Спільна діяльність. Частина І Договір

Надруковано: Журнал «АгроPRO» № 13 за 2018 рік, с. 22-27

Від редакції.

До нас звернулось сільгосппідприємство з питанням:

 «Як законним чином можна оформити використання сільгосппідприємством земельної ділянки, наданої школі на праві постійного користування?»

Виявилося, що це можна зробити, уклавши договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (далі – договір про СД). Протягом тривалого часу укладання таких договорів підтримується навіть державними органами (власниками/розпорядниками таких земель), вони самі консультують аграріїв, що такі договори укладати цілком законно. Зауважу, що одним із найпоширеніших та найуніверсальніших із договорів про СД є договір простого товариства.

Проте, такі дії будуть цілком  законними, лише якщо правильно скласти договір, прописавши у ньому  необхідні умови. На жаль в більшості випадків договори укладались по зразку з мережі інтернет, або бралися «в сусіда» тощо. Як наслідок – на сьогодні багато справ в судах щодо оскарження прокуратурою таких договорів, і багато з них прокуратура виграє.

Тому ми звернулись до адвоката Ірини Висіцької з питанням – як скласти договір про спільну діяльність так, аби його не визнали недійсним в суді.

Стаття буде цікава:

  • сільгосппідприємствам, що мають намір використовувати земельні ділянки, надані на праві постійного користування бюджетним установам (закладам освіти, військовим частинам тощо);
  • бюджетним установам, які мають намір законно передати земельні ділянки,що належать їм на праві постійного користування, в користування іншій особі і отримувати дохід;
  • фермерам, які отримали земельні ділянки на праві постійного користування для створення фермерського господарства, але не мають змоги обробляти її самостійно;
  • фермерам, які орендують земельні ділянки, які не можуть обробляти самостійно, бажають передати право користування такими землями фермерському господарству. Але не можуть/не хочуть укласти договір суборенди.

Про відображення в бухгалтерському обліку та оподаткування спільної діяльності читайте одному з наступних номерів нашого часопису.

 Речові права на землю та спільна діяльність

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 Земельного кодексу України, далі – ЗКУ).

Особи, що мають земельні ділянки в постійному користуванні не вправі розпоряджатися ними, наприклад, передати їх в оренду, в силу характеристик цього правового титулу, (більш докладно див. на стор. ** цього номера, ред.).

Разом із тим, Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ) досить лояльно ставиться до укладення постійними землекористувачами договору про СД на основі об’єднання внесків учасників (просте товариство). Суд визнає правомірними ті договори, за якими ні земельна ділянка, ні речові права на неї другому учаснику СД не передаються.

Чинне законодавство не пов’язує можливість укладення договору про СД із певним правовим титулом (правом) на землю. А це означає, що теоретично укласти договір простого товариства може як власник, так і користувач земельної ділянки.

Тож договір про СД може стати справжнім порятунком у випадку, коли постійний землекористувач не в змозі самостійно обробляти таку землю і хоче  залучити для цього  сторонню організацію.

 Правове регулювання СД

 Загальні положення про договір СД містяться в ст. ст. 1132 – 1143 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Крім того, згадка про цей вид договору міститься і в двох статтях Господарського кодексу України (далі – ГКУ):

  • у ч. 4 ст. 128 ГКУ, згідно з якою громадянин у разі здійснення підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами,зокрема, має права та обов’язки, визначені укладеним за його участі договором про СД;
  • у ч. 4 ст. 176 ГКУ, яка передбачає право суб’єктів господарювання разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб’єкта господарювання.

 Сторони договору про СД

Чинне законодавство не встановлює обмежень та будь-яких спеціальних вимог до осіб, які можуть укласти договір про СД. Тому учасниками СД можуть бути будь-які особи (як фізичні, так і юридичні), які вправі виступати учасниками цивільних правовідносин (мають цивільну правоздатність та цивільну дієздатність), тобто учасником СД може бути:

  • з одного боку – особа, яка має земельну ділянку на праві постійного користування (або іншому правовому титулі)
  • з іншого боку – особа, що має техніку, робочу силу, знаряддя праці для обробітку землі.
Статус учасника СД Особливості підготовки та укладання договору про СД
Власник землі Питань щодо його правомочності на передачу ділянки, речових прав на неї, інших вкладів до СД виникати не повинно. Адже власник вправі розпоряджатися належною йому землею та іншими активами на власний розсуд, в т.ч. і передавати землю, права на неї чи інші пов’язані із землею вклади у СД (з урахуванням дії мораторію).
Орендар земельної ділянки Орендар має право самостійно господарювати на землі. Однак при цьому він має дотримуватись умов договору оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV «Про оренду землі»). Відтак, обмеження орендаря на ведення на земельній ділянці СД можуть бути передбачені договором оренди землі. Тож, перш ніж укладати договір про СД із орендарем земельної ділянки, потрібно проаналізувати договір оренди цієї землі на предмет наявності зазначених обмежень.
Суб’єкт бюджетної сфери чи пов’язана із ним особа (володілець, користувач земельної ділянки) Для того, аби визначити, чи потрібен дозвіл (погодження) органу, до сфери управління якого належить сторона, та чи має право особа на укладення договору про СД, необхідно детально вивчити:

•          її установчі документи,

•          розпорядчі акти та законодавство, на підставі яких вона створена,

•          документи щодо статусу належного такій особі майна, в т.ч. і земельної ділянки.

При цьому слід мати на увазі, що на договори про СД в сфері земельних відносин не поширюється порядок укладення договорів про СД, передбачений:

  • Законом України від 21.09.2006 р. № 185-V «Про управління об’єктами державної власності»;
  • Постановою КМУ від 11.04.2012 р. № 296 «Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном»;
  • законодавством щодо управління майном, яке передане особі на праві оперативного відання/управління, оскільки постійне користування землею та оперативне відання/управління є самостійними та окремими правовими титулами володіння майном.

На цьому наголошує і Верховний Суд (постанова від 08.05.2018 р. у справі № 908/852/17) і ВГСУ (постанови від 20.07.2017 р. у справі № 918/948/16,  від 10.10.2017 р. у справі № 909/698/16).

Мета договору про СД

 Як і для будь-якого господарського договору, господарюючі суб’єкти – сторони договору простого товариства – мають погодити (ч. 3 ст. 180 ГКУ):

  • предмет договору – спільна діяльність учасників з об’єднанням своїх вкладів з метою одержання прибутку (або досягнення іншої мети) (сформульовано на підставі ч. 1 ст. 1132 ЦКУ);
  • ціну (в нашому випадку скоріше йдеться про розподіл результатів спільної діяльності, про що далі);
  • строк дії договору.

Договори про СД найчастіше оскаржуються з підстави приховування за їх допомогою оренди земельної ділянки. Тому особливу увагу слід приділити (і максимально правильно їх прописати) тим умовам договору, що підтверджуватимуть правову природу такого договору як договору про СД.

Характерною особливістю договору про СД, яка відрізняє його від договору оренди, є те, що сторони договору про СД мають одну мету. У той час як у сторін за договором оренди вони різні: орендодавець має намір передати землю у володіння і користування та отримувати кошти, а орендар  – самостійно володіти та користуватись землею, сплативши за це кошти.

Для володільця/користувача земельної ділянки мета має максимально відповідати основній чи пріоритетній в даний момент часу меті його діяльності, і не може бути спрямована на передачу земельної ділянки в користування за плату. Наприклад, можна зазначити так:

2.1. Метою спільної діяльності сторін є:

·         досягнення спільного результату (цілей) внаслідок спільного обробітку землі;

·         збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур’яненню, деградації, ерозії земельної ділянки;

·         підвищення врожайності на земельні ділянці;

·         надання теоретичних знань та практичних навиків учням/студентам/вихованцям у сфері сільського чи підсобного господарства (якщо учасником СД є школа);

·         забезпечення цільового науково-практичного використання земельної ділянки шляхом спільного обробітку для досягнення дослідних і навчальних цілей, застосування практичної інформації з вирощування, переробки та реалізації сільськогосподарських культур за новими прогресивними технологіями (якщо учасником СД є дослідна установа);

·         забезпечення потреб осіб рядового та начальницького складу продуктами харчування (рослинництва) (якщо учасником СД є військова частина).

 За таких формулювань, у разі виникнення конфліктної ситуації, будуть підстави для обґрунтування, що предметом договору є саме спільний обробіток землі з метою досягнення спільних статутних цілей учасників СД, а не приховані орендні відносини.

Вклади учасників

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у СД (спільне майно), в т.ч. грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки (ст. 1133 ЦКУ). При цьому чинне законодавство не вимагає якогось максимального чи мінімального розміру вкладу. Зупинимось на вкладі особи, що має речове  право на земельну ділянку. Власник земельної ділянки як особа, якій належить право розпорядження землею, може передавати у СД як земельну ділянку (з урахуванням дії мораторію), так і речові права на неї (володіння та користування).

Орендар земельної ділянки не може передати у СД земельну ділянку, оскільки не має права розпорядження нею. Він вправі зробити вклад за рахунок права доступу до земельної ділянки для її обробітку, якщо договором оренди землі не встановлено обмеження на здійснення СД на ділянці. Постійний землекористувач має найбільше обмежень, оскільки, як вже зазначалось вище, він позбавлений можливості будь-яким чином розпоряджатися землею. Тому у договорі про СД, укладеного постійним землекористувачем, має бути чітко та однозначно вказано, що земельна ділянка та/або речові права на неї у спільну діяльність не передаються, а земля залишається у постійному користуванні її набувача.

При цьому внеском у СД постійного землекористувача у даному разі буде право доступу іншим учасником СД до земельної ділянки з метою її спільного обробітку. Також внеском може бути праця робітників (власна праця), їх навички та вміння з вирощування, переробки та реалізації сільгоспкультур тощо.

Агропідприємство може внести у СД працю своїх працівників із застосуванням власного інвентарю, техніки для спільного обробітку землі, посівні матеріали, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин і т.д.

За загальним правилом, вклади учасників вважаються рівними за вартістю (ч. 2 ст. 1133 ЦКУ). Проте інше співвідношення вкладів може випливати із договору про СД або із фактичних обставин.

Інші істотні умови

За домовленістю сторін вони також можуть погодити такі умови (якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності) (ч. 2 ст. 1131 ЦКУ):

  • координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ;
  • покриття витрат та збитків учасників;
  • участь учасників у результатах спільних дій;
  • правовий статус виділеного для СД майна;
  • інші умови.

Розглянемо деякі з умов більш детально.

 Ведення спільних справ учасників СД може здійснюватися у таких формах (ст. 1135 ЦКУ):

  • будь-яким учасником СД від імені усіх учасників (якщо договором про СД не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору);
  • одним учасником СД, уповноваженим іншими учасниками (повноваження підтверджуються договором про СД або довіреностями, виданими йому кожним учасником);
  • усіма учасниками СД разом – для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. Тобто будь-який договір, укладений у рамках здійснення СД, повинен містити підписи усіх учасників СД, або ж до нього повинен додаватися документ, що є доказом того, що усі учасники СД погоджуються на укладення такого договору. Таким документом може бути, зокрема, відповідний протокол про згоду.

 Домовленість сторін про порядок покриття спільних витрат та збитків повинна бути чітко прописана в договорі про СД. За відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно, прописаному у договорі про СД. Наприклад, можна прописати так:

7.1. Спільні витрати і збитки Сторін покриваються за рахунок спільного майна і грошових коштів Сторін, набутих внаслідок спільної діяльності.

7.2. В разі недостатності спільного майна і грошових коштів для покриття витрат і збитків, що виникли внаслідок спільної діяльності, це покриття здійснюється Сторонами пропорційно їх пайовій участі в прибутках.

 

При цьому немає сенсу закріплювати в договорі про СД умову про повне звільнення учасника від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків – така умова в силу ч. 2 ст. 1137 ЦКУ є нікчемною.

Участь учасників у результатах спільних дій. Суди при розгляді спорів цієї категорії враховують формулювання договору про СД в цій частині. Так, у договорі про СД недоцільно передбачати, що володілець землі отримує плату у фіксованому розмірі чи певний відсоток від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки незалежно від результату СД учасників. Хоча таке формулювання не суперечить ст. 1139 ЦКУ. Між тим це є своєрідним «тривожним дзвіночком» для суддів.  Наприклад,, Верховний Суд вважає таку умову доказом волевиявлення сторін на укладення договору оренди землі, а не договору про СД (постанови від 01.03.2018 р. у справі № 908/546/17 та від 15.03.2018 р. у справі № 915/581/17).

Тож для мінімізації ризику визнання недійсним договору про СД як удаваного радимо у договорі прописувати більш звичні для СД умови. Наприклад, можна зазначити так:

  • прибуток від діяльності простого товариства розподілятиметься між його учасниками порівну – якщо вклади учасників є рівними за вартістю;
  • прибуток, від діяльності простого товариства розподіляється наступним чином: 40% Стороні1 та 60% Стороні2– якщо вклади не є однаковими.

Саме такі формулювання вказаних вище істотних умов договору про СД були визначальними для судових установ при ухваленні рішень про відмову у задоволенні позовних вимог щодо недійсності договорів про СД та приховування ними договорів оренди земельної ділянки (постанови ВГСУ від 10.10.2017 у справі № 909/698/16, від 12.10.2017 у справі № 904/11269/16).

Форма договору про СД та державна реєстрація

Нотатка

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі

ч. 1 ст. 1131 ЦКУ

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

ст. 207 ЦКУ

Звертаємо увагу, що недодержання сторонами письмової форми правочину не може стати підставою для визнання його  недійсним, крім випадків, встановлених законом (ст. 218 ЦКУ). Тобто договір про СД, вчинений усно, не вважатиметься недійсним автоматично. Просто доводити факт укладення та умови такого договору доведеться за допомогою письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших доказів. При цьому показання свідків не вважатимуться доказами укладення усного договору про СД.

І хоча усна форма договору про СД допускається, на практиці більш прийнятним та безпечнішим є укладання такого договору у письмові формі.

Чинне законодавство України не передбачає державної реєстрації договору про СД. Відтак, він є вчиненим з моменту його підписання.

Важливо! Державній реєстрації може підлягати право власності або інше речове право на земельну ділянку чи інший актив, що передані як вклад по договору про СД.

Підставою для такого висновку є ст. ст. 182, 1134 ЦКУ, відповідно до яких внесене учасником майно, яким він володів на праві власності, є спільною частковою власністю учасників СД. Державна реєстрація речового права в такому разі здійснюватиметься відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Власнику земельної ділянки не вигідно віддавати права на неї до спільної часткової власності учасників СД. Тож для уникнення переходу прав щодо належної йому ділянки у спільну часткову власність, у договорі про СД слід прямо передбачити, що режим спільної часткової власності не поширюється  на вклад учасника у вигляді земельної ділянки/речового права на неї. Таку можливість сторонам надає та ж таки ст. 1134 ЦКУ.

При цьому цілком очевидно, що будь-яку державну реєстрацію не потрібно проводити у разі укладення договору про СД постійним землекористувачем, оскільки, як вже вказувалось вище, він не вправі розпоряджатися наданою йому землею та/або речовими правами на неї, з огляду на що об’єкту для державної реєстрації в такому випадку не виникає.

Оскарження договору про СД

Про що свідчить  судова практика?

Переважна більшість судових спорів при оскарженні договору про СД стосується визнання недійсним договору про СД як удаваного, оскільки його вчинено для приховання іншого правочину, а саме – договору оренди/суборенди земельної ділянки.

Вище було проаналізовано, як мінімізувати такі ризики за рахунок правильних формулювань умов договору про СД.

Однак потрібно звернути увагу ще на один момент!

Позивачем у спорах, предметом яких є державна чи комунальна земля є органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст. 13 Конституції України). Такі органи визначені у ст. 122 ЗКУ.

Разом з тим, нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність цих органів, не передбачено їхнє право звертатись до суду із позовами про визнання недійсними договорів, в тому числі і про СД.

Відтак, на практиці до суду із позовами про визнання недійсними договорів про СД як удаваного звертаються прокурори, керуючись при цьому п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». Однак прокурор може подавати такі позови, лише обґрунтувавши порушення інтересів держави та виключно в особі органів, перелічених у ст. 122 ЗКУ.

Відтак, звернення прокурора по таким справам до суду в інтересах профільних міністерств, до яких належать постійні користувачі (зокрема, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони тощо) є необґрунтованим. На цьому наголошував і ВГСУ у наведеній вище судовій практиці. Тобто  суди мають відмовляти у задоволенні позовів прокурора  і з цієї підстави.

Таким чином, договір про СД може стати у пригоді у випадках, коли залучення агропідприємств до обробітку землі на інших правових титулах користування землею є утрудненим або навіть неможливим. Для того, аби уникнути ризику визнання недійсним такого договору, необхідно уважно поставитись до його складання.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *