Судовий збір, або Судитися – справа недешева

Опубліковано: Бухгалтерія. № 9 (1308) від 26.02.2018 – стор. 12-14.

 «Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду» – Конституційний Суд України (рішення від 28.11.2013 № 12-рп/2013 у справі № 1-17/2013).

А це вже Європейський суд з прав людини: «Сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету».

Незважаючи на вказані «благі наміри», розмір судового збору час від часу невпинно зростає, а перелік об’єктів, за які він справляється, – розширюється законодавцем. Останнім прикладом є Закон № 2147[1], яким були збільшені ставки судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у всіх видах судочинства. Крім того, вказаним Законом збільшено максимальну граничну межу судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (зі 150 до 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). З’явилися і нові об’єкти справляння судового збору – заява про видачу судового наказу та заява про скасування судового наказу. Отож, враховуючи при цьому щорічне зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, доводиться констатувати, що судитися в нашій країні – справа недешева.

Окрім економічного навантаження, сплата судового збору вимагає від його платника врахування й інших нюансів. Про деякі із них (з якими найчастіше доводиться стикатися платникам) хочемо Вам розповісти.

Характер позовних вимог

З вищевикладеної таблиці ясно слідує, що за вирішення майнового спору доведеться заплатити більше, ніж за розгляд немайнового. Поряд із цим, інколи навіть самі суди не можуть дійти згоди щодо категорії позовної вимоги – є вона майновою чи немайновою.

Яскравим прикладом цього є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Досить тривалий час такі вимоги суди характеризували як немайнові, оскільки предмет позову (скасування рішення компетентного органу) неможливо було піддати вартісній оцінці. Однак на початку 2012 року Вищим адміністративним судом України у листі від 18.01.2012 № 165/11/13-12[2] було надано роз’яснення, згідно із яким вказані вимоги є майновими, оскільки ППР може породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

І хоча сам же ВАСУ вважає своє роз’яснення таким, що вичерпало свою дію (див. лист від 05.02.2016[3]), тим не менше, наразі тенденція вважати вказані позовні вимоги майновими зберігається[4]. Тому при поданні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення юридичній особі доведеться сплатити 1,5%, а фізичній особі чи ФОПу – 1% від грошової суми, визначеної в такому ППР. Інакше суд залишить відповідну заяву чи скаргу без руху, а в разі недоплати судового збору – поверне її без розгляду.

До «неявних» майнових вимог (тобто таких, які не стосуються стягнення коштів) судова практика також відносить, зокрема:

  • визнання права власності на майно;
  • витребування або повернення безпідставно набутого майна (ст. 1212 Цивільного кодексу України), а також майна, що має бути повернуте внаслідок застосування наслідків недійсного правочину (ст. 216 Цивільного кодексу України)[5];
  • звернення стягнення на предмет застави, якщо така вимога пред’явлена до звернення до суду з вимогою про виконання основного зобов’язання[6].

Натомість немайновими вимогами згідно із наведеною судовою практикою є, в тому числі:

  • визнання договору (правочину) недійсним без застосування наслідків його недійсності (тобто, двосторонньої реституції – повернення сторін у попередній стан);
  • визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню;
  • звернення стягнення на предмет застави, якщо така вимога пред’явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов’язання (стягнення заборгованості тощо);
  • захист ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Поєднання декількох позовних вимог

Для більшої наочності наведемо можливі варіанти поєднання позовних вимог, а також порядок визначення суми судового збору та його сплати у табличній формі.

№ п/п Види вимог Обрахування судового збору
1. Декілька майнових вимог (наприклад, стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, пені, інфляційних втрат). Ціна позову визначається сумою всіх майнових вимог. При цьому встановлений Законом максимальний розмір судового збору обраховується щодо загальної ціни позову, а не щодо кожної майнової вимоги окремо. Водночас, сплата судового збору може відбуватися окремо з кожної майнової вимоги (тобто, декількома платіжними документами) або загальною сумою (за одним платіжним документом).
2. Декілька немайнових вимог

(наприклад, скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність та визнання права користування землею).

Судовий збір сплачується за кожну немайнову вимогу. Сплата судового збору може відбуватися окремо з кожної немайнової вимоги за декількома платіжними документами або загальною сумою за одним платіжним документом.
3. Майнові та немайнові вимоги

(наприклад, визнання права власності на нерухоме майно і зняття з нього арешту).

Збір підлягає сплаті за кожну таку вимогу – як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Як і в попередніх випадках, сплата судового збору може відбуватися окремо з кожної вимоги за декількома платіжними документами або загальною сумою за одним платіжним документом.

Пільги щодо сплати судового збору

Здавалось би, які можуть бути питання у цій сфері – є ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка і визначає перелік пільгових категорій. Однак, згадку про звільнення від сплати судового збору містять і інші закони – зокрема, ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 226/94-ВР; ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII; ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

Оскільки останній Закон по чисельності осіб, відносини яких регулюються ним, в десятки разів перевищує попередні два, то очевидно, що резонанс навколо правової колізії здебільшого пов’язаний саме із Законом України «Про захист прав споживачів».

А колізія полягає в тому, що ст. 22 вказаного Закону звільняє споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав. Разом із тим, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не відносить споживачів до переліку пільговиків.

Саме тому вже декілька років вищі судові інстанції «кидає» зі сторони в сторону – вони визнають спеціальною нормою в цьому питанні то ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Сподіваємось, що ці «гойдалки» зупинить Велика Палата Верховного Суду, якій 16.01.2018 Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду передана справа
№ 761/24881/16-ц, де розв’язується це питання[7]. До вердикту Великої Палати радимо споживачам при поданні ними позовів, апеляційних або касаційних скарг використовувати аргументацію Касаційного цивільного суду, викладену в ухвалі про передачу справи Великій Палаті ВС: «Системне тлумачення норм ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Причому звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред’явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права».

В питанні щодо застосування пільг при сплаті судового збору потрібно також враховувати загальне правило, згідно із яким процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Тому якщо на момент подання позову особа була звільнена від сплати судового збору, а на момент оскарження судового рішення (подання апеляційної чи касаційної скарги) пільга була скасована, особа не звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги. Для визначення розміру судового збору за подання скарги «ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви» має визначатися за розмірами ставок, встановленими ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент пред’явлення відповідного позову. При цьому пільги, визначені ст. 5 вказаного Закону, в даному випадку не приймаються до уваги[8].

 

[1] Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

[2] http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0165760-12

[3] http://www.vasu.gov.ua/sudovapraktika/uzagalnennya/pro_sudovij_zbir_2016_02_05_postanova2

[4] Див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 07.04.2017 у справі № 806/2267/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/65968026

[5] Постанова пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007600-13), постанова пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 10 (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14).

[6] Постанова пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 5 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12)

[7] http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71639515

[8] Таку правову позицію висловив ВСУ в ухвалі від 30.11.2016 у справі № 226/168/15-ц (6-1121цс16) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63839821

 

 

 


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *