Член фермерського господарства наразі не працює у фермерському господарстві. Чи вправі він отримувати допомогу по безробіттю?

Трудовим відносинам у фермерському господарстві (далі – ФГ) присвячена ст.27 Закону України № 973-IV від 19.06.2003 р. «Про фермерське господарство» (далі – Закон про ФГ). Згідно зі вказаною статтею трудові відносини у ФГ базуються на основі праці його членів та регулюються Статутом ФГ.
У разі виробничої потреби ФГ має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), регулюються законодавством України про працю. З такими особами укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо).
З аналізу наведених норм вбачається, що із членами ФГ трудовий договір (контракт) не укладається, а їх трудові відносини регулюються Статутом ФГ, а не законодавством України про працю. Відтак очевидно, що трудовий статус членів ФГ не є тотожним трудовому статусу найманих працівників (тобто тих, які залучені до роботи у ФГ за трудовим договором (контрактом)).

Згідно із ч.1 ст.34 Закону про ФГ члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон про ЄСВ) члени фермерського господарства є платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування.

Крім того, в ст.2 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон № 1533) закріплені принципи страхування на випадок безробіття. Одним із таких принципів є добровільність страхування на випадок безробіття членів фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Під найманим працівником Закон № 1533 (п.11 ч.1 ст.1) розуміє фізичну особу, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
Вище обґрунтовувалось, що між фермерським господарством та його членом трудовий договір (контракт) не укладається, а відтак в розумінні Закону № 1533 член ФГ не є найманим працівником цього господарства.

Згідно із ч.3 ст.6 Закону № 1533 члени фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.7 Закону № 1533 видами забезпечення за цим Законом є
– допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
– допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Таким чином, непрацюючий член фермерського господарства вправі отримувати допомогу по безробіттю за умови добровільної сплати ним єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в обсязі та на умовах, визначених Законом № 2464.