерське господарство має право володіння та користування такими земельними ділянками під час членства особи у цьому господарстві».

Аналогічні міркування викладені у постанові від 18.02.20 р. у справі № 918/335/17 (ЄДРСР, реєстр. № 88138141). Тут ВП ВС дійшла до висновку, що ФГ в силу закону є землекористувачем земельних ділянок, що були отримані членами ФГ у власність (шляхом приватизації) із земель, що раніше надавались засновнику ФГ у постійне користування для створення ФГ.

Тож і власником врожаю (посівів і насаджень сільськогосподарських культур, виробленої сільськогосподарської продукції), що вирощений на таких земельних ділянках, є фермерське господарство як юридична особа, а не його члени.

З посиланням на вищенаведену постанову ВП ВС, Верховний Суд у постанові від 21.04.21 р. у справі № 478/959/19 (ЄДРСР, реєстр. № 96544649) зазначив, що ФГ залишається землекористувачем і у тому випадку, коли надана засновнику у власність земельна ділянка переходить у спадщину спадкоємцю такого засновника, який залишається членом ФГ.

Відтак, згідно із актуальною практикою ВС, фермерське господарство в силу закону (ч. 2 ст. 12 Закону № 973) може володіти та користуватися земельними ділянками з відповідним цільовим призначенням, які належать на праві власності членам такого ФГ, без укладання між ФГ та його членами будь-яких правочинів щодо передачі права користування такими земельними ділянками.

Водночас, якщо член ФОП не бажає, щоб ФГ користувалось всіма належними йому сільгоспземлями чи претендувало на користування ними, варто у договорі про створення сімейного ФГ закріпити перелік тих ділянок, якими ФГ вправі володіти та користуватись.

Земля у користуванні членів ФГ у формі ФОП

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання діяльності фермерських господарств» від 24.09.21 р. № 1788-IX, який набув чинності 20.10.21 р., у новій редакції викладена ст. 31 ЗК та ч. 1 ст. 12 Закону № 973.

Так, зазначеними змінами до складу земель ФГ віднесено не лише земельні ділянки, що належать членам ФГ на праві власності, а й земельні ділянки, що належать їм на праві користування.

Водночас, ч. 2 ст. 12 Закону № 973 залишилась незмінною: вона, як і раніше, передбачає, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Тож судова практика щодо застосування нової редакції ст. 31 ЗК та ч. 1 ст. 12 Закону № 973 може піти як шляхом визнання за ФГ права володіння та користування без додаткових документів земельними ділянками, що знаходяться у користуванні його членів, так і дотримуватися суто формального підходу – визнання такого права за ФГ лише щодо земельних ділянок, що є власністю членів ФГ (тобто, виходячи із буквального тлумачення ч. 2 ст. 12 Закону № 973).

А допоки такої практики немає, радимо врегульовувати це питання у договорі про створення сімейного ФГ.

Або ж передавати право користування земельною ділянкою до ФГ за волевиявленням члена ФГ в загальному порядку та на загальних підставах, передбачених чинним законодавством України.

Так, член ФГ може передати її фермерському господарству в суборенду, якщо це не заборонено договором оренди.

Також член ФГ вправі передати ФГ в оренду земельну ділянку, яка використовується ним на праві емфітевзису. Особливості такої передачі передбачені ст. 83 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (надалі – Закон № 161). Так, особа, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, залишається відповідальною перед власником земельної ділянки за виконання своїх зобов’язань за договором емфітевзису. Умови договору оренди земельної ділянки, що використовується на праві емфітевзису, мають обмежуватися умовами договору емфітевзису та не суперечити йому.

А строк такої оренди не може перевищувати строку користування земельною ділянкою на праві емфітевзису. При цьому у разі припинення договору емфітевзису чинність договору оренди також припиняється.

Окрім того, член ФГ може внести право оренди/емфітевзису приватної землі до складеного капіталу ФГ у формі ФОП. Так, відповідно до ч. 5 ст. 93 ЗК право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися (а відтак – і передаватись до статутного капіталу) без погодження із власником такої земельної ділянки. Передачу варто оформити письмовим правочином (актом), підписаним членом ФГ та Головою (іншою уповноваженою особою) ФГ. Такий правочин (акт) буде підставою для державної реєстрації переходу права оренди/емфітевзису у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.04 р. № 1952-IV.

Окрім того, можливість внесення права користування землею до складеного капіталу ФГ передбачена і ч. 1 ст. 19 Закону № 973.

Звертаємо увагу, що відчужувати право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності прямо забороняє ч. 1 ст. 81 Закону № 161. Відчуження емфітевзису, встановленого щодо земельної ділянки державної чи комунальної власності, також під забороною відповідно до ч. 5 ст. 1021 ЗК.

Отже, чинне законодавство України та сформована на його підставі судова практика дозволяє ФГ у формі ФОП володіти та користуватися земельними ділянками, що належать на праві власності його членам, в силу закону, без укладання будь-яких правочинів. Водночас, щодо правомочностей ФГ відносно земельних ділянок, переданих у користування його членам, усталеної практики поки що немає. Тож аби мінімізувати ризик виникнення спірних ситуацій з контролюючими органами або між членами ФГ та самим ФГ, радимо документально оформлювати передачу фермерському господарству членами ФГ прав володіння та користування землею, яка перебуває у їхньому користуванні.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *