Консультація опублікована в системі Expertus: Головбух-Агро
Запитання: У відповідності до рішення суду успадковано за двома спадкоємцями по 1/2 частині всіх прав і обов’язків померлого засновника ФГ. За життя засновник отримав у постійне користування землю для створення цього ФГ. Право постійного користування за спадкоємцями зареєстровано в Реєстрі в 2020 році. Один з вказаних спадкоємців також помер — 20.04.2021р. (до прийняття Закону № 1423). Чи матиме за Законом № 1423 право викупу всієї земельної ділянки постійного користування спадкоємець, який залишився після померлого первісного засновника ФГ? Чи успадкують права на викуп або права постійного користування (1/2 частини вказаної ділянки) майбутні спадкоємці, які приймуть спадщину після померлого 20.04.2021 спадкоємця первісного засновника ФГ?
Відповідь: Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2020 № 552-IX (надалі – Закон № 552), який набрав чинності 01.07.2021, зроблена спроба врегулювати питання т.зв. «рудиментарних» прав – тобто тих, які особи могли набувати за попереднім законодавством, однак не вправі набувати на даний час.
Мова йде про належне громадянам право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства. Також до цієї категорії віднесено і орендарів, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року.
Такі особи мають право на викуп вказаних земельних ділянок у власність:
- з розстрочкою платежу до 10 років;
- за ціною нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок;
- без проведення земельних торгів.
У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
Вищенаведені правила згідно із Законом № 552 вміщено у п. 61 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ).
Та така спроба носила половинчатий характер, оскільки не охоплювала спадкоємців фізосіб – постійних (довічних) землекористувачів, яким земельні ділянки надавались для ведення фермерського господарства. Як свідчить численна актуальна судова практика, саме спадкоємці фермерів наразі не можуть переоформити на себе речове право постійного користування/довічного успадкованого володіння землею, яке має спадкуватися.
Розуміючи це, законодавець Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX (далі – Закон № 1423), який набрав чинності 27.05.2021, доповнив п. 61 ЗКУ нормою такого змісту: «Право викупу також належить громадянам України – спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності зберігаються за суб’єктами відповідного права, які не здійснили викуп таких ділянок відповідно до абзацу першого п. 61 ЗКУ».
У запитанні вказано, що право постійного користування за спадкоємцями засновника фермерського господарства зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2020 році.
Водночас, спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тобто не майна чи речей, а саме прав і обов’язків (ст. 1216 ЦКУ). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, яким є день смерті, і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).
У ст. 1219 ЦКУ міститься перелік прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини. Це:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦКУ.
Як бачимо, у вказаному переліку немає права постійного користування земельною ділянкою. Тож таке право в силу ст. ст. 1216, 1218, 1219 ЦКУ спадкується.
А це означає, що зареєстрована у 2020 році частка у праві постійного землекористування, яка належала померлому 20.04.2021 спадкоємцю засновника ФГ, має перейти у спадщину його спадкоємцям.
Наведене перекликається і з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до вказаної Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідності дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннорт проти Щвеції» від 23.09.1982 р., «Новоселецький проти України» від 11.03.2003 р., «Федоренко проти України» від 01.06.2006 р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Вищенаведені міркування Європейський суд з прав людини та національні суди застосовують не лише до речей (як рухомих, так і нерухомих), а і до майнових/речових прав.
Отже, в силу п. 61 ЗКУ право на викуп земельної ділянки, що передавалась у постійне користування засновнику ФГ, матимуть:
- спадкоємець засновника ФГ (далі у прикладі – Особа 1);
- спадкоємці померлого 20.04.2021 спадкоємця засновника ФГ (далі у прикладі – Особа 2).
При цьому земельна ділянка придбаватиметься ними у спільну часткову власність, де частка Особи 1 становитиме ½ земельної ділянки, а іншу ½ розділять порівну між собою спадкоємці Особи 2. Наприклад, якщо останніх буде двоє (для прикладу – дружина та син Особи 2), то у разі викупу земельної ділянки частка Особи 1 становитиме ½ земельної ділянки, частка дружини Особи 2 складатиме ¼ земельної ділянки, а частка сина Особи 2 дорівнюватиме ¼ земельної ділянки.