Плата за землю у разі придбання нерухомості

Опубліковано: журнал БухгалтеріяUA № 11 від 11.03.2019 – стор. 60-61.

Податкова консультація

від 04.02.2019 р. 385/ІПК/28-10-27-01-11

Про плату за землю

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби розглянув звернення Товариства щодо плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє.

Роз’яснення щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені надані узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків.

Здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні). З огляду на це, пропонуємо АТ «…» врегулювати з відповідним органом місцевого самоврядування питання щодо оформлення та набуття Банком згідно з чинним законодавством права власності/користування земельною ділянкою.

Водночас, звертаємо увагу, що орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, а також враховуючи рішення Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015 (у справі №5023/3993/12 (5023/90574/11) та від 30.11.2016 (у справі №922/1008/15), може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

В свою чергу, Верховним Судом України у справі №6-253цс16 від 13.04.2016 зроблений висновок, що загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований, закріплений у ст. 120 Земельного кодексу України. Виникнення прав власності на об’єкт нерухомості у юридичної особи призводить до виникнення права на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт, а також обов’язку вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку. Умови цивільно-правових угод щодо купівлі-продажу об’єкта нерухомості не можуть змінювати виконання обов’язку, встановленого податковим законодавством.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Коментар: ІПК написана в притаманній ДФС манері «ясно, що нічого не ясно». Так, спочатку ДФС посилається на затверджену наказом Мінфіну від 06.07.2018 № 602 Узагальнюючу податкова консультація щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені. За цією УПК, як відомо, «особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок».

У другій частині ІПК містяться традиційні для подібних ІПК залякування власників нерухомості щодо позовів місцевих рад про стягнення розміру неотриманої орендної плати.

Найбільшу інтригу містить у собі третя частина ІПК, у якій ДФС згадує постанову Верховного Суду України у справі № 6-253цс16 від 13.04.2016. Чому інтригу? Бо одразу незрозуміло, до чого така згадка. Так, вказана постанова прийнята не в адміністративній справі (зокрема, щодо правомірності нарахування земельного податку), а у цивільній справі стосовно захисту прав власності. Крім того, з моменту прийняття постанови ВСУ від 13.04.2016 минуло майже три роки, протягом яких з’явилась низка судових рішень (в т.ч. і нового Верховного Суду), які «відшліфували» позицію, вміщену у постанові Верховного Суду України у справі № 6-253цс16 від 13.04.2016.

І найголовніше – вказана постанова не має відношення до запитання у ІПК, оскільки п.287.6 ПКУ, який регулює момент виникнення у набувача нерухомості обов’язку зі сплати земельного податку, не пов’язує такий момент із виникненням права власності на землю. Вказаний пункт чітко визначає, що такий обов’язок з’являється з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку. А це, як кажуть в Одесі, «две большие разницы».

 


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *