Статут фермерського господарства: як скласти, аби захистити свій бізнес

Опубліковано: Баланс-Агро № 37 від 20.09.2021

Більшість питань, що стосуються безпосередньо взаємовідносин між членами фермерського господарства, прийняття ними рішень, формування складеного капіталу, отримання доходів членами (у тому числі дивідендів), має регулюватися статутом. У статті обґрунтовано, які положення вкрай необхідно включити до статуту фермерського господарства.

Проведіть юридичний аудит вашого статуту на відповідність вимогам законодавства, скористайтесь готовим зразком, розробленим експертом, та адаптуйте його для власних потреб.

Фермерське господарство (далі – ФГ) – чи не найпроблемніша наразі організаційно-правова форма юридичних осіб. Адже законодавець вкрай мало приділив уваги цим сільськогосподарським утворенням. Так, відповідний спеціальний закон містить всього 38 статей, та й підзаконні нормативно-правові акти в цій сфері можна перелічити на пальцях. Звертає на себе увагу також недосконалість існуючих нормативно-правових актів щодо регулювання діяльності ФГ.

Мабуть, планувалось, що більшість питань функціонування фермерських господарств знімуть їх статути. Проте фермери більше заклопотані посівними та збором врожаю, а тому статути ФГ часто є недеталізованими та невиваженими. Досить поширене явище, коли господарства «запозичують» статут іншого , яка веде схожу діяльність, і, незначно змінивши текст, залишають його собі. Ось чому неймовірну кількість судових спорів спричиняє не лише недосконале законодавство щодо діяльності ФГ, а й недбало виписані статути цих господарюючих суб’єктів.

Щоб зменшити ризик претензій з боку контролюючих органів, а також мінімізувати ризик виявитися жертвою рейдерів, слід дотримуватися певних правил. У статті зосередимо увагу на тих положеннях статутів ФГ, які вважаємо вкрай необхідними. Ми обґрунтуємо рекомендації як розробити статут  для ФГ, який, з одного боку, надасть можливість ФГ користуватися законодавчими преференціями, а з іншого – забезпечить правовий захист діяльності господарства.

Найменування та предмет діяльності ФГ

Чинне законодавство України дозволяє поряд із найменуванням українською мовою визначати найменування юросіб також англійською мовою.

Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу затверджені наказом Мін’юсту від 05.03.12 р. № 368/5.

Тож при вказівці у статуті ФГ його найменування можна окрім повного та скороченого найменування українською мовою зазначити їх також англійською мовою. Це принципово важливо для тих ФГ, які планують співпрацювати з іноземними контрагентами, експортувати свою продукцію чи імпортувати техніку або інші товари. Якщо таких дій не передбачається, завантажувати статут ФГ найменуванням англійською мовою недоцільно.

При визначенні предмету діяльності ФГ радимо його викладати у відповідності до діючого на момент затвердження статуту ФГ класифікатора видів економічної діяльності. Наразі діє Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», прийнятий наказом Держспоживстандарту від 11.10.10 р. № 457.

Землі ФГ

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС), викладеною нею у постановах від 23.06.20 р. у справі № 179/1043/16-ц (ЄДРСР, реєстр. № 90458957), від 23.06.20 р. у справі № 922/989/18 (ЄДРСР, реєстр. № 90458880) та від 30.06.20 р. у справі № 927/79/19 (ЄДРСР, реєстр. № 90458899) право оренди та постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику для створення ФГ, переходять до ФГ з моменту його державної реєстрації. Підставою для державної реєстрації права оренди/постійного користування наданою засновнику земельною ділянкою за ФГ як юридичною особою є правовстановлюючий документ, виданий засновнику господарства.

Тож ФГ можуть закріпити в своєму статуті положення щодо переходу права оренди/права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, до ФГ як юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Для цього доцільно відобразити в статуті відомості про таку земельну ділянку (кадастровий номер, площу, правовстановлюючий документ засновника). Після цього, керуючись положеннями статуту та спираючись на вищевказані постанови ВП ВС, зареєструвати за ФГ право оренди чи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику ФГ. Якщо державний реєстратор відмовить у проведенні державної реєстрації, ФГ може позиватись до суду та оскаржувати таку відмову.

Загальні положення про майно ФГ

У статтях 19 та 20 Закону «Про фермерське господарство» від 19.06.03 р. № 973-IV (далі – Закон № 973) міститься приблизний перелік активів, які можуть входити до складу майна ФГ. Тому в статуті ФГ варто конкретизувати цей перелік, а ще краще – зазначити, що у власності ФГ може перебувати будь-яке майно, яке необхідне для здійснення діяльності ФГ і набуття якого у власність не заборонено законом.

Частина 2 ст. 20 Закону № 973 також вимагає, щоб статут ФГ містив строк передачі членом ФГ майнових прав до складеного капіталу ФГ; ч. 5 вказаної статті містить вказівку про відображення у статуті порядку володіння, користування і розпорядження майном ФГ; а ч. 6 ст. 20 передбачає необхідність відображення розміру частки майна ФГ та порядок її отримання членами ФГ у разі його ліквідації або припинення членства у ФГ.

Тож у подальшому конкретизуємо ці положення.

Статутний чи складений капітал?

Закон № 973 не містить визначення поняття «статутний капітал фермерського господарства». Та й чинне законодавство взагалі не може похизуватись досконалістю цієї дефініції. Так, термін «статутний капітал» визначають Закони від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», від 21.07.20 р. № 819-IX «Про сільськогосподарську кооперацію» та Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств, затверджені Укоопспілкою 28.07.06 р..

З цих визначень вбачається, що статутний капітал суб’єкта господарювання складається із вкладів його засновників (учасників), а розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Водночас, Закон № 973 використовує термін «складений капітал». У ст. ст. 113, 115, 116 Цивільного кодексу (далі – ЦК) термін «складений» вживається в дужках поряд із словом «статутний», що дає підстави для їх ототожнення.

Однак Закон № 973 використовує термін «складений капітал» у сенсі, аналогічному поняттю «майно фермерського господарства».

Так, буквальний аналіз ст. 19 Закону № 973 дає підстави для висновку, що джерела формування складеного капіталу ФГ набагато різноманітніші, аніж складові статутного капіталу господарюючих суб’єктів. Адже окрім майна (майнових прав), які передаються учасниками до статного капіталу, до складеного капіталу входять також одержані ФГ доходи, продукція, вироблена самим господарством у результаті господарської діяльності, інше майно, набуте ФГ на підставах, що не заборонені законом.

Тож можемо констатувати, що складений капітал саме ФГ не є тотожним його статутному капіталу – перше поняття є ширшим.

Оскільки чинне законодавство не передбачає обов’язковість формування у ФГ статутного капіталу, переважно ці господарства створювались без нього.

Водночас, законодавчі акти і не забороняють формування статутного капіталу у ФГ. А тому, використовуючи закріплений у ст. 19 Конституції України принцип стосовно того, що юридичним особам приватного права дозволено все, що прямо не заборонено законом, компетентні органи управління ФГ можуть прийняти рішення про формування статутного капіталу ФГ.

Це підтверджує і ч. 4 ст. 1 Закону № 973, яка передбачає, що статут ФГ може містити будь-які положення, що не суперечать законодавству України

Вищі судові інстанції цілком і повністю підтримують таку позицію. Так, у п.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.16 р. № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» вказано, що корпоративні відносини виникають, зокрема, й у ФГ.

Аналогічний висновок зробила і ВП ВС у постанові від 30.05.18 р. у справі № 916/978/17 (ЄДРСР, реєстр. № 74506061).

А Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 17.08.17 р. у справі № 912/1182/17 (ЄДРСР, реєстр. № 68449838) констатував, що ФГ, де створений статутний капітал, має ознаки корпоративного підприємства. Розмір статутного капіталу, порядок його формування та зміни (збільшення/зменшення) визначено положеннями статуту, прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу віднесено до компетенції засновників (членів) ФГ. Також, лише установчим документом визначається розмір частки у статутному капіталі, який належить кожному члену (учаснику). Внесення таких змін до розміру статутного капіталу та інший розподіл часток між членами внесків до статутного капіталу має наслідком внесення відповідних змін до статуту.

На практиці підтвердження створення у ФГ статутного капіталу знаходимо у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де все більше ФГ реєструють статутний капітал.

Доцільність формування саме статутного капіталу ФГ очевидна – найпростіше здійснити відчуження ФГ саме шляхом продажу частки у його статутному капіталі.

Тож тим засновникам/членам ФГ, які не виключають у майбутньому можливість відчуження цього бізнесу, радимо у статуті ФГ закріпити положення про формування статутного капіталу ФГ. У цьому розділі варто врегулювати питання розподілу часток у статутному капіталі господарства між його членами, процедуру відчуження частки членом ФГ, порядок внесення вкладів до статутного капіталу ФГ, звернення стягнення на неї та ін.

Майнові права як внесок членів ФГ

Часто засновники/члени ФГ не бажають позбавлятись належного їм майна – як рухомого, так і нерухомого. Але, з іншої сторони, вони бажають наділити ФГ як юридичну особу можливістю використовувати це майно у його сільськогосподарській діяльності.

Тут у пригоді може стати передача до статутного чи складеного капіталу не власне майна (що тягне перехід права власності на нього до ФГ), а права користування ним.

Таку можливість прямо передбачає Закон № 973: до складу майна ФГ може входити право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність).

Закріплюючи такі правомочності засновника чи членів ФГ, Закон № 973, поряд із цим, не регулює механізм та наслідки передачі до статутного чи складеного капіталу прав користування майном, що належить на праві власності його членам.

Тому рекомендуємо ці положення деталізувати у статуті ФГ. Насамперед, варто вказати, що майно, передане членом ФГ тільки в користування, повертається йому у натуральній формі без винагороди. А от строк передачі права володіння та користування майном радимо закріпити у статуті ФГ. Ним може бути весь період діяльності господарства (до його ліквідації) або період до виходу особи, що його передала, з числа засновників (членів) ФГ, в залежності від того, яка подія настане раніше. Або ж статутом може бути визначений певний конкретний строк, протягом якого ФГ володітиме та користуватиметься власністю своїх членів (5, 10 років тощо).

Також варто визначитись із підставою для внесення майнових прав – це може бути рішення засновника або зборів членів ФГ про внесення майнового права до статутного чи складеного капіталу.

Не варто забувати і про документ, який свідчитиме про факт передачі майнового права. Найлогічніше ним визначити акт приймання-передачі, який підписуватиметься між засновником/членом – власником майна та самим ФГ як юридичною особою. До речі, якщо передача права володіння та користування майном відбуватиметься на підставі рішення зборів, радимо ним визначити особу, яка буде вповноважена від імені ФГ підписати акт приймання-передачі.

Окрім цього, у статуті слід приділити увагу способу визначення грошової оцінки майнового права як вкладу до статутного чи складеного капіталу. Так, члени ФГ можуть самостійно за своєю згодою (краще – одностайною) визначити вартість такого права. Або ж можуть залучити з цією метою незалежного оцінювача, який діятиме на підставі Закону від 12.07.01 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Завершити цю частину статуту ФГ рекомендуємо положеннями щодо порядку повернення майнового права засновнику/члену ФГ. Тут доцільно закріпити документ, який слугуватиме підставою для повернення (наприклад, акт приймання-передачі), та строк повернення (приміром – не пізніше ніж через 10 днів з моменту виходу особи, що його передала, з числа засновників (членів) ФГ, або з дня прийняття рішення про ліквідацію ФГ).

Оскільки відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону № 973 внесене до статутного чи складеного капіталу майнове право є власністю ФГ, то стосовно права користування нерухомим майном необхідно з’ясувати питання щодо його державної реєстрації.

Вважаємо, що при дотриманні вищенаведеного порядку, у ФГ виникає право вимагати здійснення державної реєстрації внесеного до статутного чи складеного капіталу права володіння і користування нерухомим майном, а у державного реєстратора виникає обов’язок здійснити таку реєстрацію. Відбувається це на підставі Закону від 01.07.04 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови КМУ від 25.12.15 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

 Повноваження щодо володіння, користування та розпорядження майном

Управління будь-якою юрособою здійснюють її органи. ФГ не є винятком. Зрозуміло, що якщо у ФГ єдиний засновник, то немає особливої потреби у деталізації процедури розпорядження майном ФГ. Адже засновник одноособово та на власний розсуд може визначити це своїм рішенням. Проте коли членів ФГ декілька, у його статуті дуже бажано передбачити компетенцію органів управління ФГ щодо майна останнього.

Так, Голову ФГ можна обмежити у праві укладання угод щодо майна ФГ залежно від ціни договорів, контрактів, правочинів, які вправі вчиняти Голова ФГ без згоди (погодження, рішення) зборів членів ФГ. Також у статуті ФГ можна закріпити, що Голова ФГ не може розпоряджатись певними видами майна без участі зборів членів ФГ – землею, іншою нерухомістю, сільгосптехнікою тощо.

Наголошуємо: прописавши ці мінімальні умови у статуті, ви ймовірно зменшуєте ризик втрати контролю над бізнесом в результаті рейдерських атак.

Якщо ж члени ФГ не вбачають доцільності у таких обмеженнях, то у статуті ФГ можете передбачити, що Голова ФГ користується необмеженими повноваженнями у питанні розпорядження майном ФГ.

Окрім повноважень органів управління, у цій частині статуту не зайвим буде прописати і компетенцію самого ФГ щодо власного майна. Особливо це цікавить банківські установи при наданні кредитів під заставу, державні органи при нарахуванні дотацій і т.д. Тому тут варто включити фразу, що ФГ володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону. При цьому варто деталізувати, що ФГ має право надавати під заставу належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності й нематеріальні активи. Окрім того, ФГ вправі продавати їх, обмінювати, передавати юридичним і фізичним особам безкоштовно, здавати в оренду, в тимчасове користування або передавати в позику, а також відчужувати будь-яким іншим не забороненим законодавством способом; списувати грошові кошти із балансу та ін.

Органи управління: Голова ФГ

Маючи справу із ФГ, найчастіше доводиться взаємодіяти із Головою ФГ, оскільки, так склалось історично, у цих суб’єктів господарювання саме Голова є головним у переважній більшості випадків.

Ось чому радимо не нехтувати цим розділом статуту та прописати у ньому:

  • хто може бути Головою ФГ;
  • порядок його обрання та переобрання;
  • перелік повноважень, у т.ч. можливих обмежень у здійсненні розпорядження майном ФГ.

Далі обґрунтуємо ці положення за порядком. 

  1. Варто зазначити, що Закон № 973 оперує поняттям сімейного ФГ. Так, у ч. 5 ст. 1 Закону № 973 передбачено, що головою сімейного ФГ може бути лише член відповідної сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України (далі – СК).

У свою чергу, в ст. 3 СК передбачено, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік  у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, визначальними ознаками сім’ї у розумінні ст. 3 СК є пов’язаність спільним побутом, взаємність прав та обов’язків, спільне проживання (із певними виключеннями).

Відповідно, Головами сімейних фермерських господарств можуть бути лише члени однієї сім’ї у розумінні ст. 3 СК.

Відтак, у статуті саме сімейного ФГ не можна відступити від цих положень та вказати можливість обрання Головою ФГ особу, яка не підпадає під вищевказаний перелік.

У той же час, у ст. 4 Закону № 973 передбачено, що головою ФГ є його засновник або інша визначена в статуті особа.

У ст. 3 Закону № 973 передбачено, що членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сімї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення ФГ, визнають і дотримуються положень установчого документа ФГ. Членами ФГ не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Для цілей вказаного Закону до членів сімї та родичів Голови ФГ відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім’ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Як бачимо, перелік членів ФГ, наведений у ст. 3 Закону № 973, є значно ширшим за членів сім’ї у розумінні ст. 3 СКУ. Це дає підстави для висновку, що не всі ФГ є сімейними.

Відтак, стосовно не сімейних ФГ діє правило ст. 4 Закону № 973, згідно із яким головою таких ФГ є його засновник або інша визначена в статуті особа. Це означає, що у статуті не сімейного ФГ може бути передбачено, що Головою ФГ може бути його засновник, член ФГ або навіть третя особа, яка не є засновником та не відноситься до членів ФГ.

  1. Обрання та переобрання Голови ФГ Законом № 973 також жодним чином не регулюється. У його ч. 4 ст. 1 лише міститься вказівка, що відомості про органи управління та порядок прийняття ними рішень мають міститися в установчому документі ФГ (яким для ФГ – юросіб є статут).

Тому саме у статуті ФГ потрібно прописати порядок обрання Голови ФГ, припинення повноважень діючого Голови ФГ та обрання (призначення) нового Голови, за необхідності – призначення (визначення) тимчасово виконуючого обов’язки Голови ФГ тощо.

Так, якщо ФГ має одного засновника, то він своїм рішенням призначає себе Головою ФГ. ФГ із декількома членами обирають Голову ФГ на зборах членів ФГ. У діючих ФГ, де таких положень у статуті немає (наприклад, коли ФГ створювалось однією особою, який і був Головою ФГ, а згодом до ФГ були прийняті інші члени), то варто спочатку змінити статут ФГ, внісши до нього положення щодо процедури переобрання Голови ФГ, а вже після цього реалізувати цей механізм.

  1. Стосовно повноважень Голови ФГ Закон № 973, як не дивно, певні положення містить. Так, його ст. 4 передбачає, що голова ФГ:
  • представляє ФГ перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об’єднаннями відповідно до закону;
  • укладає від імені ФГ угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України;
  • може письмово доручати виконання своїх обов’язків одному з членів ФГ або особі, яка працює за контрактом.

При цьому у вказаній статті немає такого типового для органів управління юросіб застереження, як: «та інші повноваження, передбачені законом чи статутом». Це дає підстави деяким фахівцям стверджувати, що наведені повноваження Голови ФГ є вичерпними.

На наш погляд, така думка не достатньо обґрунтована, оскільки ч. 4 ст. 1 Закону № 973 дозволяє включати до статуту ФГ відомості про органи управління ФГ та порядок прийняття ними рішень.

Окрім того, у ч. 1 ст. 88 ЦК, який є основним актом цивільного законодавства, передбачається, що у статуті юрособи вказуються органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень.

Тож у статуті ФГ варто закріпити й інші повноваження Голови ФГ, окрім перелічених у ст. 4 Закону № 973. Ними можуть бути, наприклад, скликання зборів членів ФГ, найм і звільнення працівників, відкриття і закриття рахунків та ін. Наведене дає підстави для висновку, що компетенцію Голови ФГ складають повноваження, які передбачені як Законом № 973, так і статутом ФГ.

Праця членів ФГ

Частина 2 ст. 3 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) прямо передбачає, що особливості праці членів ФГ визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються їм в порядку, передбаченому законодавством про працю.

Спеціальною нормою в цьому питанні є ст. 27 Закону № 973. Вона передбачає, що трудові відносини у ФГ базуються на основі праці його членів та регулюються статутом ФГ.

У разі виробничої потреби ФГ має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Важливо, що такі особи не можуть бути членами фермерського господарства (ч. 1 ст. 3 Закону № 973).

Отже, Закон № 973 розрізняє склад трудового колективу ФГ, поділяючи його на дві групи: члени ФГ та наймані працівники.

Останні залучаються до роботи у ФГ за трудовим договором (контрактом) і їхня діяльність регулюється КЗпП. Тож про цю категорію працюючих багато писати у статуті ФГ не потрібно.

Натомість із членами ФГ звичний для всіх трудовий договір (контракт) не укладається. Законодавство про працю надає членам ФГ гарантії лише щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю.

Інші трудові відносини членів ФГ мають регулюватися статутом ФГ. Для цього у статуті ФГ доцільно прописати умови щодо:

  • оформлення працевлаштування членів ФГ (з якого моменту член ФГ вважається працюючим на ФГ, дата/момент припинення членом ФГ трудової участі у ФГ, якими документами оформлюється/підтверджується початок та кінець трудової участі члена ФГ тощо);
  • періодичності, форм та порядку отримання винагороди членами ФГ за їхню працю;
  • тривалості та видів їхнього відпочинку (щоденного, щотижневого, щорічного);
  • трудової дисципліни та матеріальної відповідальності за шкоду, завдану членами ФГ такому ФГ внаслідок порушення покладених на членів ФГ трудових обов’язків;
  • відшкодування шкоди, заподіяної членам ФГ каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

З огляду на специфіку трудової участі, члени ФГ за неї отримують не заробітну плату у класичному розумінні, а частину чистого прибутку, який отримає господарство.

Тому у статуті ФГ слід це вказати, зазначивши також, що розподілу підлягає дохід ФГ, за вирахуванням всіх витрат, що будуть пов’язані з отриманням цього доходу, а також за вирахуванням сплачених податків.

Тут варто враховувати, що згідно з п. 7.12 Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджених наказом Мінагрополітики від 02.07.01 р. № 189, визначений дохід розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.

Водночас, законодавство України не забороняє визначити у статуті винагороду членів ФГ за їхню роботу залежно від внеску до статутного чи складеного капіталу ФГ. Так само не заборонено передбачити й іншу систему оплати трудової участі членів ФГ. Слідкуйте лише, щоб вона могла бути втілена у життя та всі члени ФГ розуміли її однаково. До того ж, є важливим, щоб така система винагороди адекватно сприймалась контролюючими органами.

Припинення членства у ФГ

Очевидно, що внаслідок виходу із членів ФГ або ліквідації господарства як юридичної особи його члени захочуть отримати частину майна ФГ за свій трудовий та/або інтелектуальний внесок у розвиток ФГ.

Аби уникнути суперечок між ними стосовно їхньої часки та порядку її отримання, радимо і це питання деталізувати у статуті ФГ. Насамперед, варто домовитись про розмір участі членів ФГ у ньому. Тут може бути декілька варіантів:

  • передбачити, що частки членів ФГ у майні останнього є рівними;
  • визначити, що розмір частки кожного у майні ФГ визначається залежно від їхніх майнових вкладів (у пропорційному відношенні) у статутний чи складений капітал;
  • закріпити інший прийнятний та зрозумілий для всіх членів ФГ варіант.

Як свідчить аналіз судової практики, при виході зі складу учасників юрособи, найбільше питань викликає спосіб визначення вартості майна ФГ для визначення частки (за даними бухгалтерської звітності ФГ чи суб’єктом оціночної діяльності), строк виплати ФГ вартості частки члену ФГ, що вибув; спосіб виплати частки (грошовий, натуральний, комбінований).

Тож і тут варто обрати прийнятні для членів ФГ варіанти та відобразити їх у статуті.

Так само слід чітко врегулювати і дату вибуття члена ФГ для визначення вартості майна ФГ та відповідної частки. Нею може бути дата отримання ФГ заяви члена ФГ про вихід, дата прийняття рішення членів про внесення змін до статуту у зв’язку зі зміною складу членів ФГ, дата внесення змін до ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань про виключення особи зі складу членів ФГ.

Аби не мати клопоту із джерелами отримання та різночитанням фінансових документів, у статуті ФГ слід передбачити право члена ФГ або його представника на доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки у майні ФГ.

Як орієнтир при написанні цих положень статуту ФГ можна використовувати ст. 24 Закону від 06.02.18 р. № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Всі вищевикладені рекомендації ми врахували у зразку статуту ФГ, який наводимо нижче.

Кожне ФГ може адаптувати цей статут для власних потреб, керуючись нашими порадами зі статті.

Висновок

Статут ФГ повинен бути чітко виписаний під його конкретні особливості. Зокрема, в ньому повинні бути чітко сформульовані питання розподілу часток у статутному (складеному) капіталі господарства між його членами, процедуру відчуження частки членом ФГ, порядок внесення вкладів до статутного капіталу ФГ, звернення стягнення на неї, обмеження на укладення господарських договорів головою ФГ певною сумою, функції і повноваження голови, процедури обрання тощо.

Якщо чіткість і визначеність у цих питаннях відсутні, ризики втрати контролю над власним підприємством зростають. Більш того, з певною періодичністю потрібно проводити юридичний аудит статуту на відповідність вимогам чинного законодавства України.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *