Як легально зорати пасовище для посіву сільгоспкультур

Опубліковано: Все про бухгалтерський облік № 62 за 07.07.2021

Дуже часто у сільгосппідприємств в оренді перебуває не лише рілля, а й сіножаті – земельні ділянки з цільовим призначенням «для сінокосіння та випасання худоби». І також дуже часто ці земельні ділянки розорюються для вирощування сільгосппродукції. Чи правомірна така діяльність та як за бажання перевести сіножаті у ріллю – тема цього матеріалу.

СКЛАД УГІДЬ

У ч. 1 ст. 22 ЗКУ[1] міститься поняття земель сільськогосподарського призначення – ними визнають землі, надані для виробництва сільгосппродукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільгосппродукції, або призначені для цих цілей.

ЗКУ передбачає поділ сільгоспземель за видами угідь та видами цільового призначення.

За видами угідь сільгоспземлі поділяють на (ч. 2 ст. 22 ЗКУ):

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Класифікація земель за угіддями наведена у КВЗУ[2].

Сіножаті (код за КВЗУ 002.01) включає сільгоспугіддя, які систематично використовують для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20% ділянки.

Натомість рілля (код за КВЗУ 001.00), включає сільгоспугіддя, які систематично обробляють і використовують під посіви сільгоспкультур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці.

ВАЖЛИВО

До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані для їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав’яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Наведене означає, що розорювати сіножаті можна, але не для посіву сільгоспкультур, а виключно задля поліпшення якостей трав’яних кормових культур. Тож вирощування сільгосппродукції на пасовищах та сіножатях суперечитиме виду цих угідь.

ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Види цільового призначення земель закріплені у КВЦПЗ. У її загальних положеннях вказано, що Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об’єктів.

Згідно із КВЦПЗ землі сільгосппризначення поділені на 14 видів (коди 01.01-01.14), серед яких і 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби».

З аналізу ст. 34 ЗКУ слідує, що ці земельні ділянки можна використовувати виключно для сінокосіння та/або випасання худоби.

У ч. 5 ст. 20 ЗКУ передбачено, що землі сільгосппризначення їх власники та користувачі використовують виключно у межах вимог щодо користування землями певного виду використання. Тобто, власник/користувач такої земельної ділянки, на відміну від земельних ділянок інших категорій, не вправі самостійно, на власний розсуд визначати вид використання земельної ділянки сільгосппризначення в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії.

Тож земельні ділянки з цільовим призначенням 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби» не можна використовувати як ріллю для вирощування сільгосппродукції, оскільки така діяльність здійснюється на сільгоспземлях з іншим цільовим призначенням.

До таких же висновків неодноразово доходив і Верховний Суд (див., зокрема, постанови від 22.01.2020 р. у справі № 468/1498/17-ц[3], від 28.01.2019 р. у справі № 473/4413/17[4]).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЦІЛЬОВЕ ВИКОРИСТАННЯ

Використання земельної ділянки з цільовим призначенням 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби» як ріллі для вирощування сільгосппродукції може призвести до:

  • розірвання договорів оренди земельних ділянок на підставі п. «а» ч. 1 ст. 96, пп. «ґ» ч. 1 ст. 141, ст. 143, ст. 211 ЗКУ, ст. ст. 24, 25, 32 Закону № 161, ст. 651 ЦКУ, ст. ст. 35, 37 Закону 962;
  • штрафу на посадових осіб від 255 зо 510 грн за ст. 53 КпАП (порушення правил використання земель, що включає, в тому числі, використання земель не за цільовим призначенням), та від 255 зо 510 грн за ст. 55 КпАП (порушення правил землеустрою);
  • відшкодування збитків, завданих власнику земельної ділянки внаслідок її використання не за цільовим призначенням.

Наслідки доволі серйозні. Тож, аби не втратити землю та водночас мати змогу правомірно вирощувати сільгоспкультури на земельних ділянках з цільовим призначенням 01.08 «Для сінокосіння і випасання худоби», сільгосппідприємству необхідно змінити цільове призначення таких земельних ділянок.

ЗМІНА ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

У нашому випадку зміна угідь відбуватиметься у процедурі зміни цільового призначення земельної ділянки. Тож додатково змінювати угіддя не потрібно.

Загальні умови зміни цільового призначення землі вміщені у ст. 20 ЗКУ. При цьому вже 8 років (починаючи з 01.01.2013) стосовно зміни цільового призначення приватної землі отримувати жодний дозвіл або будь-яку попередню згоду місцевих органів влади не потрібно.

Загальний алгоритм цього процесу виглядає наступним чином:

  1. Розробка проекту землеустрою.
  2. Затвердження проекту землеустрою.
  3. Внесення змін до Державного земельного кадастру (ДЗК)/Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно відомостей про цільове призначення земельної ділянки.

Розглянемо ці етапи детальніше.

Крок 1. Розробка проекту землеустрою здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок на їхнє замовлення (ч. 3 ст. 20 ЗКУ).

Тож сільгосппідприємству-орендарю потрібно заручитися підтримкою орендодавців для реалізації цієї процедури.

Розробниками проекту землеустрою можуть бути юрособи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше 2 сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, або фізособи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (ч. 2 ст. 26 Закону про землеустрій).

Обрати розробника документації із землеустрою можна з переліку, розміщеного наПорталі відкритих даних data.gov.ua[5] . Розроблення проекту здійснюють на підставі договору між зацікавленою в оренді землі особою та обраним ним розробником. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 266. Слід враховувати, що максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати 6 місяців з моменту укладення договору.

Склад проекту землеустрою визначений ст. 50 Закону про землеустрій.

Відповідність проекту землеустрою положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчують:

  • у паперовій формі – підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
  • в електронному вигляді – кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу.

Крок 2. Затвердження проекту землеустрою здійснюють рішенням сільської, селищної, міської ради у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Затверджену документацію із землеустрою розробник в електронній формі подає до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

За наявності для того підстав місцева рада може відмовити у затвердженні проекту землеустрою. Але підставою для такої відмови може бути лише невідповідність його положень вимогам:

  • законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
  • документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відмова місцевих органів у зміні цільового призначення земельної ділянки з інших причин або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому рішення місцевої ради про відмову у затвердженні проекту землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків такого проекту з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у затвердженні проекту землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому рішенні, а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього рішення. Повторна відмова у затвердженні не позбавляє розробника проекту землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Крок 3. Для державної реєстрації змін щодо цільового призначення земельної ділянки необхідно звернутися до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до ч. ч. 2, 4, 13-19 ст. 21, ст. 26 Закону про ДЗК.

Ця послуга безкоштовна.

Якщо інше не передбачено договором про розроблення проекту, до державного кадастрового реєстратора має звертатись землевпорядна організація.

Заява про внесення відомостей до ДЗК разом із проектом землеустрою може подаватися за бажанням заявника в паперовій або електронній формі. Додатково до проекту землеустрою необхідно надати державному кадастровому реєстратору обмінний файл у форматі XML, який містить певний перелік даних, що спрощують реєстратору внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Подана заява та додані документи мають бути розглянуті не пізніше 14 робочих днів та у разі, коли подані документи складені вірно, державний кадастровий реєстратор вносить відомості про нове цільове призначення земельної ділянки до ДЗК.

Інформація про нове цільове призначення земельної ділянки передається з Державного земельного кадастру в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно без участі заявника, автоматично. Іншими словами, сільгосппідприємству не потрібно вчиняти будь-яких додаткових дій для реєстрації зміненого цільового призначення земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

НАЙБЛИЖЧІ ПЕРСПЕКТИВИ

Звертаємо увагу, що 24.07.2021 р. набере чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17.06.2020 р. № 711-IX.

Ним ст. 20 ЗКУ буде викладена у новій редакції, а порядок зміни цільового призначення земельних ділянок істотно зміниться.

Зокрема, зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення здійснюватиметься за умови відшкодування власником земельної ділянки втрат сільгоспвиробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюватиметься за умови надання її власником забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат сільгоспвиробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вноситиме до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомлятиме установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільгоспвиробництва.

Список використаних нормативно-правових актів:

ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X.

Закон № 1952 — Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV.

Закон про ДЗК — Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI.

Закон про землеустрій — Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003№ 858-IV.

Закон № 962 — Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 № 962-IV.

КВЗУ — Класифікація видів земельних угідь, затверджена додатком 4 «Перелік угідь згідно з (КВЗУ)» до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051.

КВЦПЗКласифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

[1] Текст ЗКУ доступний на сайті document.vobu.ua  (За типами / Кодекси)

[2] Див. за посиланням: http://document.vobu.ua/doc/3981.

[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/87115407

[4] https://reyestr.court.gov.ua/Review/79684554

[5] Розпорядники / Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру / Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *