Як захищатися у разі позбавлення статусу єдинника четвертої групи

Опубліковано: Баланс-Агро № 28 від 19.07.2021

Мета виправдовує засоби – цей девіз податківці використовують давно і стабільно у питанні наповнення бюджетів. Не оминає він і сільгоспвиробників – платників єдиного податку (далі – ЄП), яких фіскали з різних формальних причин намагаються не допускати до перебування на спрощеній системі оподаткування у четвертій групі. Їхній інтерес очевидний – змусити аграріїв платити більшу суму податкових зобов’язань на загальній системі.

Сьогодні проаналізуємо найбільш поширені випадки позбавлення аграріїв податківцями статусу платників ЄП четвертої групи та навчимо, як відбитися від їхніх атак.

Коли єдинника четвертої групи можуть позбавити цього статусу

Виключний перелік випадків анулювання реєстрації платником ЄП четвертої групи міститься у п. 299.10 Податкового кодексу (надалі – ПК). Це можливо в разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПК;

2) припинення юрособи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізособою-підприємцем відповідно до закону;

3) якщо у податковому (звітному) році частка сільгосптоваровиробництва платника ЄП четвертої групи становить менш як 75 %;

4) якщо єдинник четвертої групи не подав податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 та 298.8.1 ПК;

5) у випадках, визначених пп. 298.2.3 та 298.8.6 ПК. Тут платників ЄП четвертої групи безпосередньо стосуються лише дві ситуації:

наявність податкового боргу в розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ПК (180 НМДГ, тобто 3 060 грн), на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів;

недотримання сукупності умов (критеріїв), передбачених пп. «б» п. 4 п. 291.4 ПК (стосується лише фізосіб-підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства).

Перші два випадки є безспірними, тому їх розглядати не будемо. А от щодо інших виникає багато спорів, тому детально зупинимося саме на них.

Проведення документальної виїзної перевірки – обов’язкова вимога

Згідно з п. 299.11 ПК порушення платниками ЄП вимог податкового законодавства мають бути встановлені під час проведення перевірок. За результатами таких перевірок обов’язково складається акт. І лише на його підставі контролюючий орган може прийняти рішення про анулювання статусу платника ЄП. Для єдинників четвертої групи навіть визначено вид перевірки – виїзна документальна.

На необхідності проведення перевірки та дотримання вимог щодо її виду неодноразово наголошував Верховний Суд. Так, в ухвалі від 07.04.20 р. у справі № 580/2475/19 (ЄДРСР, реєстр. № 88626979) та постанові від 06.05.20 р. у справі № 812/1137/16 (ЄДРСР, реєстр. № 89111217) він дійшов висновку, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника ЄП шляхом виключення з реєстру платників ЄП можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника та встановлених за її результатами порушень, через які платник не може перебувати у четвертій групі.

А у постанові від 03.12.20 р. у справі № 200/9334/19-а (ЄДРСР, реєстр. № 93301937) Верховний Суд конкретизував цей висновок, вказавши, що «відповідачем було проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу п. 299.11 ПК не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи».

Підсумуємо: якщо у вас виїзна документальна перевірка не проводилась, акт за її результатами не складався, а одразу (чи за результатами камеральної перевірки) було прийнято рішення про анулювання статусу єдинника четвертої групи, то це може бути самостійною та достатньою підставою для скасування такого рішення та підтвердження статусу єдинника на поточний рік.

Коли тривалість та розмір податкового боргу має значення

Найчастіше підставою для позбавлення податківцями єдинника четвертої групи цього статусу є наявність у останнього податкового боргу. Але норму пп. 291.51.3 ПК, тобто наявність у суб’єкта господарювання податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року, фіскали здебільшого застосовують неправильно. Практики знають випадки, коли агропідприємство позбавляли статусу платника ЄП за податковий борг менше 100 (!) грн.

Водночас вказаний критерій – це підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації суб’єкта господарювання як платника ЄП четвертої групи (п. 299.6 ПК). Тобто він стосується випадків обрання або переходу на спрощену систему оподаткування та є умовою, яка виключає набуття цього статусу.

Якщо ж особа вже зареєстрована єдинником четвертої групи та бажає підтвердити свій статус на поточний рік, то норма пп. 291.51.3 ПК не може бути підставою для відмови у цьому. Адже перелік підстав, за якими контролюючий орган може анулювати статус єдинника, чітко визначений п. 299.10 ПК, і в ньому відсутня така підстава, як наявність податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року.

Іншими словами, податковий борг станом на 1 січня може лише обмежити право платника перейти до четвертої групи єдинників, однак не є підставою для анулювання цього статусу особам, які вже є такими платниками, а не лише мають намір ними стати.

Утім, наявність податкового боргу може призвести до анулювання цього статусу, але за інших умов – коли податковий борг перевищує 3 060 грн на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Тобто податковий борг має існувати протягом 6 послідовних календарних місяців, а не тільки на 1 січня звітного року. Це прямо випливає із з пп. 3 п. 299.10, пп. 8 пп. 298.2.3, абзацу третього п. 59.1 ПК.

Підтвердження цієї позиції знаходимо і в практиці Верховного Суду: у постановах від 26.02.19 р. у справі № 816/513/17 (ЄДРСР, реєстр. № 80126868), від 05.03.19 р. у справі № 818/606/17 (ЄДРСР, реєстр. № 80347728), від 20.06.19 р. у справі № 822/1807/17 (ЄДРСР, реєстр. № 82541093).

Підсумуємо: анулювання статусу платника ЄП четвертої групи у нашому випадку буде правомірним лише за доведення податківцями одночасної наявності таких ознак:

податковий борг перевищує 3 060 грн;

такий податковий борг наявний протягом 6 послідовних календарних місяців – на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів;

цей факт зафіксовано в акті, складеному за результатами виїзної документальної перевірки.

Неподання податкової звітності як підстава для анулювання

Ще однією підставою для позбавлення єдинників четвертої групи їхнього статусу є неподання ними податкової звітності, передбаченої пп. 295.9.1 та 298.8.1 ПК.

Нагадаємо, вказаними нормами встановлено умови та порядок щорічного підтвердження статусу платника ЄП четвертої групи. Так, сільгосптоваровиробники для такого підтвердження подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з ЄП на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється ЄП (сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду  (озер, ставків та водосховищ), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з ЄП на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки – контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юрособи);

розрахунок частки сільгосптоваровиробництва (юрособи) – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Із буквального тлумачення пп. 5 п. 299.10 ПК випливає, що анулювання статусу єдинника четвертої групи можливе в разі встановлення факту неподання вищевказаної звітності. Отже, у разі несвоєчасного подання такі наслідки наступати не повинні.

До того ж ПК не врегульовує питання, чи вважати порушенням обов’язку із подання звітності, коли загальна податкова декларація вчасно подається єдинником четвертої групи контролюючому органу за своїм місцезнаходженням та приймається останнім, а звітну податкову декларацію контролюючий орган за місцем розташування земельної ділянки не приймає (вважає неподаною). Чи навпаки – загальна податкова декларація не приймається податківцями, а звітна – реєструється вчасно (до 20 лютого поточного року).

На нашу думку, у цьому разі має застосовуватися принцип презумпції правомірності рішень платника податків: якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь першого.

Презумпція сформульована як принцип у пп. 4.1.4 ПК. Саме таким чином установлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у п. 56.21 ПК для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Вищенаведене взяв до уваги Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.02.20 р. у справі № 640/9518/19 (ЄДРСР, реєстр. № 87618403):

«…Податковим законодавством не передбачено пропуск встановленого строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для непідтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру платників…».

Утім, як установлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем в апеляційній скарзі, звітна декларація платника ЄП четвертої групи була подана позивачем вчасно (14.02.19 р.) за місцем розташування земельних ділянок і прийнята до Семенівської ДПІ Менського управління ГУ ДФС України в Чернігівській області, про що свідчать квитанції № 9021483818 та № 9021483980. За цих обставин висновки суду першої інстанції про необґрунтованість відмови податкового органу в підтвердженні позивачу статусу платника ЄПчетвертої групи на 2019 рік є правильними.

Верховний Суд відмовив податківцям у відкритті касаційного провадження у справі № 640/9518/19, тож вищенаведене рішення апеляційної інстанції є остаточним.

Не кожна помилка є фатальною

Під пп. 5 п. 299.10 ПК фіскали «підганяють» і ситуації, коли податкова звітність була подана вчасно, проте із помилками: неправильним зазначенням типу звітності, назви контролюючого органу, коду КОАТУУ та ін.

У цьому разі вони протягом 5 робочих днів з дати отримання звітності направляють платникам повідомлення, що декларація вважається неподаною у зв’язку із порушенням вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок та повноту заповнення податкової звітності. А неподання звітності відкриває шлях для застосування пп. 5 п. 299.10 ПК, тобто можливість анулювати стутус єдинника четвертої групи.

Звісно, якщо агропідприємство заздалегідь направило податкову звітність, то в разі її неприйняття податківцями воно встигне виправити помилку та до 20 лютого подати відкориговану звітність. Але якщо декларації були подані незадовго чи взагалі напередодні настання граничного строку?

Судова практика із цього питання поки що не є сталою.

Так, у постанові від 19.03.19 р. у справі № 810/110/16 (ЄДРСР, реєстр. № 80580344) Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для невизнання декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Застосовуючи такий підхід, суди стають на бік платників здебільшого в разі, коли можуть кваліфікувати помилку як технічну, незначну чи надмірно формальну.

Наприклад, Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 03.06.21 р. у справі № 280/5601/20 (ЄДРСР, реєстр. № 97459776) зазначив, що податкова декларація була подана з технічною помилкою – вказано, що вона є одночасно звітною та загальною. Наявна помилка у декларації не заважає її ідентифікації, не викривлює показники. Тому «не слід встановлювати для позивача відповідальність у вигляді виключення з реєстру та позбавлення статусу платника єдиного податку через технічну помилку у своєчасно поданій декларації, у той час як помилка була самостійно виявлена платником та не впливає на податкові показники».

Цей же суд у постанові від 11.05.21 р. у справі № 280/6787/20 (ЄДРСР, реєстр. № 96797402) вказав, що для підтвердження статусу платника ЄП позивачем було подано, серед іншого, загальну звітну декларацію платника ЄП четвертої групи на поточний рік, проте без проставляння позначки у графі «Загальна».

За висновком суду апеляційної інстанції, податковий орган, перевіряючи подані документи, вдався до занадто формального підходу, оскільки інформація, яка містилася у такій декларації, давала можливість перевірити та підтвердити, що платником податків подано саме загальну звітну декларацію.

Тож апеляційним судом встановлено, що правові підстави для анулювання позивачеві реєстрації платника ЄП четвертої групи відсутні.

Ще один приклад. П’ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.02.21 р. у справі № 540/2550/20 (ЄДРСР, реєстр. № 94903026) зробив висновок, що неправильне найменування контролюючого органу – ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі замість ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі не впливає на порядок адміністрування ЄП, оскільки при фактичному отриманні контролюючим органом такої звітності це не унеможливлює і не ускладнює перевірку зазначених у ній платником даних.

Більше того, як вбачається із квитанцій № 2, подана 20.02.20 р. засобами електронного зв’язку загальна декларація платника ЄП четвертої групи за 2020 рік доставлена до районного рівня 2110 ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (Херсонський), тобто саме до контролюючого органу, в якому позивач перебуває на обліку.

Із викладеного випливає, що, приймаючи рішення про відмову в прийнятті декларації платника ЄП четвертої групи за 2020 рік (загальної), контролюючий орган допустив надмірний формалізм та діяв непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача (анулювання реєстрації платника ЄП четвертої групи) і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

На противагу вищенаведеному підходу, Верховний Суд у постанові від 07.04.20 р. у справі № 640/11893/19 (ЄДРСР, реєстр. № 88627775) дійшов до висновку, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному п. 46.5 ПК та чинному на час її подання. Вона повинна містити всі необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору, визначених п. 48.3, 48.4 ПК.

Код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ є обов’язковим реквізитом декларації платника ЄП четвертої групи за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 19.06.15 р. № 578. Тож суди в повному обсязі встановили склад податкового правопорушення, яке полягає у недостовірності даних у декларації єдинника четвертої групи за 2019 рік обов’язкового реквізиту – коду органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ.

Отже, у контролюючого органу були підстави для надання Товариству письмового повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації.

На щастя для платників ЄП, нижчі суди не сприймають таку позицію цілком і повністю. Наприклад, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 28.01.21 р. у справі № 640/6877/20 (ЄДРСР, реєстр. № 88627775) зробив такі логічні висновки: доводи апелянта про помилки в декларації в коді органу місцевого самоврядування за КОАТУУ колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки норми ПК не містять положень, що за наявності помилок у податковій звітності платнику податків може бути відмовлено у наданні (підтвердженні) статусу єдинника четвертої групи. Також безпідставними є твердження апелянта про неприйняття звітності, оскільки вищенаведеними квитанціями № 2 підтверджено її прийняття.

Колегія суддів наголосила, що основною умовою для набуття юрособою статусу платника ЄП є наявність частки сільгосптоваровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 %, а не необхідність встигнути до 20 лютого подати пакет документів. Умова про подання звітності позивачем виконана, тому відповідач не мав достатніх правових підстав для відмови у підтвердженні статусу платника ЄП четвертої групи.

Сподіваємося, що і в цьому питанні судова практика вирівняється і спори вирішуватимуться на користь платників ЄП четвертої групи. Принаймні, всі передумови для цього є.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *