Агрохолдінг: зосередження діяльності на одному сільгосппідприємстві

Запитання: Де-факто у агрохолдингу перебуває 4 сільськогосподарських підприємства – юрособи, кожне з яких має свій власний масив землі, яким користується на підставі договорів оренди земельного паю. Не в усіх договорах оренди прописана згода на суборенду. Але для зручності ведення фінансової діяльності хотілось би зосередити ведення всієї діяльності на одному підприємстві, щоб і витрати і земля, і отриманий урожай відображались з одного підприємства. Чи є якийсь легальний спосіб використовувати землю інших підприємств без реєстрації договору суборенди?

Відповідь: Одним із варіантів вирішення цього питання є реорганізація вказаних сільгосппідприємств.

Так, згідно із ч. 1 ст. 104 ЦКУ[1] юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Отже, оренда земельної частки (паю) має переходити у процесі реорганізації юридичної особи до її правонаступників.

У ч. 4 ст. 34 Закону про оренду землі[2], яку суди застосовують по аналогії і до оренди земельних часток (паїв)[3], міститься норма, згідно із якою реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Це означає, що перехід права оренди до правонаступника реорганізованої юрособи не відбувається лише у разі, коли сторони в договорі оренди прямо обумовили, що:

  • після реорганізації орендаря право оренди до його правонаступників не переходить; або
  • в разі реорганізації орендаря договір оренди припиняється.

Якщо ж у договорі оренди землі взагалі нічого не вказано щодо цього питання, або продубльована норма ч. 4 ст. 34 Закону про оренду землі, то право оренди земельної ділянки переходить у процесі реорганізації до правонаступника юридичної особи-орендаря.

Тож сільгосппідприємства, від яких бажано отримати орендовані земельні частки (паї), можуть приєднатися (в порядку ст. ст. 106, 107 ЦКУ) до сільгосппідприємства, де потрібно акумулювати всю орендовану землю. У такому випадку до с/г підприємства – правонаступника перейдуть всі права і обов’язки реорганізованих агропідприємств, у тому числі й за договорами оренди земельних часток (паїв).

Вищевикладена позиція підтверджена і судовою практикою, в тому числі і Верховного Суду (див., зокрема, постанову від 10.10.2018 у справі 138/1848/17[4]).

Якщо всі чотири агропідприємства конче необхідно зберегти, можна скористатись ст. 109 ЦКУ, згідно із якою виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Тож як варіант можна виділити із трьох агропідприємств юридичні особи, яким передати за розподільчим балансом права та обов’язки за договорами оренди земельних часток (паїв), а потім приєднати ці юридичні особи до агропідприємства, в якому необхідно сконцентрувати всі орендовані паї.

Верховний Суд донедавна цілковито підтримував цю позицію: у постанові від 12.03.2020 у справі № 291/1478/18[5] наголошувалось, що права і обов’язки щодо прав оренди на земельні ділянки перейшли до виділеної юридичної особи як до правонаступника агрофірми за розподільчим балансом. Адже перехід прав і обов’язків щодо права оренди на земельну ділянку за розподільчим балансом від юридичної особи-орендаря до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, є реорганізацією юридичної особи-орендаря, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 32 Закону про оренду землі, а тому не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Однак в ухвалі від 29.04.2020[6] Верховний Суд вказав, що наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов’язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво. Тож передача права оренди земельних ділянок в результаті виділу за розподільчим балансом іншій юридичній особі без згоди орендодавця свідчить про невиконання орендарем обов’язків, передбачених ст. 25 Закону про оренду землі та умов договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання. Відтак Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав цю справу № 291/1009/18 на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

Тому до вирішення вказаної справи Об’єднаною палатою КАС ВС радимо застосовувати варіант із виділом лише у крайньому разі.

Другим можливим варіантом досягнення мети, вказаної у запитанні, є укладення кожним із 3-ма сільгосппідприємств договору про спільну діяльність без створення юридичної особи на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) із сільгосппідприємством, яке фактично здійснюватиме обробіток землі.

Укладення цього договору буде правомірним, якщо у договорах оренди земельних часток (паїв) немає заборони на його укладення та/або прямо не передбачено, що на його укладання потрібна згода орендодавця.

Аби мінімізувати ризик розірвання з ініціативи орендодавців договорів оренди паїв з причини передачі орендованих паїв іншій особі без згоди орендодавців, умови договору про спільну діяльність слід прописати таким чином, щоб було очевидно, що право оренди не передається орендарями іншій особі. Зокрема, можна прописати, що кожне із трьох агропідприємств у якості вкладу в спільну діяльність передає право доступу до орендованих ними земельних часток (паїв) для спільного обробітку землі. Разом із тим, ні земельна ділянка, ні право оренди ним у спільну діяльність не передається.

На цьому наголошує і Верховний Суд у постанові від 01.08.2019 у справі № 921/1204/15-г/6[7], відносячи договір про спільну діяльність до виду договорів, які не тягнуть за собою передачу прав на земельну ділянку.

Загальні положення про договір простого товариства містяться в ст. ст. 1132 – 1143 ЦКУ. Прописуючи умову щодо мети СД, слід зазначити про те, що нею є досягнення спільного результату (цілей) внаслідок спільного обробітку землі.

Вкладом у СД с/г підприємства, що здійснюватиме фактичний обробіток паїв, буде праця його працівників із застосуванням власного інвентарю, техніки для спільного обробітку землі, посівних матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин і т.д.

Водночас, вироблена сільгосппродукція/прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, має розподілятися між сторонами. Тобто, повністю позбавити продукції/прибутку сторону – орендаря паїв не вдасться. Так само не можна буде передати с/г підприємству, що фактично здійснюватиме обробіток паїв, і зобов’язання зі сплати орендної плати за договорами оренди земельних часток (паїв), бо, як вже наголошувалось вище, право оренди у спільну діяльність не передаватиметься.

Однак можна так визначити розмір частки у прибутку від СД орендаря паїв, щоб вона дорівнювала розміру орендної плати за такі паї.

Отже, договір про спільну діяльність не дає можливості повністю зосередити ведення всієї діяльності на одному підприємстві (щоб і витрати, і земля, і отриманий урожай відображались в одного підприємства). Проте такий договір дозволяє так організувати роботу сільгосппідприємств, що де-факто входять до складу агрохолдінгу, щоб максимально наблизитись до цієї мети.

Не зайвим буде нагадати, що відповідно до п. 64.6 ПКУ[8] договори про СД на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені ПКУ, мають перебувати на обліку у контролюючих органах. Договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, не перебувають на обліку в контролюючих органах.

Згідно із абз. 4 п. 3.5 Порядку № 1588[9] взяття на облік договору про спільну діяльність здійснюється шляхом додаткового взяття на облік самого учасника такого договору як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору. Згідно з п.1. 7 вказаного Порядку такий відповідальний учасник називається уповноваженою особою.

Договір про СД знімається з обліку у контролюючих органах після його припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої він був укладений, визнання його недійсним у судовому порядку, а також у разі анулювання реєстрації платником ПДВ за умови відсутності грошових зобов’язань і податкового боргу або після їх погашення (п. 67.4 ПКУ, п. 11.20 Порядку № 1588).

Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг, що здійснюються договором про СД, то такий порядок визначається нормами, передбаченими розділом V ПКУ, без будь-яких особливостей. Характерною відмінністю такої діяльності є лише окремий облік таких операцій, який здійснюється уповноваженою особою.

Зазначимо, що передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів СД без утворення юридичної особи, їх повернення таким платником податку після закінчення СД та передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у СД без утворення юридичної особи, а також повернення послуг, з метою оподаткування ПДВ вважаються операціями з постачання послуг (пп. 14.1.185 ПКУ).

 

[1] Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

[2] Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

[3] Див., зокрема, постанову Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 138/2951/17 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87601945.

[4] http://reyestr.court.gov.ua/Review/77136272

[5] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88337602

[6] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89130925

[7] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83593138

[8] Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

[9] Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 № 1588.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *