Три шляхи продажу фермерського господарства

Опубліковано:  довідник Економіста № 5 за травень 2019 рік, с.68-77.

Кожен, хто мав справу із нормативним регулюванням існування фермерських господарств, може підтвердити, що законодавець дуже поскупився на законодавчі норми щодо цих сільськогосподарських утворень. І це попри те, що фермерські господарства визнаються законодавцем прогресивною формою підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України!

Профільний Закон України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» містить всього 38 статей, та й підзаконних нормативно-правових актів в цій сфері прийнято вкрай мало. Напевно, більшість питань функціонування фермерських господарств планувалось вирішувати на підставі положень, прописаних в їх статутах, однак на повірку цей задум не спрацював – невиважені та недеталізовані статути фермерських господарств спричиняють не меншу кількість судових спорів, ніж куце законодавство з цього питання.

Це повною мірою стосується і процедури продажу фермерського господарства. Профільний закон присвячує їй лише одну коротеньку статтю, та й та викликає більше запитань, аніж розв’язує проблем.

 Шлях 1. Продаж ЦМК

 Можливість застосування цього варіанту випливає із частини 2 ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV (далі – Закон про ФГ).Згідно з цією нормою, за рішенням членів фермерського господарства таке фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У законодавстві поряд із поняттям «цілісний майновий комплекс» (ЦМК) є поняття «єдиний майновий комплекс» (ЄМК). У правозастосовчій практиці вони вживаються як синоніми, тож ми теж дотримуватимемось такого підходу.

Поняття ЄМК міститься, зокрема, в частині 1 ст. 191 Цивільного кодексу України (ЦКУ) та п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабміну України від 10.10.2003 р. № 1440. Ознаки цього правового явища закріплено і в законодавстві, що регулює діяльність фермерських господарств. Приміром, у частині 1 ст. 22 Закону про ФГ передбачено, що фермерське господарство як ЦМК включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання.

Складеному капіталу ФГ присвячено. 19 Закону про ФГ. До нього можуть входити будівлі, споруди; облаштування, матеріальні цінності, цінні папери; продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності; одержані доходи; інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом; право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням; інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність);грошові кошти, що їх передають члени ФГ до його складеного капіталу.

Отже, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає всі рухомі та нерухомі речі, майнові права, грошові кошти, що передані до складеного капіталу, а також не розподілений прибуток, майнові та інші зобов’язання фермерського господарства.

 Сторони договору. Відповідно до ст. 20 Закону про ФГ, майно фермерського господарства належить йому на праві власності. А оскільки цілісний майновий комплекс складається із майна фермерського господарства, то продавцем ЦМК фермерського господарства є саме таке господарство.

Законодавство не передбачає, яким чином здійснює свою діяльність фермерське господарство без ЦМК. При цьому відчуження ЦМК не визначено в ст. 35 Закону про ФГ як підставу для припинення діяльності фермерського господарства. Тому можна дійти висновку, що після продажу ЦМК фермерське господарство продовжує існувати та має право здійснювати свою діяльність без будь-яких обмежень.

Покупцями фермерського господарства як ЦМК уст. 22 Закону про ФГ визначено громадян України, які мають право на створення фермерського господарства, а також юридичних осіб України, які використовуватимуть такий ЦМК для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вимоги до громадян України, які мають право на створення ФГ, містяться у ст. 5 Закону про ФГ. Фермерське господарство може бути створене і кількома громадянами України, але вони мають бути родичами або членами сім’ї, яких зазначено у ст. 3 Закону про ФГ.

Тож покупцем фермерського господарства як ЦМК може бути дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку. Якщо покупців — громадян України декілька, вони мають бути родичами або членами сім’ї відповідно до ст. 3 Закону про ФГ.

Стосовно юридичної особи України – покупця законодавство України особливих вимог не висуває. Тож юрособа після набуття права власності на ЦМК ФГ відображає операцію з його придбання у своїй бухгалтерській та фінансовій звітності за загальними правилами придбання відповідних активів.

Предмет договору. Відповідно до ст. 188 ЦКУ, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Вище було наведено складові ЦМК фермерського господарства. З огляду на це можна стверджувати, що ЦМК є складною річчю. Тому в разі визначенняпредмета договору не радимо зазначати, що ним є «ЦМК фермерського господарства» .Адже в разі виникнення непорозумінь між сторонами щодо складових такого ЦМК договір вважатиметься неукладеним з огляду на відсутність погодження сторонами такої істотної умови будь-якого договору, як його предмет. Таким чином, при відчуженні ЦМК фермерського господарства у розділі «Предмет договору» варто виокремити та конкретизувати кожну його складову.

При цьому права вимоги та борги ФГ потребуватимуть окремого застереження, бо їх перехід до іншої особи, згідно зі ст. 512—523 ЦКУ, потребує заміни відповідно кредитора і боржника у зобов’язанні.

Переведення боргів можливе за наявності згоди контрагентів ФГ – кредиторів за відповідними зобов’язаннями (ст. 520 ЦКУ). Очевидно, що таку згоду потрібно отримати до відчуження боргу у складі ЦМК. Тому, визначаючи предмет договору відчуження ЦМК фермерського господарства, до якого входять борги/майнові зобов’язання ФГ, у договорі (а краще — в окремому додатку) потрібно навести перелік усіх боргів/зобов’язань, що включаються до складу ЦМК. До переліку треба внести кредитора, підстави виникнення боргу, а також відомості про отримання письмової згоди кредитора на переведення боргу.

Відчуження прав вимоги не має викликати труднощів , оскільки для цього не потрібно залучати третіх осіб. Достатньо лише підписати між сторонами договори про відступлення прав вимоги, найкраще — під час нотаріального посвідчення договору відчуження ЦМК.

Варто подбати і про документи, які підтверджуватимуть склад та характеристики складових ЦМК. У тексті договору відчуження доцільно закріпити перелік таких документів та передбачити, що їх передано набувачу ЦМК у момент підписання договору. Стосовно нерухомого майна такими документами будуть ті, які посвідчують право власності ФГ, відсутність заборон відчуження тощо. Щодо рухомих речей чітких вимог законодавство не містить. Проте на практиці з цією метою використовують Акт інвентаризації, проведеної відповідно до встановлених законодавчих правил, а також фінансову звітність ФГ(зокрема, баланс). При цьому набувачу ЦМК радимо залучити незалежного аудитора для підтвердження відповідності фінансової звітності фермерського господарства теперішньому складу і вартості ЦМК ФГ. У цьому випадку до переліку названих документів додасться відповідний аудиторський висновок.

Державна реєстрація ЦМК. В частині 3 ст. 191 ЦКУ та частині 3 ст. 66 Господарського кодексу України (ГКУ) передбачено, що підприємство як ЄМК є нерухомістю. Отже, ЦМК фермерського господарства визнається нерухомістю.

В частині2 ст. 191 ЦКУ закріплено, що права на земельну ділянку та інші об’єкти нерухомого майна, які входять до складу ЄМК підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Разом із тим, відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі – Закон № 1952), підприємства як ЄМК є окремими та самостійними об’єктами, речові права на які потрібно реєструвати.

При цьому, згідно з частиною 2 ст. 331 ЦКУ, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої державної реєстрації. Аналогічне положення містить і частина 2 ст. 3 Закону № 1952.

З аналізу наведених вище законодавчих норм випливає, що право власності на ЦМК як складну річ та об’єкт правовідносин виникне у фермерського господарства в момент державної реєстрації права власності на такий ЦМК. До цього часу не можна говорити, що ЦМК перебуває у власності фермерського господарства, навіть якщо права на земельну ділянку та інші об’єкти нерухомого майна, які входять до складу ЦМК господарства, вже зареєстровані. З іншого боку, право власності на фермерське господарство як ЦМК може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій він розташований (частина 3 ст. 5 Закону № 1952).

Таким чином, для уникнення ризиків (у тому числі й визнання договору відчуження ЦМК недійсним) варто здійснювати державну реєстрацію права власності на фермерське господарство як ЦМК.

Форма договору. Відповідно до частини 1 ст. 657 ЦКУ, договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу фермерського господарства як ЦМК може відбуватися за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу ЦМК, або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) покупця ЦМК (частина 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII). «Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.»

Шлях 2. Продаж частки у статутному капіталі ФГ

У разі продажу ЦМК відчужується сукупність усіх видів майна, призначених для діяльності підприємства. Проте в разі продажу частки у статутному капіталі юрособи об’єкт правовідносин інший. Власне, ним є така частка з усією сукупністю корпоративних прав, яку посвідчує така особа.  Своєю чергою, об’єкт правовідносин зумовлює і відмінність у визначенні особи продавця при застосуванні цих конструкцій, адже відчужувати майно, за загальним правилом, може лише власник такого майна. Тож продавцем ЦМК юридичної особи буде саме власник такої юридичної особи, а частки у статутному капіталі –  учасник такої юридичної особи.

Вище вже зазначалось, що для продажу ЦМК сторони мають здійснити низку додаткових заходів: зареєструвати єдиний майновий комплекс як об’єкт нерухомості, вирішити питання із контрагентами підприємства, перереєструвати майно… Очевидно, що такі заходи потребують як часових, так і грошових витрат. Але процес переходу частки в статутному капіталі значно дешевший та швидший. Для цього достатньо укласти договір відчуження частки, ухвалити рішення про внесення змін до статуту та зареєструвати нову редакцію статуту із зазначенням нового складу учасників. У середньому ця процедура займає три робочі дні, проте за бажання та належної підготовки ці етапи можна пройти навіть за один робочий день.

При цьому результат і в першому, і в другому випадку є одним: отримання можливості розпоряджатися майном юридичної особи.

Тож цілком логічно, що отримання можливості розпоряджатися майном підприємства майже завжди відбувається шляхом зміни власника частки у статутному капіталі. Придбання ЦМК підприємства для отримання такої можливості наразі залишається в пріоритеті лише у процесі приватизації державного/комунального майна та при банкрутстві.

Саме тому у бізнесових колах, говорячи про продаж підприємства, у 99 % випадків мають на увазі відчуження частки в статутному капіталі юридичної особи.

Ситуація стосовно фермерських господарств ускладнюється тим, що чинне законодавство не передбачає обов’язковість формування у них статутного капіталу. Отже, більшість ФГ створювалась без формування статутного капіталу.

Разом із тим, законодавчі акти не містять заборону формування статутного капіталу у фермерському господарстві. Тому із закріпленого у ст. 19 Конституції України принципу стосовно того, що юридичним особам приватного права дозволено все, що прямо не заборонено законом, випливає такий висновок: компетентний орган управління ФГ може ухвалити рішення про формування його статутного капіталу. Це підтверджує є і частина 4 ст. 1 Закону про ФГ, в якій міститься перелік положень, які може містити статут ФГ. Такий перелік не є вичерпним. Це означає, що до статуту ФГ можна включити будь-які положення. Головне, щоб вони не суперечили законодавству України. Ба більше, практика знає випадки, коли в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань зареєстровані фермерські господарства зі статутним капіталом. Суди теж визнають право ФГ на створення статутного капіталу. Приміром, Пленум Вищого господарського суду України зазначає, що корпоративні відносини виникають, зокрема, й у фермерських господарствах (п.1.1 постанови від 25.02.2016 р.№ 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Дослідивши положення статуту фермерського господарства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 17.08.2017 р. у справі № 912/1182/17[1] дійшов висновку, що фермерське господарство, де створений статутний капітал, має ознаки корпоративного підприємства. Розмір статутного капіталу, порядок його формування та зміни (збільшення/зменшення) визначено положеннями статуту, ухвалення рішення про зміну розміру статутного капіталу віднесено до компетенції засновників (членів) фермерського господарства. Крім того, лише установчим документом визначається розмір частки у статутному капіталі, який належить кожному члену (учаснику). Внесення таких змін до розміру статутного капіталу та інший розподіл часток між членами внесків до статутного капіталу має наслідком внесення відповідних змін до статуту.

Окрім того, суди у спадкових спорах визнають право власності спадкоємця на частку у статутному капіталі[2], визнаючи таким чином вказану частку об’єктом цивільних правовідносин.

Алгоритм продажу частки у статутному капіталі ФГ, такий:

  1. Уповноважений орган фермерського господарства (визначається на підставі статуту) ухвалює рішення про формування статутного капіталу фермерського господарства, розподіл часток у статутному капіталі господарства між його членами, про внесення змін до статуту господарства та державну реєстрацію таких змін.
  2. Здійснення державної реєстрації нової редакції статуту фермерського господарства (зі статутним капіталом).
  3. Члени фермерського господарства оформляють внесення своїх вкладів до статутного капіталу.
  4. Члени фермерського господарства укладають договори купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі з особою, зацікавленою у набутті майна господарства.
  5. Уповноважений орган фермерського господарства (визначається на підставі статуту) ухвалює рішення про внесення змін до статуту господарства у зв’язку зі зміною складу його членів та про державну реєстрацію таких змін.
  6. Здійснення державної реєстрації нової редакції статуту фермерського господарства (із новим складом його членів).

Тепер про кожний з етапів докладніше.

Формування статутного капіталу. Насамперед слід зазначити, що Закон про ФГ не оперує терміном «статутний капітал» фермерського господарства. Разом із тим, у ст. 19 цього Закону вжито поняття «складений капітал». Цей термін застосовано як синонім поняття «майно фермерського господарства». Тож до складеного капіталу можуть входити будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

З визначень поняття «статутний капітал», наведених у Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III та у Методичних рекомендаціях з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств, затверджених Укоопспілкою 28.07.2006 р., виходить, що статутний капітал суб’єкта господарювання складається із вкладів його засновників (учасників), а розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Із буквального тлумачення ст. 19 Закону про ФГ вбачається, що джерела формування складеного капіталу ФГ набагато різноманітніші. Окрім майна та майнових прав, що їх передають члени ФГ, до складеного капіталу входять продукція, вироблена самим господарством у результаті господарської діяльності; доходи, одержані ФГ; інше майно, набуте ФГ на підставах, не заборонених законом.

І хоча слово «складений» у ст.  113, 115, 116 ЦКУ вживається в дужках поряд зі словом «статутний», складений капітал саме фермерського господарства не є тотожним його статутному капіталу: перше поняття є ширшим.

Таким чином, наведені тези обґрунтовують можливість формування саме статутного капіталу у вже створеному фермерському господарстві. Для цього уповноважений орган фермерського господарства має ухвалити рішення про:

  • формування статутного капіталу ФГ;
  • розподіл часток у статутному капіталі господарства між його членами;
  • внесення змін до статуту господарства у зв’язку із формуванням статутного капіталу.

Державна реєстрація нової редакції статуту ФГ (зі статутним капіталом). Відповідно до частини 4 ст. 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон № 755), для цього державному реєстратору мають бути подані:

  • заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань;
  • примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) вказаного вище рішення уповноваженого органу фермерського господарства.

Звертаємо увагу, що, згідно з  п. 6 частини 1 ст. 15 Закону № 755, справжність підписів членів фермерського господарства на рішенні про внесення змін до статуту фермерського господарства засвідчується нотаріально.

Статут фермерського господарства у новій редакції. Так само як і на рішенні, справжність підписів членів фермерського господарства на статуті господарства засвідчується нотаріально;

  • документ про сплату адміністративного збору(в 2019 році розмір такого збору в розглядуваному випадку становить 580 грн).

Строк розгляду документів державним реєстратором — 24 години з моменту надходження документів для проведення державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів.

Внесення членами ФГ своїх вкладів до статутного капіталу

З огляду на створення у ФГ статутного капіталу, до таких господарств за аналогією може бути застосована частина 3 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р.№ 2275-VIII, згідно з якою частка учасника такого товариства може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено.

Тому, аби не піддавати ризику визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ФГ та з огляду на невнесення членом такого господарства свого вкладу до статутного капіталу, радимо документально оформити таке внесення.

Приміром, сплату грошових коштів підтверджуватиме відповідний фінансовий документ (квитанція, платіжне доручення тощо).А якщо член ФГ бажає здійснити свій внесок до статутного капіталу майновими правами або іншим майном, має бути складений відповідний акт приймання-передачі майна як внеску до статутного капіталу. Такий акт з боку фермерського господарства має підписати його голова або інша уповноважена особа.

Відчуження 100 % частки у статутному капіталі ФГ. Членами фермерського господарства можуть бути лише фізичні особи, які є родичами між собою (ст. 3 Закону про ФГ). Придбавши частку в статутному капіталі ФГ, особа стає членом такого господарства. Тому цілком очевидним є висновок, що набувачем такої частки може бути одна фізична особа або декілька фізичних осіб, які пов’язані родинними зв’язками, наведеними у ст. 3 Закону про ФГ.

Юридична особа придбати частку у статутному капіталі ФГ не може, на відміну від придбання ЦМК ФГ. Таку можливість прямо передбачено в ст. 22 Закону про ФГ.

Таким чином, придбання юридичною особою частки у статутному капіталі ФГ або її придбання декількома фізичними особам, які не є родичами між собою, суперечитиме ст. 3 Закону про ФГ.

Законодавство України не містить положення, яке зобов’язує сторони в обов’язковому порядку нотаріально посвідчувати договір відчуження частки у статутному капіталі юрособи. Однак для державної реєстрації змін, пов’язаних зі зміною складу членів ФГ, потрібно буде подати примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію договору про відчуження частки у статутному капіталі ФГ (п. 10 частини 4 ст. 17 Закону № 755).

Оскільки нотаріуси посвідчують копію підписаних фізичними особами документів лише тоді, коли підписи на оригіналі документа нотаріально посвідчені, то для виготовлення нотаріальної копії договору відчуження частки у статутному капіталі ФГ доведеться нотаріально посвідчувати і сам договір відчуження.

Тож якщо сторони договору не бажають витрачати кошти на нотаріальне посвідчення договору відчуження частки, в такому договорі варто передбачити, що його укладено в трьох примірниках — по одному для кожної зі сторін та один для подання державному реєстратору.

Ухвалення уповноваженим органом ФГ рішення про внесення змін до статуту фермерського господарства у зв’язку зі зміною складу його членів та здійснення державної реєстрації таких змін особливостей не мають. Ці етапи схожі на два перші, описані вище. Зауважимо лише, що державному реєстратору додатково подаватиметься нотаріально засвідчена копія договору про відчуження частки у статутному капіталі ФГ.

Шлях 3. Відчуження складових ЦМК

Ще однією альтернативою продажу ФГ є відчуження кожної складової ЦМК окремо. У такому разі усуваються такі обтяжливі для сторін процедури, як реєстрація права власності на ЦМК як об’єкт нерухомості, вирішення питань із кредиторами ФГ щодо переведення боргів тощо.

Крім того, в разі придбання майна ФГ особа не набуває статусу члена фермерського господарства. З огляду на це розглядуваний варіант (на відміну від відчуження частки у статутному капіталі) буде оптимальним тоді, коли набувачем майна фермерського господарства бажає стати юридична особа.

Водночас недоліком цього шляху є  втрата цілісності бізнесом («комплексності» продажу). Тож відчуження того чи іншого виду майна юридично не залежатиме від відчуження решти, що може не влаштовувати як одну, так й іншу сторону.

При відчуженні кожної складової ЦМК окремо застосовуються загальні положення законодавства щодо продажу кожного виду майна.

Відповідно до частини 1 ст. 657 ЦКУ, договір купівлі-продажу нерухомих речей (будівель, земельних ділянок) укладатиметься у письмовій формі і підлягатиме нотаріальному посвідченню. Посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна проводитиметься за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї зі сторін відповідного правочину (частина 4 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII).

У подальшому право власності на набуті нерухомі речі потрібно зареєструвати (частина 1 ст. 182 ЦКУ). При цьому, згідно з частиною 2 ст. 331 ЦКУ та частиною 2 ст. 3 Закону № 1952, право власності на нерухомість виникає з моменту такої державної реєстрації.

При відчуженні рухомих речей відповідний договір нотаріально посвідчувати не обов’язково. Тому зазвичай такі договори укладаються у простій письмовій формі. У такому договорі слід детально прописати умови щодо предмету (з переліком відчужуваного рухомого майна та його характеристиками), ціни договору, прав та обов’язків сторін (у тому числі порядку та строків оплати вартості майна), відповідальності за невиконання зобов’язань за договором.

При відступленні прав вимоги та переведенні боргів слід керуватися ст. 512—523 ЦКУ .

Як бачимо, оформити продаж фермерського господарства можна по-різному. Кожен з наведених варіантів має свої переваги та вади. Головне — обрати той, який за мінімального дискомфорту забезпечить задоволення всіх інтересів сторін.

[1]http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68449838

[2]http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72746042, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68660291

 


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *