Коментар щодо сплати земельного податку новим власником будівлі

Опубліковано: журнал БухгалтеріяUA  № 12 від 18.03.2019 – стор. 20-21.

ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ

Від 06.02.2019  № 418/ІПК/04-36-12-04-21

Про плату за землю

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), на запит Товариства щодо сплати земельного податку (далі – Податок), повідомляє.

Товариство поінформувало про набуття прав власності на об’скт нерухомого майно, який розташований на земельній ділянці комунальної власності, а також про незавершення процедури оформлення договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на ст.ст. 269 та 271 Податкового Кодексу України, Товариство просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку зі сплати земельного податку.

Сплата земельного податку здійснюється власниками земельних ділянок та постійними землекористувачами (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Кодексу) – суб’єктами, які згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування набули прав власності або постійного користування на сформовані, у значенні ст. 79 і Земельнето кодексу України, земельні ділянки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані держаного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Кодексу).

Відповідно п.287.1 ст.287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або право користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, необхідно звернути увагу на наявну судову практику стягнення на користь органів місцевого самоврядування плати за використання земельних ділянок у належному розмірі у випадках використання безпідставно набутої земельної ділянки. Зокрема суб’єктів, які, порушуючи ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, використовують безпідставно набуті земельні ділянки, постановами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.01.2015, а також від 30.11.2016 зобов’язано компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст. ст. 166, 1167 Цивільного кодексу Україні) у формі неотриманої Орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Разом з тим практика укладення договорів оренди земельних ділянок державної або комунальної власності часто містить взаємопогоджені умови щодо компенсації орендарями орендної плати за період виконання землевпорядних та землеоціночних робіт для земельних ділянок, що не були сформованими у відповідності до вимог ст. 791 Земельний кодекс Україні, які не відповідають вказаним рішенням міської ради.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таьу консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).

Коментар: давно не бачена логічність – ДФС при наданні цієї ІПК правильно читає п. 287.6 ПКУ та погоджується із тим, що новий власник будинку, будівлі, споруди (їх частини) сплачує земельний податок відтоді, як зареєструє своє право власності на земельну ділянку. До цієї дати набувач нерухомості сплачувати земельний податок не зобов’язаний. Відтак, ДФС наразі відійшла від своєї позиції, якої дотримувалась досить довго – що з огляду на одночасність виникнення права власності на землю та на розміщену на ній нерухомість земельний податок має сплачуватись новим власником з моменту держреєстрації права власності на будинок, будівлю, споруду (їх частину).

Напевно, неабияку роль у зміні позиції ДФС відіграла Узагальнююча податкова консультація щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені (затверджена наказом Мінфіну від 06.07.2018 № 602). У ній був зроблений загальний висновок, за яким: «особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок».

Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики, здійснює нормативно-правове регулювання у податковій сфері (постанова КМУ «Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України» від 20 серпня 2014 р. № 375). Тож позиція Мінфіну свідчить про визначення практичного використання податкових норм, а тому його податкові консультації небезпідставно враховуються податківцями при формуванні власної точки зору з того чи іншого питання.

Водночас, другу половину ІПК присвячено прозорим натякам ДФС щодо того, що стягнення за неоформлену землю можливі у інший спосіб, а саме – як зобов’язання «компенсувати завдану власнику земельної ділянки майнову шкоду (ст. ст. 166, 1167 Цивільного кодексу Україні) у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності». Як на ілюстрацію таких стягнень ДФС посилається на постанови Верховного Суду України від 28.01.2015 та від 30.11.2016.

Однак податківці тут відстають від актуальної судової практики, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц[1] зазначила, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Відтак, у цьому разі відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об’єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов’язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

 [1] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75296547


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *