Здійснення операцій з використанням корпоративних платіжних карток

Опубліковано: журнал «Головбух. Експертус», № 3 (1058) від 19.01.2018

 Чи може юрособа оплачувати послуги іноземної компанії на сайті останньої корпоративною карткою для свого клієнта?

ТОВ на загальній системі без ПДВ займається туроператорською та турагентською діяльністю (є ліцензія). Турпакет формується набором послуг за бажанням клієнта. З багатьма постачальниками турпослуг укладені агентські договори. Послуги надаються за межами України. Деколи турпослуги (без попереднього договору з постачальником) представлені на сайті постачальника (в більшості випадків це закордонні компанії) в інтернеті з можливістю їх оплати прямо на сайті платіжною карткою. Чи може ТОВ оплачувати такі послуги на сайті корпоративною карткою для свого клієнта-туриста?

 Платіжна картка є електронним платіжним засобом у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III; далі — Закон № 2346)

Емітентом електронних платіжних засобів (а отже, і платіжних карток) виступає банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів (п. 1.13 ст. 1 Закону № 2346).

І емітент має право надавати суб’єктам господарювання корпоративні електронні платіжні засоби (п. 2 розд. ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705; далі — Положення № 705)

Відтак, будь-який платіж, ініційований за допомогою корпоративної платіжної картки, буде відображений у банківській виписці з того рахунку, щодо якого випущена така картка.

Згідно із пунктом 3 розділу VII Положення № 705 операції користувачів корпоративних карток мають виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів у паперовій формі, які складають і друкують державною мовою за місцем проведення операції у такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи.

При цьому форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов’язкові реквізити, визначені Положенням № 705.

Отже, стосовно будь-якої операції за використанням корпоративної платіжної картки мають оформлюватись документи, які підтверджують таку операцію.

Водночас користувачі мають право використовувати електронні платіжні засоби для здійснення платіжних операцій відповідно до режимів рахунків, установлених нормативно-правовими актами НБУ, та умов договору з емітентом (п. 1 розд. ІІІ Положення № 705).

Поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, використовується відповідно до режимів поточних рахунків з урахуванням обмежень, установлених законодавством України, у тому числі Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 (далі — Інструкція № 492).

Ці обмеження щодо використання коштів із рахунків господарюючих суб’єктів за допомогою корпоративних платіжних карток встановлені пунктом 8.3 Інструкції № 492.

Так, кошти з поточного рахунку юридичної особи та ФОП не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для одержання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Власне зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися в електронній формі. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII).

Укладеним електронний договір вважається з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII).

При цьому пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, зокрема, шляхом її розміщення у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі; або ж вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

Отже, оплата юридичною особою (ТОВ) послуг іноземної компанії на сайті останньої з поточного рахунку ТОВ із використанням корпоративної платіжної картки може трактуватися контролюючими органами як укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) в електронній формі. А це пряме порушення пункту 8.3 Інструкції № 492.

Якщо корпоративна платіжна картка «прив’язана» до поточного рахунку в іноземній валюті ТОВ, то застосовуються обмеження, передбачені абзацами 2-4 пункту 8.3 Інструкції № 492. За цими нормами користуватися такою карткою можна виключно для:

  • одержання готівки за межами України для оплати витрат на відрядження;
  • здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов’язані з витратами на відрядження та витратами представницького характеру;
  • оплати експлуатаційних витрат, пов’язаних з утриманням та перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародної конвенції про дорожній рух.

Очевидно, що розрахунки, про які йдеться в цій ситуації, до наведеного переліку не відносяться.

Відтак, існує висока ймовірність кваліфікації контролюючими органами дій ТОВ як вчинених з порушенням законодавства щодо розрахунків між резидентами і нерезидентами (ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93; далі — Декрет). Відповідальність за такі порушення передбачає абзац 6 пункту 2 статті 16 Декрету, згідно із яким до ТОВ може бути застосований штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках із іноземними компаніями — постачальниками турпослуг.

 

 


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *