Нова депозитарна система України: перший погляд

Опубліковано: Бухгалтерія. – № 44 (1083) від 04.11.2013 р. – стор. 63-67

12 жовтня 2013 року є важливою датою для системи обліку прав власності та системи укладання і виконання договорів щодо цінних паперів, оскільки саме з цієї дати в повному обсязі набув чинності Закон про депозитарну систему , який докорінно змінив правовідносини в цій сфері . Про суттєвість та фундаментальність змін свідчить хоча б той факт, що майже половина Закону про депозитарну систему складається із положень, які змінюють існуючі до вказаної дати законодавчі норми. Крім того, цілою низкою статей цього Закону передбачається прийняття НКЦПФР більше десятка нормативно-правових актів, якими регулюватимуться окремі питання функціонування оновленої депозитарної системи України.
В чому суть нововведень для професійних учасників депозитарної системи, емітентів, власників емісійних цінних паперів та інших задіяних в «ціннопаперовій» круговерті осіб поговоримо в цій статті.

Депозитарна система: дворівнева, а не розгалужена

Головні зміни депозитарної системи зумовлені остаточним закріпленням принципу існування іменних емісійних цінних паперів виключно у бездокументарній формі. Відповідно, з огляду на нівелювання можливості існування таких цінних паперів у документарній формі, відпала необхідність в функціонуванні такої поширеної колись групи професійних учасників фондового ринку, як реєстратори іменних цінних паперів. Крім того, продовжуючи удосконалення депозитарної системи, законодавець передбачив існування так званих депозитарних установ, які фактично прийшли на зміну звичним нам зберігачам цінних паперів.
Тож замість існування розгалуженої системи професійних учасників із зберігання, обліку емісійних цінних паперів та прав на них (реєстратори щодо документарних цінних паперів (одна гілка) і зберігачі – депозитарії стосовно бездокументарних цінних паперів (друга гілка)) наразі маємо централізовану дворівневу систему (депозитарні установи – Центральний депозитарій чи НБУ) із зосередженням повноважень депозитарного обліку ВСІХ емісійних цінних паперів на одному найвищому рівні.
При цьому функції НБУ та Центрального депозитарію в частині ведення депозитарного обліку однакові. А розмежування їхньої компетенції відбувається за групами цінних паперів: НБУ здійснює депозитарний облік лише державних цінних паперів (облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик України, цільових облігацій внутрішніх державних позик України, казначейських зобов’язань України), облігацій місцевих позик та розміщених за межами України боргових цінних паперів, що посвідчують відносини позики органів місцевого самоврядування, а Центральний депозитарій – депозитарний облік всіх інших емісійних цінних паперів.
Слід зазначити, що Закон про депозитарну систему розрізняє поняття професійних учасників депозитарної системи та інших її учасників. При цьому останнє поняття є ширшим, оскільки крім професійних учасників включає також НБУ, депозитаріїв-кореспондентів, фондові біржі, клірингові установи, Розрахунковий центр, емітентів, торговців цінними паперами, компанії з управління активами, депонентів. До професійних учасників, в свою чергу, відносяться Центральний депозитарій та депозитарні установи. Поділ учасників депозитарної системи на професійних та інших не є суто теоретичним, а має й практичне значення. Так, нововведені статті 111 та 112 Закону № 448 , які регулюють підстави, порядок призначення та повноваження тимчасового адміністратора, стосуються лише професійних учасників депозитарної системи. Буквально це означає, що рішення про призначення тимчасового адміністратора може бути прийняте (за наявності для того підстав) лише відносно Центрального депозитарію або депозитарної установи, та не може стосуватися жодного із інших учасників депозитарної системи.
Виключність функцій учасників депозитарної системи різних рівнів полягає в наступному:
лише депозитарні установи, депозитарії-кореспонденти чи їх клієнти (НБУ – у визначених Законом про депозитарну систему випадках) здійснюють облік права власності та інших речових прав конкретного власника на цінні папери;
виключно Центральний депозитарій або НБУ здійснює облік всіх випусків цінних паперів і прав за цінними паперами. До останніх належать права, що виникають із зобов’язання емітента за розміщеними ним цінними паперами: право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента.

Учасники депозитарної системи: нові вимоги

Закон про депозитарну систему містить як організаційні, так і функціональні вимоги до професійних учасників депозитарної системи та інших учасників такої системи. Далі зосередимось на наступних вимогах до деяких ключових фігур депозитарної системи.
Центральний депозитарій в Україні може існувати лише один. На виконання п.16 розділу VI Закону про депозитарну систему та рішення НКЦПФР від 16.04.2013 р. № 597 статус Центрального депозитарію цінних паперів надано ПАТ «Національний депозитарій України» . Основні характеристики цього учасника:
• утворюється та функціонує у формі публічного акціонерного товариства;
• мінімальний розмір статутного капіталу – 100 мільйонів гривень;
• акціонерами можуть бути держава, НБУ, учасники фондового ринку, центральні депозитарії інших країн, міжнародні депозитарно-клірингові установи, а також міжнародні фінансові організації, членами яких є Україна;
• частка держави разом з НБУ у статутному капіталі повинна становити не менше ніж 25% + 1 акція; одного акціонера разом з пов’язаними особами – не більше 5%; центрального депозитарію інших країн, міжнародної депозитарно-клірингової установи або міжнародної фінансової організації, членом якої є Україна, – не більше 25%;
• має у власності технічні засоби, які відповідають характеру і обсягу здійснюваних операцій і забезпечують його безперебійну діяльність;
• може здійснювати окремі банківські операції на підставі відповідної ліцензії;
• зобов’язаний проводити щорічний аудит своєї діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту.
Депозитарні установи здійснюють виключно депозитарну діяльність, яка може поєднуватись лише з торгівлею цінними паперами та/або банківською діяльністю за умови їх провадження окремими структурними підрозділами депозитарної установи. При цьому депозитарна установа:
• утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю;
• повинна отримати ліцензію на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи;
• повинна мати сплачений коштами статутний капітал не менше 7 мільйонів гривень;
• формує статутний капітал, у якому частка іншої депозитарної установи, торговця цінними паперами або інституційного інвестора повинна становити не більше 5%;
• повинна мати належне обладнання, зокрема комп’ютерну техніку з відповідним програмним забезпеченням, окремі канали зв’язку та приміщення.
Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі – Розрахунковий центр) в Україні може існувати лише один. Його утворено на базі ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (http://www.settlement.com.ua).
Виключною компетенцією Розрахункового центру є проведення грошових розрахунків за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, вчинених на фондовій біржі та поза фондовою біржею, якщо проводяться розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати». В інших випадках розрахунки за правочинами з цінними паперами здійснюються у порядку, визначеному сторонами таких правочинів.
Розрахунковим центром є особа, яка має такі характеристики:
• це – банк, що функціонує у формі публічного акціонерного товариства;
• такий банк отримав ліцензію НБУ на здійснення окремих банківських операцій, генеральну валютну ліцензію та ліцензію на провадження клірингової діяльності;
• акціонерами такого суб’єкта господарювання є НБУ, професійні учасники фондового ринку чи міжнародні депозитарно-клірингові установи;
• частка НБУ у його статутному капіталі повинна становити не менш як 25% + 1 акція.
Клірингові установи здійснюють діяльність з визначення зобов’язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовку документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов’язань за такими правочинами. Діяльність клірингових установ регулюється ст. 191–197 Закону про ЦП та прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами. Основні вимоги до утворення та діяльності клірингової установи такі:
• ця установа утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства;
• має сплачений коштами статутний капітал;
• повинна отримати ліцензію на провадження клірингової діяльності та ліцензію НБУ на здійснення окремих банківських операцій;
• має належне обладнання, зокрема комп’ютерну техніку з відповідним програмним забезпеченням, окремі канали зв’язку та приміщення.
Підвищені вимоги до функціонування учасників депозитарної системи зумовили і посилення їх відповідальності за порушення вимог законодавства в цій сфері.
Так, стаття 16310 КпАП , яка до 12.10.2013 р. передбачала відповідальність посадової особи емітента за порушення порядку прийняття рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів або порядку такої передачі, змінила свою направленість на діаметрально протилежну та зі вказаної дати регулює випадки відповідальності посадової особи Центрального депозитарію цінних паперів, НБУ або депозитарної установи. Відповідно до нової редакції вказаної статті названі особи несуть відповідальність за порушення порядку провадження депозитарної діяльності, яке призвело до втрати інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також ухилення від внесення змін або внесення завідомо недостовірних змін до системи депозитарного обліку. Санкції передбачено суттєві – від 8 500 до 17 000 грн.
Подібний підхід законодавець застосував і при викладенні в новій редакції статті 16310 КпАП. Так, якщо до 12.10.2013 р. поряд із відповідальністю посадової особи професійного учасника фондового ринку вказаною статтею передбачалась і адмінвідповідальність посадової особи емітента за ненадання інвестору в цінні папери документів, що підтверджують його право власності на них, то наразі вказана стаття стосується лише посадової особи депозитарної установи. Остання відповідає за новоюю редакцією вказаної статті у випадку ненадання депоненту виписки з рахунка в цінних паперах або інших документів, надання яких передбачено законодавством про депозитарну систему України. За вчинення такого правопорушення посадову особу депозитарної установи штрафуватимуть на суму від 3 400 грн. до 5 100 грн.

Кому та навіщо відкриваються рахунки в цінних паперах

Бездокументарним цінним папером, нове визначення якого з’явилося в Законі про ЦП «завдяки» Закону про депозитарну систему, визнається обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.
Тож виходить, що без рахунку в цінних паперах неможливе існування жодного іменного емісійного цінного паперу, які, повторимо, з 12 жовтня 2013 року мають бути виключно бездокументарними.
Для наочності відобразимо випадки відкриття рахунків в цінних паперах учасникам депозитарної системи схематично.

Емітенти

↓1

Національний Банк України 4→ Центральний депозитарій6 Розрахунковий центр

↑5                                                                           ↑3                                                 ←6 Клірингова установа

Депозитарії-                           Депозитарні установи

кореспонденти                                           ↑2

                                                                  Депоненти

Схема. Відкриття рахунків в цінних паперах учасникам депозитарної системи

Нижче наведений більш детальний аналіз схеми.
Дія 1. Відкриття рахунку в цінних паперах емітента
Всі цінні папери власного випуску емітента та обмеження прав на цінні папери мають обліковуватися на відповідному рахунку – рахунку в цінних паперах емітента. Такий рахунок відкривається Центральним депозитарієм або НБУ на підставі договору про обслуговування випусків цінних паперів. Вимоги до таких договорів (крім випадків, коли стороною договору є НБУ) затверджені рішенням НКЦПФР від 06.08.2013 р. № 1413.
В подальшому всі операції емітента, які вчинюються ним відносно цінних паперів власного випуску (операції щодо емісії, викупу, дроблення, консолідації, конвертації, погашення, анулювання, виплати доходу за цінними паперами, а також пов’язані з припиненням емітента, зміною розміру статутного капіталу емітента, а також інші операції за переліком, визначеним НКЦПФР) обслуговуються Центральним депозитарієм або НБУ на рахунку в цінних паперах емітента на підставі зазначеного договору.
Дія 2. Відкриття рахунку в цінних паперах депоненту
Розміщення цінних паперів (набуття їх першим власником), а також подальший обіг цінних паперів зумовлює необхідність відкриття таким набувачам цінних паперів спеціальних рахунків, на яких обліковуватиметься їх право власності на цінні папери та/або інші речові права на них. З цією метою з тим чи іншим депонентом укладається договір про обслуговування рахунку в цінних паперах. Вимоги до такого договору (крім випадків, коли стороною договору є НБУ) затверджені рішенням НКЦПФР від 06.08.2013 р. № 1412.
На підставі вказаного договору депонентові, яким є власник, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, сама депозитарна установа (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи), а також НБУ (у визначених законом випадках), відкривається рахунок в цінних паперах. На ньому ведеться облік цінних паперів, прав на цінні папери та обмеження таких прав.
Дія 3-4. Відкриття рахунку в цінних паперах депозитарній установі
Для того, аби депозитарна система була цілісною, тобто Центральний депозитарій володів повною інформацією про рух цінних паперів кожного конкретного випуску, в Центральному депозитарії або НБУ на підставі депозитарного договору відкривається рахунок у цінних паперах депозитарної установи. На вказаному рахунку зберігаються та обліковуються цінні папери, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса – відповідному кредиторові), а також самій депозитарній установі. Вимоги до депозитарного договору між депозитарною установою і Центральним депозитарієм цінних паперів затверджені рішенням НКЦПФР від 06.08.2013 р. № 1410.
Рахунок у цінних паперах Національному банку України у Центральному депозитарії відкривається як депозитарній установі на підставі депозитарного договору.
Дія 5. Відкриття рахунку в цінних паперах депозитарію-кореспонденту
Для забезпечення міжнародного обігу цінних паперів між Центральним депозитарієм або НБУ та депозитарієм-кореспондентом, яким є депозитарій іноземної держави або міжнародна депозитарно-клірингова установа, укладається договір про кореспондентські відносини. На підставі такого договору депозитарію-кореспонденту відкривається рахунок в цінних паперах, на якому обліковуються цінні папери, права за якими та права на які належать клієнтам (депонентам) депозитарія-кореспондента. Договір про кореспондентські відносини може також передбачати порядок переказу коштів між Центральним депозитарієм або НБУ та депозитарієм-кореспондентом у разі проведення корпоративних операцій емітента. Договір про кореспондентські відносини, укладений між Центральним депозитарієм та депозитарієм-кореспондентом, має відповідати вимогам, вказаним в рішенні НКЦПФР від 06.08.2013 р. № 1411.
Дія 6. Відкриття рахунку в цінних паперах клірингової установи
Рахунок у цінних паперах клірингової установи та Розрахункового центру відкривається такій особі Центральним депозитарієм та/або НБУ для обліку цінних паперів, які використовуються такою особою для створення системи управління ризиками та гарантій з виконання зобов’язань за договорами щодо цінних паперів. Підставою для відкриття такого рахунку є договір про обслуговування клірингової установи та Розрахункового центру. Вимоги до договору, укладеного між названими особами та Центральним депозитарієм, визначені в рішенні НКЦПФР від 20.08.2013 р. № 1526.
Як бачимо, коло замкнулося – цінні папери кожного випуску з самого початку обліковуються в Центральному депозитарії, в ході розміщення (обігу) зараховуються на рахунки депонентів, відкриті в депозитарних установах або депозитаріях-кореспондентах, які, в свою чергу, зберігають та обліковують такі цінні папери в тому ж Центральному депозитарії. Цінні папери, облік яких веде НБУ, також відображаються в системі обліку Центрального депозитарію. Така система, за задумом законодавця, має забезпечувати існування надійно діючого, прозорого та відкритого механізму обліку цінних паперів та контролю за їх обігом, а також запобігати зловживанням та злочинності на фондовому ринку.

Умови переходу на нові правила
Зрозуміло, що в один момент важко змінити систему, яка існувала до цього роками. Тим більше, коли йдеться про таку специфічну та непросту сферу, як фондовий ринок. З огляду на це Законом про депозитарну систему передбачається «перехідний» період, протягом якого мав змінитися та запрацювати на повну силу оновлений порядок обліку прав на цінні папери та прав за ними.
Так, депозитарії цінних паперів до 12 жовтня 2013 року мали забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію України. Оскільки крім Національного депозитарію України існував лише один – ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», – вказаний обов’язок фактично стосується виключно останнього. Зі вказаної дати розпорядження (операції) емітентів цінних паперів, глобальні сертифікати яких було депоновано в ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», виконуються Національним депозитарієм України тільки після укладення із ним відповідного договору про обслуговування емісії цінних паперів.
А вже, починаючи з 1 квітня 2014 року у випадку невиконання обов’язку щодо передачі глобальних сертифікатів випусків цінних паперів на зберігання до Національного депозитарію України, усі цінні папери таких випусків блокуватимуться на відповідних рахунках у цінних паперах до моменту такої передачі.
Що стосується ліцензій, то, починаючи з 11 жовтня 2012 року НКЦПФР видавала ліцензії виключно на передбачені Законом про депозитарну систему види діяльності, а саме:
• провадження депозитарної діяльності депозитарної установи;
• провадження діяльності із зберігання активів інституту спільного інвестування;
• провадження діяльності із зберігання активів пенсійних фондів; та
• провадження клірингової діяльності.
Такі ліцензії набрали чинності з 12 жовтня 2013 року.
Видані раніше (до 11 жовтня 2012 року) ліцензії на здійснення депозитарної діяльності, яка не передбачена Законом про депозитарну систему (діяльність депозитарію цінних паперів, зберігача цінних паперів, з ведення реєстру власників іменних цінних паперів та розрахунково-клірингової діяльності), залишались чинними до 12 жовтня 2013 року (п.6 розділу VI Закону про депозитарну систему), а після вказаної дати НКЦПФР мала забезпечити їх анулювання.
Реєстраторам та зберігачам, які з набранням чинності Законом про депозитарну систему, залишились поза межами фондового ринку, вказаним Законом була надана можливість до 12 жовтня 2013 року привести свою діяльність у відповідність із його вимогами та подати НКЦПФР необхідні для видачі нових ліцензій документи або припинити свою діяльність у встановленому НКЦПФР порядку. Якщо реєстратори та зберігачі обрали перший шлях, то державна реєстрація змін до їх установчих документів та видача їм нових ліцензій здійснюється безоплатно.
Не менш важливим для життєздатності оновленої депозитарної системи є також вчинення певних дій емітентами та власниками цінних паперів. Так, без відповідного волевиявлення емітента випуск іменних емісійних цінних паперів документарної форми не може бути переведений в бездокументарну форму. Так само виключно власник вказаних цінних паперів вправі відкрити рахунок в цінних паперах у депозитарній установі та надати розпорядження про зарахування цінних паперів на такий рахунок. Без таких дій втрачають будь-який сенс всі новели Закону про депозитарну систему.
Саме тому вказаний Закон (розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення») визначає можливість емітентів іменних емісійних цінних паперів з 11 жовтня 2012 року обирати лише бездокументарну форму існування таких цінних паперів, а договір про обслуговування емісії укладати лише з Національним депозитарієм України (чи НБУ у вказаних вище випадках).
Тих емітентів, які зареєстрували випуск іменних емісійних цінних паперів раніше, Закон зобов’язує протягом трьох місяців з дня реєстрації НКЦПФР Правил Центрального депозитарію забезпечити існування таких цінних паперів в бездокументарній формі та укласти з Центральним депозитарієм договір про обслуговування емісії цінних паперів.
Оскільки Правила Центрального депозитарію цінних паперів затверджені рішенням НКЦПФР від 01.10.2013 р. № 2092, то емітенти іменних емісійних цінних паперів мають час до 1 січня 2014 року для переведення цінних паперів власного випуску в бездокументарну форму.
Відповідно, власники цінних паперів, які були дематеріалізовані, зобов’язані звернутися до обраної емітентом депозитарної установи та укласти з нею договір про обслуговування рахунка в цінних паперах від власного імені або здійснити переказ прав на цінні папери на свої рахунки в цінних паперах, відкриті в іншій депозитарній установі.
Якщо такий обов’язок не буде виконаний до 13 жовтня 2014 року, власник цінних паперів не зможе, скажімо, реалізувати свої корпоративні права, оскільки цінні папери такого власника (які дають право на участь в органах емітента) не враховуватимуться при визначенні кворуму та при голосуванні в органах емітента.
В такому разі обмеження щодо врахування цінних паперів при визначенні кворуму та при голосуванні в органах емітента встановлюватимуться депозитарною установою в системі депозитарного обліку дуже оперативно – протягом 14 жовтня 2014 року. Хоча заради справедливості Закон передбачає оперативність і в разі скасування депозитарною установою таких обмежень – для цього також передбачений один робочий день після укладення власником цінних паперів договору про обслуговування рахунка в цінних паперах з депозитарною установою.


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


2 thoughts on “Нова депозитарна система України: перший погляд

  1. Вітання.

    Чи можуть на території України пропонуватися частки (shares) у іноземній компанії з обмеженою відповідальністю (limited liability for the obligations of the company), яких немає в обігу на іноземній фондовій біржі?

    • Вітаю!
      Як правило, корпоративні права за частками у статутному капіталі компаній з обмеженою відповідальністю (Limited Liability Companies) не посвідчуються акціями.
      Відтак, такі компанії не здійснюють розміщення акцій. А тому до відчуження/набуття часток (shares) у статутних капіталах таких компаній не застосовуються обмеження, визначені п.1 розділу ІІ Положення про допуск цінних паперів іноземних емітентів до обігу на території України, яке затверджене рішенням НКЦПФР від 22.11.2012 № 1692 (а саме – що цінні папери іноземного емітента можуть бути допущені до обігу на території України, якщо вони допущені до обігу принаймні на одній з іноземних фондових бірж, що входять до переліку, затвердженого рішенням НКЦПФР від 10.09.2013 № 1754).
      Водночас, установчими документами компаній з обмеженою відповідальністю (Limited Liability Companies) часто передбачаються обмеження щодо відчуження часток (shares) у їхніх статутних капіталах: зокрема, закріплюється переважне право на купівлю цих часток іншими учасниками компанії або навіть передбачається заборона продажу таких часток третім особам – не учасникам компанії.
      Окрім того, національним законодавством, за яким створена іноземна компанія з обмеженою відповідальністю, може бути передбачена заборона/обмеження щодо набуття іноземцями (чи конкретно резидентами України) частки у статутному капіталі таких компаній.
      Тому для з’ясування можливості та умов відчуження/набуття часток (shares) у статутних капіталах компаній з обмеженою відповідальністю (Limited Liability Companies) потрібно ретельно проаналізувати національне законодавство, за яким створена іноземна компанія з обмеженою відповідальністю, а також установчі документи такої компанії.
      Якщо ж корпоративні права за частками у статутному капіталі запитуваної Вами конкретної іноземної компанії посвідчуються акціями, і таких акцій немає в обігу принаймні на одній іноземній фондовій біржі, яка входить до затвердженого рішенням НКЦПФР від 10.09.2013 № 1754 переліку, то акції такої компанії не можуть бути допущені до обігу на території України.

Залишити відповідь до iryna Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *