Правовий статус КСП: передумови створення та основні засади діяльності

Опубліковано: журнал «Справочник экономиста», № 08 (44) 2007 р., с. 49-53

Ця публікація — перша з циклу статей, присвячених визначенню правового статусу колективних сільськогосподарських товариств, процесу розпаювання їх майна та окремим аспектам припинення діяльності. Ми спробуємо висвітлити найактуальніші проблеми та узагальнити судову практику з таких питань

Створення КСП

Здавалося б, давно минув етап переходу економіки нашої країни до ринкових відносин. Принаймні, відносини між учасниками «перехідного етапу» врегульовані значною кількістю нормативно-правових актів та й в свідомості українського народу вкоренилася думка, що процес реформування соціально-економічної сфери завершився. Проте й нині під час створення та діяльності колективних сільськогосподарських підприємств (далі — КСП) виникають проблеми, з якими стикаються як сільськогосподарські формування — правонаступники КСП (неврегульованість окремих земельних питань, перепони в оформленні права власності на деяку збудовану КСП нерухомість), так і члени колишнього КСП (неможливість задовольнити свої права й інтереси унаслідок незаконної ліквідації КСП тощо).
Необхідність створення на базі колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських формувань підприємств, яким би на праві колективної власності належали земля та інше майно, обумовлювалась ще в Основних напрямах, Постанові № 563 та Постанові № 2200.
Основним завданням створення КСП було роздержавлення земель: передача земель із державної в колективну власність, а потім (у результаті розпаювання майна КСП) — у приватну власність. Тобто КСП відводилась посередницька роль в переході права власності на землю від держави до конкретної особи (осіб).

ДО ВІДОМА
Колективне сільськогосподарське підприємство… є добровільним об’єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Пункт 1 статті 1 Закону № 2114

На виконання Постанови № 2200 затверджено Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель СГП, відповідно до яких рішення про форму власності на землю і організаційні форми господарювання приймались загальними зборами колективу сільськогосподарського підприємства чи організації (далі — СГП) і були підставою для включення цих підприємств і організацій до переліку господарств, землі яких підлягають передачі у колективну і приватну власність.
На території сільської, селищної Ради народних депутатів формувався резервний фонд земель, що залишались у державній власності та призначались до подальшої передачі у приватну власність або надання у користування громадянам.
У колективну власність громадян передавались землі КСП, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських АТ, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних СГП. Площа цих земель визначалась як різниця між загальною площею земель СГП, кооперативів, товариств і площею земель, які залишались у приватній та державній власності громадян і в державній власності (резервний фонд земель, лісовий фонд, водний фонд тощо).
Для роздержавлення і приватизації земель СГП за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або їх виконкомів створювалась комісія у складу депутатів відповідної Ради народних депутатів, представників місцевої державної адміністрації, СГП, землі яких підлягали роздержавленню та приватизації, їх трудових колективів, державних землевпорядних організацій, фінансових органів та кредитних установ.
Висновки і пропозиції комісії були підставою для підготовки проектних рішень щодо роздержавлення і приватизації земель СГП.
Проекти роздержавлення і приватизації земель СГП розробляли державні землевпорядні організації за участю керівництва цих СГП, фахівців місцевих органів Державного комітету України по земельних ресурсах.
Розроблені проекти схвалювались трудовими колективами підприємств та організацій і затверджувались за поданням сільської, селищної, міської Ради районною (міською) Радою народних депутатів.
Після затвердження проекту межі визначених земельних ділянок (державної власності, резервного фонду, приватної і колективної власності) переносились в натуру на місцевість і закріплювались межовими знаками встановленого зразка.
СГП на підставі затвердженого проекту передавали земельні ділянки в колективну власність КСП, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським АТ або у власність громадян у порядку, встановленому у статті 17 ЗКУ 1990 року, про що видавались державні акти на право колективної або приватної власності на землю та на право постійного користування землею.
Саме державний акт на право колективної власності на землю і був тим правовстановлюючим документом, на підставі якого проводилось в подальшому розпаювання землі між членами КСП (Сноска 1).
Обробіток землі передбачає наявність різноманітної техніки (тракторів, комбайнів, вантажних автомобілів тощо), а також нерухомості (зерносховищ, складів, млинів тощо). Крім того, жоден колгосп не обходився без ведення сільськогосподарського тваринництва, а це, крім самих тварин, ще й різноманітні будівлі (корівники, свинарники, птахофабрики тощо). Все перелічене майно належало колгоспам, радгоспам та іншим державним сільськогосподарським формуванням, отже — державі.

Правовстановлюючим документом, на підставі якого в подальшому проводилось розпаювання землі між членами КСП, був державний акт на право колективної власності на землю

Таким чином, крім земельного питання, КСП було покликане вирішувати й супутні завдання, зокрема — врегульовувати процедуру передачі із державної у приватну власність майна колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських формувань.
КСП визнається юридичною особою, воно має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Діяльність КСП, крім Закону № 2114, регламентується також Законом № 698, ЗКУ та іншими актами законодавства України.
КСП вважається створеним та набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації(Сноска 2).(Якщо всі документи втратили чинність, то, може, не треба це писати? Або якось інакше побудувати речення? Документи втратили чинність у зв’язку із прийняттям нових актів, що регламентують питання державної реєстрації юридичних осіб. По суті, змінився лише порядок державної реєстрації, а не момент набуття КСП прав юридичної особи. Тому я думаю, що слід залишити текст, виділений синім кольором)
Хоча КСП віднесено до об’єднань громадян (ст. 1 Закону № 2114), на нього не поширюється дія Закону № 2460, оскільки основною метою діяльності КСП як підприємства є одержання прибутку, а цей Закон (ст. 1) не застосовується до таких об’єднань громадян.
Отже, КСП не підлягало реєстрації в органах Мін’юсту України.

Установчим документом КСП є статут, який, зокрема, повинен містити (ст. 4 Закону № 2114):
• найменування КСП, яке складається із вказівки на організаційно-правову форму (КСП) та власної назви КСП;
• місцезнаходження КСП;
• предмет і цілі його діяльності;
• порядок вступу до КСП і припинення членства в ньому;
• принципи формування власності КСП та права його членів щодо неї;
• порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами;
• загальні права і обов’язки членів КСП;
• порядок формування та компетенція органів самоврядування КСП;
• права та обов’язки КСП і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності;
• питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії;
• умови і порядок реорганізації та ліквідації КСП.

Оскільки КСП функціонує на засадах членства, в ньому може бути створено пайовий фонд і тоді відповідно до Порядку № 177 та Порядку № 62 загальні збори членів КСП затверджують Положення про паювання майна (Положення про пайовий фонд), яке є внутрішнім нормативним документом та включає:
• порядок і методику визначення складу та вартості майнового пайового фонду КСП;
• порядок і методику визначення розміру індивідуальних майнових паїв;
• критерії складання списку осіб, які мають право на майновий пай;
• повноваження, мету і завдання роботи комісії з уточнення вартості майна;
• назву та склад переліків майна КСП;
• дату, на яку проводиться розрахунок майнових паїв;
• процедуру виділення майна в натурі в разі виходу особи зі складу членів КСП.

Управління КСП

Органами управління (самоврядування) КСП є загальні збори членів КСП, або збори уповноважених (далі — загальні збори), та правління. Загальні збори правомочні вирішувати питання про обрання ревізійної комісії (ст. 23 Закону № 2114). Статтею 25 Закону № 2114 передбачено також можливість створення представницьких органів КСП для організаційно-правового забезпечення економічної самостійності підприємства та охорони його прав, узагальнення досвіду роботи та представлення інтересів підприємств у відносинах з органами влади і управління.
До повноваження загальних зборів як вищого органу самоврядування підприємства віднесено (ст. 23 Закону № 2114):
• прийняття статуту КСП, внесення змін та доповнень до нього;
• вирішення питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії КСП;
• прийняття рішення про реорганізацію і ліквідацію КСП, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об’єднаннях;
• затвердження внутрішніх документів КСП, у т. ч. Положення про паювання майна КСП;
• вирішення інших важливих питань діяльності КСП.
Статут КСП має містити положення щодо порядку, періодичності скликання та кворуму на загальних зборах членів КСП, вказівку про умови проведення голосування на загальних зборах, перелік випадків скликання позачергових загальних зборів членів КСП.
Правління (згідно зі ст. 23 Закону № 2114) управляє справами підприємства у період між загальними зборами. Кількісний та персональний склад членів правління затверджується на загальних зборах. Строк, на який обираються члени правління, та їхні повноваження визначаються статутом КСП.
Голова правління зазвичай має право без довіреності, інших спеціальних повноважень підписувати фінансові документи, договори та інші документи підприємства, представляти інтереси КСП в державних органах, в суді (господарському суді), виступати від імені КСП перед підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, відкривати, закривати та розпоряджатися рахунками підприємства в банківських установах України і будь-яких інших країн, якщо це буде необхідно для діяльності КСП, розпоряджатися майном у межах, що визначених загальними зборами та правлінням КСП, видавати довіреності від імені КСП, а також здійснювати інші дії в межах, визначених загальними зборами та правлінням КСП.

Правовий статус майна КСП

Основним протиріччям майнових відносин в КСП є визначення правового статусу майна, яким володіє підприємство (ст. 7 Закону № 2114):
1) земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески членів КСП, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах, частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об’єднань, учасником яких є підприємство, є об’єктами права колективної власності КСП;
2) майно належить на праві спільної часткової власності членам КСП;
3) суб’єктом права власності є КСП як юридична особа, а його члени — в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Наведені положення Закону № 2114 суперечать одне одному.
Адже відповідно до статті 20 Закону № 697 суб’єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об’єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об’єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Суб’єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Відповідно до статті 112 ЦК УРСР та статті 356 ЦКУ спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Отже, в разі визнання майна КСП спільною частковою власністю власниками цього майна є члени КСП, у яких при цьому виникає право приватної, а не колективної власності. Якщо ж визнати, що суб’єктом права колективної власності є КСП, то майно треба визнати об’єктом права власності юридичної особи, а члени КСП отримують майно у власність тільки після їх виходу з КСП.
Проаналізувавши Закон № 2114 та інші законодавчі акти України, можна зробити висновок, що до припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства.
Так, до проведення паювання майно КСП не може визнаватись спільною частковою власністю його членів, тому що не визначені частки членів у спільному майні. Паювання майна є процесом визначення розміру майнового паю кожного члена КСП. При цьому майновим паєм відповідно до Постанови № 177 визнається частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Таким чином, майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригованим на день вибуття працівника з господарства).

Проаналізувавши Закон № 2114 та інші законодавчі акти України, можна зробити висновок, що до припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону № 2114 право колективної власності здійснюють загальні збори або створений членами КСП орган управління підприємства, якому передано окремі функції з господарського управління колективним майном. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві (п. 2 ст. 9 Закону № 2114).
Таким чином, під час проведення паювання майна (але до виділення його в натурі в результаті виходу із КСП) кожен член КСП має лише право на отримання певного майна, при цьому заздалегідь невідомо, власником якого саме майна член КСП стане після припинення його членства в КСП. Тому до припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (тобто володіння, користування, розпорядження) (Сноска 3).

Принцип членства у КСП

КСП є формуванням, структура управління якого, майнові та трудові відносини базуються на принципі членства (ст. 3, ст. 5 Закону № 2114). Це значить, що кожний член КСП уособлює три постаті: він одночасно є працівником, власником (частки в пайовому майновому і земельному фонді) та управлінцем (членом загальних зборів). А тому формально основні фактори сільськогосподарського виробництва: праця, виробничі ресурси та управління — чітко поєднані на основі членства.
Проте, як показує практика, таке жорстке поєднання основних факторів сільськогосподарського виробництва ефективне лише за умови, що засновниками сільськогосподарського підприємства виступають одна чи кілька фізичних осіб, як правило, пов’язаних сімейними узами. Тільки тоді засновники дійсно є «працюючими власниками».
Закладений у Законі № 2114 принцип членства не сприяв появі у члена КСП статусу «працюючого власника». Це було спричинено тим, що:
• кожний член КСП (до складу якого, як правило, входить від 80 до 1500 осіб) отримує в результаті паювання незначні частки в пайовому майновому і земельному фонді у порівнянні з величиною майнового та земельного масивів господарства і з чисто психологічних причин не відчуває і не може відчувати себе власником чи навіть співвласником майна і землі;
• паювання майна в КСП як спосіб його приватизації здійснюється не на користь працездатних та економічно активних його членів (згідно зі ст. 9 Закону № 2114 розмір майнового паю в процесі паювання майна визначається з урахуванням трудового внеску члена КСП, і пенсіонери, які становлять 50 і більше відсотків членів КСП, завдяки великому трудовому стажу отримують значно більші майнові паї, ніж члени КСП працездатного віку);
• кожний член КСП, незалежно від величини його майнового паю, має лише один голос на загальних зборах, який сам по собі не має вирішального значення;
• голова правління КСП по суті є юридично безправним, без згоди загальних зборів він не може вирішувати ключові питання діяльності господарства (якщо голова приймає непопулярне, хоча й обґрунтоване, рішення, останнє слово належить загальним зборам, які можуть будь-коли звільнити його з посади).
Саме ці фактори і стали визначальними для подальшого реформування агропромислового комплексу, зокрема — обов’язкового перетворення КСП на господарське товариство або кооператив, а також гарантованого виділення членам колишнього КСП майна та земельних ділянок у приватну власність. Завдяки реструктуризації КСП, по-перше, долається монополія цього виду юридичних осіб у сфері сільськогосподарського виробництва України, по-друге, реформуються відносини власності на майно та землю КСП, оскільки колективна власність на землю і майно, носієм якої є КСП, трансформується у приватну власність членів КСП.

Більш детально про процес розпаювання майна КСП та інші аспекти реструктуризації КСП ітиметься в наступних статтях циклу.

Нормативна база

ЦК УРСР — Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р.
ЗКУ 1990 року — Земельний кодекс України від 18.12.1990 р. № 561-XII.
ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.
ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.
ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV.
Закон № 2114 — Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 р. № 2114-XII.
Закон № 2460 — Закон України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 р. № 2460-XII.
Закон № 697 — Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. № 697-XII (втратив чинність згідно із Законом України від 27.04.2007 р. № 997-V).
Закон № 698 — Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р. № 698-XII (втратив чинність з 01.01.2004 р. (крім ст. 4) згідно з ГКУ).
Основні напрями — Основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до ринкової економіки, схвалені Верховною Радою СРСР 19.10.1990 р.
Постанова № 563 — Постанова Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 р. № 563-XII.
Постанова № 2200 — Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13.03.1992 р. № 2200-XII.
Постанова № 177 — Постанова Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28.02.2001 № 177.
Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель СГП —Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій. затверджені Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15.05.1992 р.
Порядок № 62 — Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62.

(Сноска 1) Докладно про це йтиметься у наступних статтях циклу.
(Сноска 2) Порядок державної реєстрації КСП визначався низкою нормативних актів, що нині втратили чинність у зв’язку із прийняттям нових актів законодавства, що регламентують порядок державної реєстрації юридичних осіб.
(Сноска 3) Таку позицію підтверджує й судова практика (ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.12.2001 р. та від 10.03.2004 р.).


Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

На сайті відображатимуться лише коментарі, які не потребуватимуть надання відповідей правового характеру, а також ті, які містять додаткові запитання, відповіді на які оплачені у вказаному вище розмірі.


2 thoughts on “Правовий статус КСП: передумови створення та основні засади діяльності

  1. Яка доля недопайованих земель. Чи передаються колективні землі у державну власність? На сьогоднішній день такої власності як колективна не має. Як скасовуються акти на право колективної власності?

    • Ірино, вітаю,
      Ваші питання доволі абстрактні, з огляду на що і відповіді на них матимуть такий же характер (зміна форми власності можлива лише з підстав, передбачених чинним законодавством, акти на право колективної власності визнаються недійсними (а не скасовуються) у судовому порядку тощо). Тому пропоную конкретизувати питання та додати “фактажу”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *